12 січня 2026 рокуСправа № 160/34504/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., переглянувши у місті Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску.
Від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій вказав, що після звільнення одразу працевлаштувався та вибув до безперервного стажування. З цих підстав просив вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, внесені зміни до Дисциплінарного статуту НП України, доповнивши Статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період воєнного стану».
Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут НП України) передбачено, що:
- поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22 зазначив, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким у заявленому спорі є Дисциплінарний статут НП України.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 807/257/14.
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній. У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, «молодша норма» припиняє суперечливу до неї «старшу»: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут НП України, що затверджений Законом України, і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтею 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Отже спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження поліцейським застосованого до нього у період дії воєнного стану дисциплінарного стягнення є 15-денний строк, установлений частиною 4 статті 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, перебіг якого розпочинається з дня ознайомлення поліцейського із відповідними наказами.
Такий строк у період воєнного стану законодавцем визнано достатнім для оскарження дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Так, позивач звернувся до суду 03.12.2025 року з позовом про оскарження наказу № 1876 о/с від 05.11.2025 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
У заява про поновлення строку позивач зазначив, що після звільнення одразу працевлаштувався та вибув до безперервного стажування та по його закінченню одразу звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку вказаним позивачем підставам пропуску строку звернення, суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №640/13229/21, 07.09.2023 року у справі №160/914/23.
Більш того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2021 року у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Суд зазначає, що сам лише факт перебування позивача на стажуванні не є обставиною, яка безпосередньо унеможливлювала або ускладнювала йому можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.
Суду не надано доказів того, що під час перебуванні на стажуванні у позивача існували істотні перешкоди чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже, наведені позивачем причини пропуску звернення до суду слід вважати такими, які не є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Позивач не навів обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку.
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строку обставини щодо того, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише після отримання відповіді на запит, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 й 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що позивачем не зазначено обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення ним до суду у визначений законом строк, вказані ним причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними для поновлення строку.
Отже, подана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Л.Є. Букіна