13 січня 2026 р.Справа №160/37046/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №160/37046/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 20 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу роти охорони батальйону охорони та стягнення шкоди в сумі 327 038, 71 грн;
- визнати протиправним та скасувати абзац 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу роти охорони батальйону охорони та стягнення шкоди в сумі 327 038, 71 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позов ОСОБА_1 прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
12.01.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення в сумі 327 038,71 грн з лейтенанта, командира 8 взводу охорони роти охорони, батальйону охорони ОСОБА_1 , яке відбувається на підставі пункту 20 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 та абзацу 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що стягнення з ОСОБА_1 , командира 8 взводу охорони роти охорони, батальйону охорони в розмірі 327 038, 71 грн шляхом утримання щомісячно 20 % від грошового забезпечення до вирішення питання про правомірність або протиправність оскаржуваних наказів свідчить про наявність очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 за захистом яких він звернувся до суду. Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних наказів буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи, то стверджувати на даний час про це неможливо, водночас, у разі встановлення протиправності оскаржуваних наказів і задоволенні позовних вимог про їх скасування, заявнику в майбутньому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти). Оскільки, стягнуте грошове забезпечення, яке вже утримано починаючи з вересня 2025 року, а саме 20% грошового забезпечення не буде мати статусу безпідставно стягнутих коштів без достатньої правової підстави, а отже позивачу потрібно буде повторно звертатися до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправними та скасування наказів в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності та стягнення завданої шкоди в сумі 327 038,71 грн, шляхом утримання з позивача щомісячно 20% від грошового забезпечення.
Так, наказами командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 та командира військової частини НОМЕР_1 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538 наказано стягнути, зокрема, з ОСОБА_1 командира 8 взводу роти охорони батальйону охорони та стягнення шкоди в сумі 327 038, 71 грн.
Отже, слушними є доводи позивача про те, що виконання оскаржуваних наказів може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнено частину грошового забезпечення в якості відшкодування завданої шкоди, а повернення таких грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
До того ж, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваних пунктів наказу в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову - зупинення стягнення на підставі наведених наказів, повністю відповідає визначеним статтею 151 КАС України видам забезпечення позову та є адекватним позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається та співрозмірним з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Суд вважає, що незастосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, матиме суттєві наслідки для позивача у вигляді змін у майновому стані з огляду на стягнення щомісячно коштів.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Отже, безпідставне стягнення з позивача частини його грошового забезпечення щомісячно, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті, може свідчити про втручанням в конвенційні права позивача. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваного наказу, безпосередньо яким передбачено таке стягнення.
Суд зазначає, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення матеріальної шкоди в сумі 327 038,71 грн з лейтенанта, командира 8 взводу охорони роти охорони, батальйону охорони ОСОБА_1 , яке відбувається на підставі пункту 20 наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 та абзацу 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538 до набрання рішення у цій справі законної сили.
Стягувач : ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місцереєстрації: АДРЕСА_1 ).
Боржник: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Боржник: Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Копію ухвали направити до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 для вжиття відповідних дій.
Ухвала є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна