12 січня 2026 рокуСправа №160/26303/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з її уточненням від 14.10.2025 року, просить:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови їй у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, яка оформлена рішенням про відмову у призначенні пенсії №047250025874 від 30.06.2025 р. та рішенням №3 від 05.06.2025 р. Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-VI та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII з 02.02.2025 р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 02.02.2025 року, а також зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, згідно із п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-VI та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII, періоди з 01.09.1995 р. по 18.06.1998 р., з 25.08.1998 р. по 02.06.2000 р., з 03.06.2000 р. по 16.11.2004 р., з 24.11.2004 р. по 07.10.2009 р., з 30.01.2012 р. по 27.04.2018 р., з 14.04.2020 р. по 07.04.2023 р., з 11.04.2023 р. по 25.02.2025 р. та зарахувати до страхового стажу періоди з 01.09.2007 р. по 31.05.2009 р., з 01.09.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.07.2023 р. по 31.07.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак оскаржуваними рішеннями відмовлено їй у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи через неврахування усіх періодів за Списком №2. Позивач вважає вказані рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Вказане й стало підствою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити зміст позовних вимог, відповідно до ст.5 КАС України та вказати реквізити рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і докази доплати судового збору в розмірі 1 210,60 грн.
На виконання ухвали суду позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано до суду докази доплати судового збору в розмірі 1 210,60 грн. та уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року прийнято утонену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача-1 надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
До суду 30.12.2025 від відповідача-1 надійшли належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
31.12.2025 до суду від відповідача-1 надійшли витребувані документи.
06.01.2026 від відповідача-1 надійшли витребувані судом документи.
Відповідачу-1 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 16 вересня та 21 жовтня 2025 року, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Відповідачу-2 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлена до їх електронного кабінету 16 вересня та 21 жовтня 2025 року, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.04.2025 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI.
Проте, рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області №3 від 05.06.2025 р., за результатами розгляду заяви позивача було прийнято рішення, що для зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду роботи з 25.08.1998 по 02.06.2000 немає підстав, з огляду на наступне:
«…В довідці з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод » (05393108) припинена.
У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
В довідці архівного відділу Нікопольської міської ради від 30.09.2022 №1772 зазначено, що в документах архівного фонду заводу значиться ОСОБА_1 з 25.08.1998 (наказ від 06.08.1998 №Е 322) прийнята машиністом крану металургійного виробництва в цех обробки геологорозвідувальних труб, з 02.06.2000 (наказ від 05.06.2000 №Е 689) звільнена.
У розрахункових відомостях по нарахуванню заробітної плати кількість відпрацьованих днів та суми нарахувань не вказані, у вересні 1998 року виплачена сума за тарифну відпустку. Перебувала у декретній відпустці ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину.
В період з 01.09.1995 по 18.06.1998 вона навчалася в професійно-технічному училищі. Після навчання ОСОБА_1 до роботи не приступила факт роботи її не підтверджуються (перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 )…».
23.06.2025 позивач повторно звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із Законом Україну «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, у віці 44 років 10 місяців 29 днів.
30.06.2025 Головним управлінням ПФУ в Рівненській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №047250025874 про відмову в призначенні пенсії, згідно якого:
«…Страховий стаж особи становить 24 роки 10 місяців 15 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
До страхового стажу зараховано всі періоди згідно доданих документів.
Щодо пільгового стажу:
- не враховано відомості згідно довідок від 10.01.2022 №5, від 27.04.2012 №30, від 07.04.2023 №1113, №1114, від 10.03.2025 №40, оскільки в них відсутня інформація про перебування у відпустках, довіреність на делегування підписів, періоди пільгової роботи перетинаються.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу, та оскільки вона не досягла настання пенсійного віку, що суперечить пункту 1.8 частини першої постанови від 25.11.2005 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку…».
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно із ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В силу ч.3 ст.114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788-ХІІ, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так предметом спору у цій справі є питання незарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу з 01.09.1995 р. по 18.06.1998 р., з 25.08.1998 р. по 02.06 2000 р., з 03.06.2000 р. по 16.11.2004 р., з 24.11.2004 р. по 07.10.2009 р., з 30.01.2012 р. по 27.04.2018 р., з 14.04.2020 р. по 07.04.2023 р., з 11.04.2023 р. по 25.02.2025 р. та періодів роботи до страхового стажу з 01.09.2007 р. по 31.05.2009 р., з 01.09.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.07.2023 р. по 31.07.2023 р.
Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 25.08.1998 року вона навчалась та працювала на наступних посадах у спірний період:
- з 01.09.1995 по 18.06.1998 - навчання в професійному училищі №34 м.Миколаєва;
- з 25.08.1998 по 02.06.2000 - прийнтята в трубоволочильний цех 2 машиністом крану 3 розряду;
- з 03.06.2000 по 16.11.2004 - прийнята в трубоволочильний цех машиністом крану металургійного виробництва 3 розряду по переведенню;
- з 24.11.2004 по 07.10.2009 - прийнята в трубоволочильний цех машиністом крану металургійного виробництва;
- з 30.01.2012 по 27.04.2018 - прийнята в цех підготовки виробництва машиністом крана 4 розряду;
- з 14.04.2020 по 07.04.2023 - прийнята до трубовалогильного відділення машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду;
- 25.06.2019 - за результатами атестації робочих місць підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, наказ №128 від 25.06.2019;
- 11.04.2023 - ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» - прийнята в трубопрокатний цехмашиністом крана металургійного виробництва 4 розряду;
- 23.12.2019 - за результатами атестації робочих місць підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, наказ №1328 від 23.12.2019.
Суд звертає увагу, що в даному випадку, трудовою книжкою позивача підтверджується її робота, записи про прийняття та звільнення виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб.
Вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги пенсійним органом при обрахуванні стажу, необхідного для призначення пенсії.
Вказані дані у трудовій книжці, а також те, що позивач працювала на роботах за посадами, що передбачені Списком № 2 були підтверджені довідками від 10.01.2022 №5; від 27.04.2012 №30; від 07.04.2023 №1113, №1114; від 10.03.2025 №40, які були надані нею при призначенні пенсії.
Так, відповідно до довідки ПАТ «Ментравіс продакшн юкрейн» від 10.01.2022 №5 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудововї книжки або відповідних записів у ній позивач працювала повний робочий день в трубоволочильному цеху ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" виконувала роботи: машиніста кранів металургійного виробництва (характер виконуваних робіт) за період з 03 червня 2000 р. по 16 листопада 2004 р. за професією машиніст крану металургійного виробництва, що передбачено згідно п.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, підстава постанова КМУ від 31.03.1994 року № 202.
Згідно із довідкою ТОВ «Нікопольский завод тонкостінних труб» від 27.04.2012 №30 вбачається, що позивач працювала повний робочий день у ТОВ «Нікопольский завод тонкостінних труб» в період з 24.11.2004 по 07.10.2009 за професією машиніст крана металіргійного виробництва, що передбачено постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202.
Відповідно до довідки ТОВ «Виробниче об'єднання Оскар» від 07.04.2023 №1113 зазначено, що позивач працювала повний робочий день у ТОВ «ВО «Оскар» у трубоволочильному виробництві і за період з 14.04.2020 по 07.04.2023 за професією машиніст крана металіргійного виробництва, що передбачено згідно із п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV, п.V постанови КМУ від 31.03.1994 р. № 202.
Згідно із довідкою ТОВ «Виробниче об'єднання Оскар» від 07.04.2023 №1114 зазначено, що позивач працювала повний робочий день у ТОВ «ВО «Оскар» у трубоволочильному виробництві і в період з 02.01.2021 по 07.04.2023 за професією машиніст крана металіргійного виробництва, що передбачено Списком №2 розділом ІІІ підрозділом 4, постановою КМУ від 24.06.2016 №461 та постановою КМУ від 04.07.2017 №479.
Окрім того, факт роботи на пільгових умовах у спірний період підтверджується також індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача (Форма ОК-5) згідно із розділом «Відомості по спеціальному стажу», про що свідчить «код підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1».
На переконання суду, довідка форми ОК-5 є належним джерелом відомостей про пільговий стаж позивача в спірних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що довідка з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОК-5 містить інформацію, про те, що стаж позивача у період 2010, 2018, 2019, та 2021 - 2025 повинен обраховуватися як пільговий за Списком №2. Підтвердженням чому є код підстави для обліку спецстажу «ЗП3056А3, ЗП3013Б1» довідки форми ОК-5.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - постанова № 202).
Згідно із розділом V «Металургійне виробництво чорних та кольорових металів (рудопідготовка, збагачення, окускування, випал руд і нерудних копалин, коксохімічне виробництво, виробництво динасових виробів)» постанови № 202 право на таку пенсію мають машиністи кранів металургійного виробництва.
Отже, право на пенсію за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають машиністи кранів металургійного виробництва за умови занятості повний робочий день терміном не менше 25 років.
При цьому, надані позивачем із заявою про призначення пільгової пенсії довідки підтверджують, що вона працювала повний робочий день на посаді машиніст крану по заливанню металу та виконувала роботи машиніста крану, які зайняті на гарячих ділянках.
Натомість надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383(далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Суд зауважує, що виходячи з наведених положень, необхідною умовою для зарахування стажу роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах після 21.08.1992 є також проведення відповідної атестації робочого місця з метою підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи за такою посадою.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків № 1 та № 2, робоче місце за якою підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
З огляду на викладене, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно із ч.5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Враховуючи наведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів пенсійний орган наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, пенсійний орган таким правом не скористався.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, на переконання суду, вона є достатнім підтвердженням права на зарахування такого періоду до страхового стажу.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачами не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у її трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки.
Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому зазначені в оскаржених рішеннях підстави не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача.
Згідно із вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, вона є достатнім підтвердженням права на зарахування такого періоду до пільгового стажу.
Враховуючи наведене, суд робить висновок, що позивач відповідає визначеним ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» критеріям щодо загального та пільгового стажу, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Натомість, відповідачами не доведено правомірності спірних рішень №047250025874 від 30.06.2025 р. та №3 від 05.06.2025 р. про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак такі рішення є протиправними та підлягає скасуванню.
Доводи відповідача щодо не можливості зарахувати до пільгового стажу періоду роботи позивача згідно із довідок від 10.01.2022 №5; від 27.04.2012 №30; від 07.04.2023 №1113, №1114; від 10.03.2025 №40 з підстав того, що відсутня інформація про перебування у відпустках, довіреність на делегування підписів, тобто містять певні недоліки в оформленні не спростовує того факту, що вона не займала посаду, що відносяться до пільгового стажу.
Щодо перетену пільгової роботи, суд зазначає, що відповідачами не було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження спірного періоду, не вжито заходів щодо витребування додаткових документів з метою об'єктивного розгляду заяви позивач про призначення пенсії, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо незарахування періоду навчання позивача з 01.09.1995 по 18.06.1998 до пільгового стажу, суд зазначає на таке.
Згідно із п."д" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
В силу п.8 постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до статей 40 та 41 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 року №1060-XII (у редакції, що діяла на період навчання позивача) професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Окрім інших, професійно-технічними закладами освіти є інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна за змістом вимога, міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 05.08.1998 р. № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійнотехнічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, технікум, університет тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання до пільгового стажу викладений в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року по справі № 367/945/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З диплому кваліфікованого робітника серії ДЛ НОМЕР_2 , вбачається, що позивач закінчила навчання у професійно-технічному училищі №34 м.Нікополя за професією «машиніст крану металіргійного виробництва» і здобула кваліфікацію «машиніста крану металіргійного виробництва третього розряду».
Згідно з даними трудової книжки серії серії НОМЕР_1 від 25.08.1998 року позивач навчалася та працювала на наступних посадах у спірний період:
- з 01.09.1995 по 18.06.1998 - навчання в професійно-технічному училищі №34 м.Миколаїва;
- з 25.08.1998 по 02.06.2000 - прийнтята в трубоволочильний цех 2 машиністом крану 3 розряду.
Таким чином, позивач, після закінчення навчання, в межах тримісячного терміну була прийнята на роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, затвердженого постановою КМУ (і яка відноситься до списку, затвердженого постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
А відтак, у відповідачів були відсутні підстави щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1995 по 18.06.1998.
Враховуючи вищевикладене, період навчання в професійно-технічному училищі №34 м.Миколаїва з 01.09.1995 по 18.06.1998 р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача для призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди з 01.09.1995 р. по 18.06.1998 р., з 25.08.1998 р. по 02.06 2000 р., з 03.06.2000 р. по 16.11.2004 р., з 24.11.2004 р. по 07.10.2009 р., з 30.01.2012 р. по 27.04.2018 р., з 14.04.2020 р. по 07.04.2023 р., з 11.04.2023 р. по 25.02.2025 р.
Водночас суд не вбачає правових підстав для зарахування до страхового стажу періодів з 01.09.2007 по 31.05.2009, з 01.09.2022 по 31.12.2022 та з 01.07.2023 по 31.07.2023, оскільки ці періоди роботи позивачу вже були зараховані.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245 КАС України).
У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати належний орган ПФУ повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням ПФУ у Дніпропетровській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із п.4.3 Порядку створення та обробки документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п.4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Рівненській області.
З матеріалів справи видно, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління ПФУ в Рівненській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Таким чином, суд вважає лише за можливе зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-VI та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII, періоди з 01.09.1995 р. по 18.06.1998 р., з 25.08.1998 р. по 02.06.2000 р., з 03.06.2000 р. по 16.11.2004 р., з 24.11.2004 р. по 07.10.2009 р., з 30.01.2012 р. по 27.04.2018 р., з 14.04.2020 р. по 07.04.2023 р., з 11.04.2023 р. по 25.02.2025 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (1 211,20 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №3 від 05.06.2025 р. Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047250025874 від 30.06.2025 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-VI та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII, періоди з 01.09.1995 р. по 18.06.1998 р., з 25.08.1998 р. по 02.06.2000 р., з 03.06.2000 р. по 16.11.2004 р., з 24.11.2004 р. по 07.10.2009 р., з 30.01.2012 р. по 27.04.2018 р., з 14.04.2020 р. по 07.04.2023 р., з 11.04.2023 р. по 25.02.2025 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 219104207) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Борисенка Олександра, буд.7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма