12 січня 2026 року Справа № 160/29271/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРемез К.І.
за участі секретаря судового засіданняМірошніченко В.С.
за участі:
позивача ОСОБА_1 , представника позивача Степового О.В. представників відповідачів Сергеєвої Г.О., Радченко О.М., Святенко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування індивідуально-правових актів
09.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування індивідуально-правових актів з вимогами про:
- визнати протиправним та скасувати пункт 18 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 “Про результати службового розслідування» наступного змісту: “ 18. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 “Про результати службового розслідування» наступного змісту: “ 22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 06.09.2025 № 33 “Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617» наступного змісту: “ 3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати абзац 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: “Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн, шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;
- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: “Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 “Про результати службового розслідування» відповідно до частини 1 статті 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» його притягнуто до повної матеріальної відповідальності підполковника та стягнуто завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення.
Також наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 наказано занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .
Не погодившись із притягненням його до повної матеріальної відповідальності, позивач звернувся до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) учасників.
23.10.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову та вказує наступне.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 № 567 “Про призначення службового розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту» у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності комісією у складі: голова комісії: помічник командира- начальник фінансово - економічної служби підполковник ОСОБА_2 ; члени комісії: офіцер фінансово - економічної служби майор ОСОБА_3 , офіцер адміністративного відділення лейтенант ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування, яким зокрема перевірено правомірність нарахування та виплати додаткової винагороди особовому складу.
За результатами розслідування було складено Акт службового розслідування, реєстраційний № 1496/22-162 від 15.08.2025.
Проведеним службовим розслідуванням було у тому числі встановлено, що: відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2024 № 74, від 05.03.2024 № 130, від 05.04.2024 № 17, від 05.05.2024 № 86, від 05.06.2024 № 193, від 05.07.2024 № 270, від 05.08.2024 № 338, від 05.09.2024 № 418, від 05.10.2024 № 12, від 05.11.2024 № 103, від 05.12.2024 № 155, від 05.01.2025 № 11, від 05.02.2025 № 179, від 05.03.2025 № 382, від 05.04.2025 № 533, особовому складу батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (відповідно до зведеної відомості № 1 виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 рік, та зведеної відомості № 2 виплат додаткової винагороди зо охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2025 рік, (витяг додаємо) додаткову винагороду на загальну суму 8 423 475,57 грн.
При цьому, матеріальною підставою для включення особового складу зазначеного у зведеній відомості № 1 та зведеній відомості № 2 до наказів про виплату додаткової винагороди стали рапорти командира НОМЕР_5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 , копії додаємо. В кожному з вищевказаних рапортів командира 2 батальйону охорони підполковник ОСОБА_6 вказав, що «відповідно до вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, прошу виплатити військовослужбовцям 2 батальйону охорони додаткову винагороду (зазначається період за який виплатити) в розмірі 30000 гривень пропорційно часу здійснення охорони та оборони об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінетну Міністрів України від 13.12.2000 № 1833 034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду».
У зв'язку з вище встановленими обставинами щодо здійснення надлишкових виплат додаткової винагороди, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців» командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності у сумі 8 423 475,57 грн позивача, відображене в п. 17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617.
Сума, що підлягає стягненню була визначена шляхом складання сум переплати додаткової винагороди військовослужбовцям. Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема і додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту України визначені наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зі змінами (далі Наказ № 260).
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Наказу № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється у тому числі на підставі: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Під час службового розслідування комісією було перевірено постові відомості та рапорти на підставі яких було здійснено особовий склад 2 батальйону охорони до наказів про виплату додаткової винагороди та встановлено розбіжності, так як особовий склад зазначений у зведеній відомості № 1 та зведеній відомості № 2 не залучався до заходів хорони та оборони об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінетну Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду».
Загальні права та обов'язки військовослужбовців і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів встановлені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до п. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Згідно з п. 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону зобов'язаний: щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки.
Відповідно до викладеного у позовній заяві позивач не заперечує, що при поданні рапортів на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям 2 батальйону охорони, що виконували бойові (спеціальні) завдання по охороні та обороні об'єктів хорони об'єктів державного значення, згідно бойового розпорядження, він діяв виключно згідно нормативних актів та на виконання усного розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 23.11.2023, яке відповідало чинному на той час законодавству та не давало підстав вважати.
На думку позивача рапорт командира батальйону на виплату додаткової винагороди є лише пропозиція (прохання) з чим відповідач не може погодитися , оскільки як вже зазначалося це підстава для включення особового складу до відповідних наказів, як ого вимагає Наказ № 260.
Командир відповідно до Статутів відповідає за свій підлеглий особовий склад та чітко повинен знати до яких завдань залучається кожен військовослужбовець.
Також, позивач не заперечує, що виконував усні вказівки (розпорядження) командира, чим порушив вимоги Наказ № 260, та включав весь особовий склад, а не тих військовослужбовців які дійсно залучалися до охорони та оборони об'єктів, та які були занесені до постової відомості.
Відповідно до інформації щодо осіб від командира роти до командира взводу включно які занесені в постові відомості (копію додаємо), що особовий склад який залучалися до охорони та оборони об'єктів отримали виплату додаткової винагороди відповідно до вимог Наказу № 260.
Вказані обставини визнаються позивачем та не підлягають доказуванню по справі. Також, відповідно до статті 97 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених цим Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи. Відповідно до статті 97 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України для несення вартової служби віднаряджуються варти.
Вартою називають озброєний підрозділ, віднаряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні). статті 101 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України до складу варт призначаються: начальник варти, вартові за кількістю постів і змін, розвідні, у разі потреби помічник начальника варти, помічник начальника варти з технічних засобів охорони або оператор з технічних засобів охорони, помічник начальника варти із служби вартових собак, водії транспортних засобів, а у варти при гауптвахті вивідні й конвойні. Враховуючи викладене особовий склад (зазначений у зведеній відомості № 1 виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 рік, та зведеній відомості № 2 виплат додаткової винагороди зо охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2025 рік) який був включений до рапортів командиром НОМЕР_5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 для нарахування та виплати додаткової винагороди не залучався до несення чергування (вартової служби) з метою охорони та оборони об'єктів державного значення, та безпідставно включений до рапортів.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що посадові особи як Військової частини НОМЕР_1 , так і Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27.10.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову та вказує наступне.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 № 567 “Про призначення службового розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту» у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності комісією у складі: голова комісії: помічник командира- начальник фінансово - економічної служби підполковник ОСОБА_2 ; члени комісії: офіцер фінансово - економічної служби майор ОСОБА_3 , офіцер адміністративного відділення лейтенант ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування, яким зокрема перевірено правомірність нарахування та виплати додаткової винагороди особовому складу. За результатами розслідування було складено Акт службового розслідування, реєстраційний № 1496/22-162 від 15.08.2025.
Проведеним службовим розслідуванням було у тому числі встановлено, що: відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2024 № 74, від 05.03.2024 № 130, від 05.04.2024 № 17, від 05.05.2024 № 86, від 05.06.2024 № 193, від 05.07.2024 № 270, від 05.08.2024 № 338, від 05.09.2024 № 418, від 05.10.2024 № 12, від 05.11.2024 № 103, від 05.12.2024 № 155, від 05.01.2025 № 11, від 05.02.2025 № 179, від 05.03.2025 № 382, від 05.04.2025 № 533, особовому складу батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (відповідно до зведеної відомості № 1 виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 рік, та зведеної відомості № 2 виплат додаткової винагороди зо охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2025 рік, додаткову винагороду на загальну суму 8 423 475,57 грн.
При цьому, матеріальною підставою для включення особового складу зазначеного у зведеній відомості № 1 та зведеній відомості № 2 до наказів про виплату додаткової винагороди стали рапорти командира 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 .
В кожному з вищевказаних рапортів командира 2 батальйону охорони підполковник ОСОБА_6 вказав, що «відповідно до вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, прошу виплатити військовослужбовцям 2 батальйону охорони додаткову винагороду (зазначається період за який виплатити) в розмірі 30000 гривень пропорційно часу здійснення охорони та оборони об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінетну Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду».
У зв'язку з вище встановленими обставинами щодо здійснення надлишкових виплат додаткової винагороди, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців» командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності у сумі 8 423 475,57 грн позивача, відображене в п. 17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617.
Сума, що підлягає стягненню була визначена шляхом складання сум переплати додаткової винагороди військовослужбовцям. Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема і додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту України визначені наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зі змінами (далі Наказ № 260).
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Наказу № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється у тому числі на підставі: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Під час службового розслідування комісією було перевірено постові відомості та рапорти на підставі яких було здійснено особовий склад 2 батальйону охорони до наказів про виплату додаткової винагороди та встановлено розбіжності, так як особовий склад зазначений у зведеній відомості № 1 та зведеній відомості № 2 не залучався до заходів хорони та оборони об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінетну Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду».
Загальні права та обов'язки військовослужбовців і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів встановлені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до п. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Згідно з п. 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону зобов'язаний: щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки.
Відповідно до викладеного у позовній заяві позивач не заперечує, що при поданні рапортів на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям 2 батальйону охорони, що виконували бойові (спеціальні) завдання по охороні та обороні об'єктів хорони об'єктів державного значення, згідно бойового розпорядження, він діяв виключно згідно нормативних актів та на виконання усного розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 23.11.2023, яке відповідало чинному на той час законодавству та не давало підстав вважати.
На думку позивача рапорт командира батальйону на виплату додаткової винагороди є лише пропозиція (прохання) з чим відповідач не може погодитися , оскільки, як вже зазначалося, це підстава для включення особового складу до відповідних наказів, як того вимагає Наказ № 260.
Командир відповідно до Статутів відповідає за свій підлеглий особовий склад та чітко повинен знати до яких завдань залучається кожен військовослужбовець.
Також, позивач не заперечує, що виконував усні вказівки (розпорядження) командира.
При цьому порушив вимоги Наказ № 260, та включав весь особовий склад, а не тих військовослужбовців які дійсно залучалися до охорони та оборони об'єктів, та які були занесені до постової відомості.
Відповідно до інформації щодо осіб від командира роти до командира взводу включно які занесені в постові відомості (копію додаємо), що особовий склад який залучалися до охорони та оборони об'єктів отримали виплату додаткової винагороди відповідно до вимог Наказу № 260. Вказані обставини визнаються позивачем та не підлягають доказуванню по справі.
Також, відповідно до статті 97 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених цим Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи.
Відповідно до статті 97 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України для несення вартової служби віднаряджуються варти. Вартою називають озброєний підрозділ, віднаряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні).
Відповідно до статті 101 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України до складу варт призначаються: начальник варти, вартові за кількістю постів і змін, розвідні, у разі потреби помічник начальника варти, помічник начальника варти з технічних засобів охорони або оператор з технічних засобів охорони, помічник начальника варти із служби вартових собак, водії транспортних засобів, а у варти при гауптвахті - вивідні й конвойні.
Враховуючи викладене особовий склад (зазначений у зведеній відомості № 1 виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 рік, та зведеній відомості № 2 виплат додаткової винагороди зо охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2025 рік) який був включений до рапортів командиром НОМЕР_5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 для нарахування та виплати додаткової винагороди не залучався до несення чергування (вартової служби) з метою охорони та оборони об'єктів державного значення, та безпідставно включений до рапортів. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що посадові особи як Військової частини НОМЕР_1 , так Військової частини НОМЕР_2 діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27.10.2025 позивач подав до суду клопотання про допит свідків, яке було задоволено частково, вирішено допитати ОСОБА_7 та ОСОБА_8
27.10.2025 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, яке у подальшому просив залишити без розгляду.
29.10.2025 та 06.11.2025 позивач подав до суду відповіді на відзив, у яких підтримав позицію, викладену у позові.
13.11.2025 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, яке у подальшому просив залишити без розгляду.
26.11.2025 від Військової частини НОМЕР_2 надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідач вважає, що з боку набувачів грошового забезпечення відсутні недобросовісні дії, тому з отримувачів додаткової винагороди зазначені кошти не стягувалися. Відповідач вважає дії позивача умисними, притягнення його до повної матеріальної відповідальності - правомірним. Також зазначено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку.
24.12.2025 від Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме документів, що стосуються виконання завдань по охороні об'єктів критичної інфраструктури.
07.01.2026 позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких підтримав позицію, викладену у позові, акцентував увагу на тому, що всупереч позиції відповідачів, військовослужбовці інших батальйонів не могли отримувати додаткову грошову винагороду на підставі рапортів, поданих позивачем.
У судовому засіданні позивач підтримав позицію, викладену у позові, відповідачі проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
У судовому засіданні 26.12.2025 були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які надали аналогічні свідчення про те, що 23.11.2023 на службовій нараді полковником ОСОБА_9 був даний усний наказ включати у рапорти щодо виплати додаткової винагороди всіх військовослужбовців, окрім тих, хто перебуває у відпустці, на лікарняному або самовільно залишили військову частину. У подальшому інших розпоряджень щодо цього питання не було. Бойові розпорядження доводилися в усній формі. Подальший розподіл особового складу відбувався згідно штатного розпису. Журнали оперативної обстановки велися належним чином. Також свідки повідомили, що під час службового розслідування їм не пропонувалося надати пояснення.
Доповівши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.
Позивача підполковника ОСОБА_1 з 07.03.2022 було призначено на посаду 2-го батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», № 71/2022 від 24.02.2022 «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань», мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.02.2022 № 32/321/501/25т, бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.03.2022 № 382.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 № 567 “Про призначення службового розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту» у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності було проведено службове розслідування, яким було перевірено правомірність нарахування та виплати додаткової винагороди особовому складу.
За результатами розслідування складено Акт службового розслідування, реєстраційний № 1496/22-162 від 15.08.2025, у якому зазначено, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2024 № 74, від 05.03.2024 № 130, від 05.04.2024 № 17, від 05.05.2024 № 86, від 05.06.2024 № 193, від 05.07.2024 № 270, від 05.08.2024 № 338, від 05.09.2024 № 418, від 05.10.2024 № 12, від 05.11.2024 № 103, від 05.12.2024 № 155, від 05.01.2025 № 11, від 05.02.2025 № 179, від 05.03.2025 № 382, від 05.04.2025 № 533, особовому складу батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (відповідно до зведеної відомості № 1 виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 рік, та зведеної відомості № 2 виплат додаткової винагороди зо охорону та оборону об'єктів державного значення, військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2025 рік, додаткову винагороду на загальну суму 8 423 475,57 грн.
Підставою для включення особового складу зазначеного у зведеній відомості № 1 та зведеній відомості № 2 до наказів про виплату додаткової винагороди були рапорти командира НОМЕР_5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 , у яких позивач вказав, що «відповідно до вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, прошу виплатити військовослужбовцям 2 батальйону охорони додаткову винагороду (зазначається період за який виплатити) в розмірі 30000 гривень пропорційно часу здійснення охорони та оборони об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінетну Міністрів України від 13.12.2000 № 1833 034 «Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців» командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення щодо притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 8 423 475,57 грн, відображене в п. 17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617.
З вказаним наказом позивач був ознайомлений 26.08.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 637 було зупинено дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617.
06.10.2025 позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 № 33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617».
06.10.2025 позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2025 № 1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, завдану державі».
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII).
Приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).
Згідно статті 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статей 26,27 Статуту № 548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 року №160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до статті 1 цього Закону матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина 2 статті 10 Закону № 160-IX).
Згідно частини 1 статті 12 Закону № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина 2 статті 12 Закону № 160-IX).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту). Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
З системного аналізу вищезазначених норм суд доходить висновку, що притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови КМУ №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 постанови КМУ №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, (далі - Постанова №168) пунктом 1 якої, в редакції від 16.04.2024 було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції, чинній на час спірних правовідносин, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок №260 (в редакції, чинній під час дії спірних правовідносин) доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту другого цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:
1) 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд повторює, що згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.
За змістом частини першої, другої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
За приписами частини четвертої статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Частиною першою статті 5 Закону №160-IX передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
За правилами частини першої статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №160-IX посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.
Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною третьою статті 8 Закону №160-IX передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Частинами шостою - восьмою статті 8 Закону №160-IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Приписами статті 9 Закону №160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Абзацом 1 частини першої статті 10 Закону №160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону №160-IX якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Положеннями частини першої статті 14 Закону №160-IX встановлено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з положеннями Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає у випадку заподіяння військовослужбовцями та деякими іншими особами прямої дійсної шкоди під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Такий вид шкоди Закон визначає як збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу, внаслідок знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання чи незаконного використання військового або іншого майна, погіршення чи зниження його цінності, а також витрати на відновлення або придбання нового майна замість втраченого чи зіпсованого.
До складу прямої дійсної шкоди також належать надлишкові виплати, які виникли під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
У цій справі суд має першочергово з'ясувати питання, чи дійсно діями позивача (подання рапортів) є умисним завданням позивачем прямої дійсної шкоди державі під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків та чиє він суб'єктом, на якого може бути покладено повну матеріальну відповідальність.
Форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи відповідно до Закону України №160-ІХ.
У разі, якщо шкода завдана з необережності, відповідальність особи обмежується межами, передбаченими частиною першою статті 5 Закону України №160-ІХ, а саме не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на те, що у цій справі не доведено наявності умислу в діях позивача, відомості про те, що відповідно до посадових обов'язків позивач несе повну матеріальну відповідальність або з ним укладено угоду про повну матеріальну відповідальність у справі відсутні, а встановлені судом обставини вказують на необережність позивача, суд вважає, що до позивача неправомірно застосовано повну матеріальну відповідальність, а розмір визначеної шкоди 8 423 475,57 грн не відповідає вимогам закону та не враховує встановлене законодавче обмеження.
Судом встановлено, що акт службового розслідування не містить викладення обставин та обґрунтувань, які б давали змогу дійти беззаперечного висновку про те, що позивач діяв умисно з метою заподіяння шкоди інтересам держави.
Досліджені судом докази, пояснення сторін та свідчення, надані свідками, свідчать про те, що позивач не передбачав наслідків своїх дій (подання рапортів, керуючись усним наказом командира), хоча повинен був та міг це зробити (знати та застосовувати нормативні та підзаконні акти, що регулюють спірні правовідносини).
Проте, більш детальна кваліфікація дій позивача знаходиться поза межами повноважень суду адміністративної юрисдикції.
З огляду на те, що суд дійшов висновків про неможливість притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, подальша оцінка правомірності нарахування додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, підлеглим позивачеві, судом не надається.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2025 по справі № 420/18550/23.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010).
Згідно частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст. 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування індивідуально-правових актів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 18 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «18. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн».
Визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності».
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 06.09.2025 № 33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617» наступного змісту: «3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності».
Визнати протиправним та скасувати абзац 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн, шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 ».
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 13 січня 2026 року.
Суддя К.І. Ремез