12 січня 2026 рокуСправа №160/22687/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 06 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
-скасувати рішення №047250015906 від 09.05.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 01.04.2025 до 22.05.2025;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоду роботи з 01.04.2025 до 22.05.2025;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 про переведення на інший від пенсії, призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 25 червня 2025 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Cписком №2. Позивач послався на те, що набуття ним права на призначення пільгової пенсії за віком підтверджується рішенням Конституційного Суду України, яким зміни до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо збільшення пенсійного віку та стажу роботи, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними.
Проте, відповідач відмовив у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю страхового стажу, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні спірного періоду його трудової діяльності до страхового стажу. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
07.08.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28 серпня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що позивач не набув права на призначення пільгової пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Так, на пільгових умовах пенсія за віком призначається за умови досягнення віку 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах. Натомість, страховий стаж позивача складає 26 років 02 місяці 11 днів. Відповідач зауважив, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди згідно з наданими документами, включаючи спірний період з 01.04.2025 до 22.05.2025. Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вважає, що оскаржуване позивачем рішення є законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності з 23.11.2022.
25.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про переведення його пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 02.07.2025 прийняло рішення №047250015906 про відмову в переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) після набуття ним відповідно страхового стажу.
Вік заявника на момент звернення до органу пенсійного фонду становив - 56 років; страховий стаж - 26 років 02 місяці 11 днів, з нього пільговий стаж (Список № 2) - 13 років 04 місяці 09 днів.
Вважаючи протиправним рішення від 02.07.2025 №047250015906, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинній редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватися одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII.
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника страхового стажу, який складає 25 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 30 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, який на час звернення із заявою про призначення пенсії досяг 56 років, мав страховий стаж роботи 26 років 04 місяці 03 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №2 - 13 років 04 місяці 09 днів днів, з посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу роботи, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Суд звертає також увагу, що в оскаржуваному рішенні відмова відповідача у призначенні пільгової пенсії обґрунтована виключно недостатністю страхового стажу попри те, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії його страховий стаж становив 26 років 04 місяці 03 дні, що є достатнім для призначення пільгової пенсії.
Отже, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи обставини, якими відповідач обґрунтовув оскаржуване рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.07.2025 №047250015906 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Крім того, суд розуміє, що захист порушених прав позивача в інший спосіб, ніж зобов'язання здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, не є ефективним, оскільки не виключає відмови відповідача у призначенні пенсії за наслідком повторного розгляду заяви позивача, що призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових проваджень.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.04.2025 до 22.05.2025.
З наданої відповідачем до суду довідки форми РС-право вбачається, що спірний період трудової діяльності позивача (1 місяць 22 дні) вже зараховано до його страхового стажу.
Відтак, з цих підстав суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо посилання позивача у своїх позовних вимогах на необхідність зазначення в резолютивній частині реквізитів рішення Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, суд зазначає таке.
Суд акцентує увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки: «усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх. Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують».
Отже, з огляду на висновки Консультативної ради європейських суддів, суд не вбачає підстав зазначити у резолютивній частині посилання на рішення Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, оскільки про це вже зазначено в мотивувальній частині рішення.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Ідентифікаційний код: 20632802, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Соборна, буд.7а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49033, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047250015906 від 09.05.2024 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 25.06.2025 переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Ідентифікаційний код: 20632802, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Соборна, буд.7а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон