12 січня 2026 рокуСправа №160/15691/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- податкове повідомлення - форми С №0016760708 від 10.01.2025 року на суму 297871,00 грн та форми ПС №0016770708 від 10.01.2025 року на суму 1020,00 грн, винесені ГУ ДПС України у Дніпропетровській області - скасувати повністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фахівцями Головного управління ДПС в Дніпропетровській області була проведена фактична перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність позивач, за результатами якої відповідач дійшов хибних висновків про порушення останнім п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, згідно письмової вимоги перевіряючих та п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством на складах та/або за місцем їх реалізації. Так позивач зазначає, що з його боку не було допущено порушення норм законодавства щодо ненадання документів до перевірки, оскільки 03.12.2024 року в приміщенні ДПС у Дніпропетровській області його представнику було протиправно відмовлено у прийнятті та врахуванні зазначених документів. Крім того, всі документи, які було запитано контролюючим органом, в подальшому, були направлені засобами поштового зв'язку на адресу контролюючого органу. Також позивачем наголошується, що під час проведення заходів, пов'язаних із перевіркою, представниками контролюючого органу не здійснювався опис товарів, наявних під час перевірки в магазині, хоча їм було надано доступ до оригіналів документів, а саме - форм обліку товарних запасів та прибуткових накладних, а також до ТТН за отримані товари, зазначені у формах обліку. Серед іншого позивачем також зауважувалось про передчасне самостійне закінчення відповідачем перевірки до отримання від платника податків документів, що зазначені у письмовій вимозі перевіряючого. З огляду на викладене, нарахування штрафних санкцій є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначний чинним законодавством, тому також є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, та надано позивачу строк протягом 10 днів для усунення недолік позовної заяви.
22 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена позовна заява, в якій статус позивача було визначено як фізична особа - підприємець.
Крім того, 22 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» була подана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року, поновлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду з цією позовною заявою, прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15691/25, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 01 грудня 2025 року о 12:00 год.
24 листопада 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5956-п від 21.11.2024 «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , винесений на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України у зв'язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а саме - листа Державної податкової служби України від 01.11.2024 №30328/7/99-00-07-03-03-07. Посадовими особами контролюючого органу було пред'явлено наказ №5956-п від 21.11.2024 «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 » - особисто ФОП ОСОБА_2 та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки від 26.11.2024 №10705, №10702 та службовими посвідченнями осіб, які зазначені в направленнях. Таким чином, посадові особи контролюючого органу виконали вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України та було розпочато перевірку. Фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 », де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 проведено з 26.11.2024 року по 03.12.2024 року на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст.80, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу. ХХ ПК України. За результатами перевірки складено відповідний акт №3862/04/36/07/08/PPO/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, в якому відображені наступні порушення: п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/ або за місцем їх реалізації; п.85.2 ст.85 ПК України в частині ненадання у повному обсязі всіх документів, що належать, або пов'язані з предметом перевірки. ФОП ОСОБА_1 відмовився від підписання акту фактичної перевірки, тому посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області акт перевірки №3862/04/36/07/08/PPO/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року з додатками було надіслано суб'єкту господарювання засобами поштового зв'язку за податковою адресою. У письмовій вимозі про надання платником податків документів, складеною перевіряючими ГУ ДПС у Дніпропетровській області 26.11.2024 року, вказаний відповідний строк, до якого документи необхідно надати до контролюючого органу, а саме - до 29.11.2024 року. Як зазначає позивач, документи були надані лише 03.12.2024 року. При цьому, Позивачем в ході перевірки не надавались пояснення чи лист до податкового органу щодо неможливості надання у встановлений строк та не зазначено про недостатність часу для надання витребуваних документів. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем було пропущено строк для надання документів у визначений у письмовій вимозі термін. На початок проведення фактичної перевірки, а саме - 26.11.2024, ФОП ОСОБА_1 не надав форму введення обліку товарних запасів та документи про походження товару. ФОП ОСОБА_1 не надав 29.11.2024 року документи та не повідомив про причини їх ненадання, чим порушено п.12 ст.3 Закону №265 на суму 297871,00 грн. Враховуючи, що на початок перевірки та на письмову вимогу в подальшому не надано документів, в тому числі щодо походження та ведення обліку ТМЦ, посадовими особами податкового органу було складено Опис товару, який знаходився у місці продажу. Зазначений Опис є додатком до акту перевірки №3862/04/36/07/08/PPO/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року.
28 листопада 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім було зазначено, що виходячи з приписів п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» одним з обов'язків платника податків є надання документів (у паперовій чи електронній формі) на початок проведення перевірки, а не в строк, встановлений перевіряючим у його вимозі. При чому, відсутність таких документів на місці продажу станом на початок перевірки перевіряючими не зафіксовано жодним чином. Крім того, згідно п.11 Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Однак як зазначає позивач, з переліку документів, який витребувався перевіряючими, очевидною є вимога надання саме копій документів (наприклад, перевіряючі позбавлені права надання їм оригіналу паспорта). Крім того, перевіряючі під час проведення перевірки жодним чином не зафіксували відсутність первинних документів чи форм обліку на місці реалізації, відповідних пояснень не витребували, а наявність письмової вимоги як такої не може свідчити про відсутність таких документів на початок перевірки.
01 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання у справі, у зв'язку з хворобою останнього.
У підготовчому судовому засіданні 01 грудня 2025 року було оголошено перерву до 15.12.2025 року о 12:00 год.
08 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останнім було підтримано власну правову позицію, викладену ним у відзиві на позовну заяву, з зазначення аналогічних доводів та тверджень.
В підготовчому судовому засіданні 15 грудня 2025 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було вирішено закрити підготовче провадження по справі №160/15691/25 та перейти до розгляду справи по суті, а також оголошено перерву до 29.12.2025 року о 12.00 год.
25 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень ФОП ОСОБА_1 щодо акту фактичної перевірки.
26 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо наданих ФОП ОСОБА_1 заперечень щодо акту фактичної перевірки.
У судовому засіданні 29 грудня 2025 року було оголошено перерву до 12.01.2026 року о 15:30 год.
В судових засіданнях представник позивача підтримав пред'явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому, у відповіді на відзив та у письмових поясненнях доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судових засіданнях пред'явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву, у запереченнях на відповідь на відзив та у письмових поясненнях доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.09.2021, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - номер 2 002 240 0000 00155683, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ та здійснює господарську діяльність за основним видом діяльності 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 » від 21.11.2024 за №5936-П, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та відповідно до ст. 191, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3, п. 75.1 ст. 75, на підставі пп.80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено розпочати перевірку з 26.11.2024, тривалістю - не більше 10 діб. Встановлено, що період діяльності, що перевіряється з 01.12.2021 р. по дату завершення фактичної перевірки з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного наказу ГУ ДПС в Дніпропетровській області від 21.11.2024 за №5936-П та направлень на перевірку від 26.11.2024 року №10705 та №10702, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області 26.11.2024 о 14 год. 45 хв. розпочато проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
З направлень на перевірку від 26.11.2024 року №10705 та №10702, копії яких містяться в матеріалах справи, слідує, що ці направлення на проведення фактичної перевірки пред'явлені ФОП ОСОБА_1 разом із врученням останньому копії наказу від 21.11.2024 за № 5936-П про проведення фактичної перевірки, що підтверджується його підписом у цих направленнях.
В ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ім'я ФОП ОСОБА_1 було пред'явлено вимогу про надання документів, які необхідно було надати 29.11.2024 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана вимога про надання документів була отримана ФОП ОСОБА_1 26.11.2024 року о 15:00 год, що підтверджується його підписом у зазначеному документі, копія якого міститься в матеріалах справи.
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено Акт фактичної перевірки, який зареєстрований в органі ДПС від 04.12.2024 за №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , згідно з яким проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1
- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями);
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Відповідно до відомостей Акту фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, ФОП ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення, підписання та отримання одного примірника акту фактичної перевірки, про що складено акт.
Акт фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року з додатками було надіслано ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та отримано останнім 16.12.2024 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи.
18.12.2024 року ФОП ОСОБА_1 були подані до ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечення на акт фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року (вих. № 181224), проте листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.01.2025 №735/6/04-36-07-08-16 було, зокрема, повідомлено, що перевірку проведено з дотриманням норм законодавства, порушення встановлені в ході перевірки, зафіксовано правомірно та обґрунтовано.
На підставі висновків акту фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0016760708 від 10.01.2025, яким за порушення п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у загальній сумі 297871 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0016770708 від 10.01.2025, яким за порушення п.85.2 ст. 85 ПК України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та абз. 1,2 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1020,00 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2025 року форми «С» №0016760708 та форми «ПС» №0016770708, ФОП ОСОБА_1 подав скаргу до ДПС України (№29012025/1 від 29.01.2025), проте листом ДПС України №2876/6/99-00-06-03-01-06 від 28.03.2025 було повідомлено останнього, що керуючись гл. 4 розд. ІІ Кодексу, ДПС залишено без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.01.2025 №№0016760708, 0016770708, а скаргу - без задоволення.
Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до п. 1.1 статті 1 ПК України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Згідно з пунктами 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними устатті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 61 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно зі статтею 80 ПК України передбачений наступний порядок проведення фактичної перевірки.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Згідно з пп. 20.1.11 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Суд наголошує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності передбачених пунктом 80.2 ст.80 ПК України підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення документів, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України (формальна підстава).
Податковий кодекс України пов'язує початок фактичної перевірки, яка здійснюється без попередження платника податків, але у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, саме з врученням платнику податків або таким особам під розписку копії наказу про проведення перевірки. Право приступити до проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу мають за умови пред'явлення уповноваженій особі платника податку направлень на проведення такої перевірки та своїх службових посвідчень. Невиконання цих вимог не дає посадовим особам контролюючого органу права приступати до проведення фактичної перевірки та дозволяє платнику не допустити їх до проведення перевірки.
Отже, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведена посадовими особами Головного управління ДПС в Дніпропетровській області відповідно до рішення керівника контролюючого органу, а саме наказу «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: АДРЕСА_1 » від 21.11.2024 за № 5936-П.
Листом ДПС України №6643/8 від 01.11.2024 року було, зокрема, повідомлено, що в період з 28.10.2024 по 31.10.2024 на чат-бот ДПС «StopViolation Bot» надходила інформація, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи. Враховуючи вказане вище, вважаємо за необхідне головним управлінням ДПС в областях та м. Києві забезпечити проведення фактичних перевірок платників податків або об'єктів, інформація про можливі порушення щодо яких зазначена у додатку 1 до цього листа, та у разі наявності даних для листування повідомити заявника про результати розгляду. Про результати розгляду наданої інформації та проведених фактичних перевірок проінформувати ДПС засобами ІКС «Управління документами» до 20.12.2024 за оновленою формою додатка 2.
У постанові від 20.12.2024 у справі № 560/2963/23, Верховний Суд розглядаючи справу у подібних відносинах, вказав, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Так, судом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який підставою для проведення фактичної перевірки визначає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Окрім цього, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем також покладено пункт 69.27 підрозділу Х «Інші перехідні положення» ПК України, яким зокрема визначено, що фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення; отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
У справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив таку правову позицію:
«…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України».
Як встановлено судом, правовими підставами для проведення перевірки позивача були п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що повністю узгоджується із формулюванням мети перевірки, що зазначена в наказі «здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цій та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками».
Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року по справі № 160/2202/24 якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Отже, суд у цій справі вважає, що контролюючим органом дотримано приписи статті 81 ПК України щодо форми та змісту наказу «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: Дніпропетровська обл., смт . Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 17» від 21.11.2024 за № 5936-П.
Щодо встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивачем норм п.85.2 ст. 85 ПК України, то суд вважає на наступне.
Абзацом другим пункту 121.1 статті 121 ПК України передбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, , у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 гривень.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Статтею 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
При цьому, стаття 85 ПК України не визначає обов'язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Як встановлено судом, наказом ГУ ДПС в Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: АДРЕСА_1 » від 21.11.2024 за № 5936-П, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та відповідно до ст. 191, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3, п. 75.1 ст. 75, на підставі пп.80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
В ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ім'я ФОП ОСОБА_1 пред'явлено вимогу про надання документів, які було запропоновано надати до перевірки за перевіряємий період з 01.12.2021 по дату закінчення перевірки, а саме: реєстраційні посвідчення РРО (при реєстрації РРО); остання довідка про опломбування РРО, договори на обслуговування РРО з сервісними центрами, ліцензії (діючи та попередні (за попередні 3 роки), додатки до ліцензії з зазначенням даних РРО/ПРРО, договори про трудові відносини з найманими працівниками, договори оренди або документи щодо власності приміщення, накладні на товар, іншіпервинні документи щодо обліку та походження товару, журнали обліку товару (ТМЦ) за встановленою формою, фіскальні звітні чеки з РРО/ПРРО, контрольні стрічки РРО/ПРРО, банківські виписки, книга обліку доходів, паспорт
Вказані документи необхідно було надати 29.11.2024 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна 24.
Вказана вимога про надання документів була отримана ФОП ОСОБА_1 26.11.2024 року о 15:00 год, що підтверджується його підписом у зазначеному документі, копія якого міститься в матеріалах справи.
Так позивачем, як у власній позовній заяві, так і під час розгляду справи судом, повідомлялось, що 03.12.2024 року його уповноважений представник - адвокат Волобуєв Д.В., з'явився до приміщення контролюючого органу, зазначеній у письмовій вимозі, для передачі запитуваних документів, однак представник податкового органу відмовив у їх прийняті, посилаючись на те, що документи надані в останній день перевірки.
Крім того, 03.12.2024 року позивачем також було направлено на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровської області за допомогою засобів поштового зв'язку відповідь на письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів від 26.11.2024 року з додатками, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням, описом вкладення та фіскальним чеком, копії яких містяться в матеріалах справи.
З огляду на вказане, позивач вважає свій обов'язок, щодо надання ним витребуваних, на запит контролюючого органу, документів виконано.
Разом з тим, суд з такими твердженнями позивача не погоджується, та зазначає, що у вимозі контролюючого органу про надання документів від 26.11.2024, яка отримана особисто ФОП ОСОБА_1 26.11.2024 року о 15:00, про що свідчить його особистий підпис у ній, було зобов'язано останнього надати первинні документи згідно переліку у строк до 29.11.2024 року.
Як зафіксовано в акті фактичної перевірки, під час перевірки документи щодо походження товару не надано.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Суд наголошує, що отримавши вимогу контролюючого органу про надання документів від 26.11.2024, позивач повинен був надати первинні документи за період ведення господарської діяльності (в межах періоду з 01.12.2021 по дату завершення перевірки), проте матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем такого обов'язку у встановлений податковим органом строк.
Позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо не пов'язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання витребуваних документів у встановлений у вимозі строк.
Крім того, твердження позивача про те, що після допуску посадових осіб відповідача їм було надано як безперешкодний доступ до запитуваних документів так і виготовлено їх копії, не підтверджуються будь-якими доказами, наявними в матеріалах справи.
Також, суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.
При цьому, судом зазначається, що є необґрунтованими доводи позивача щодо протиправності контролюючого органу в частині визначення кінцевої дати надання документів як «по дату завершення перевірки».
Згідно наказу ГУ ДПС в Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 17» від 21.11.2024 за № 5936-П, відповідачем визначено період проведення перевірки з 26.11.2024, тривалість не більше 10 діб.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 року у справі №814/733/17 визначається, що ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Отже, очевидним є те, що періодом проведення контролюючим органом перевірки є з 26.11.2024 по максимально граничні строки проведення перевірки 05.12.2024 (включаючи день початку проведення перевірки 26.11.2024).
Тобто, позивач повинен був надати документи, що підтверджують ведення товарних запасів по 05.12.2024. Однак, як зазначає позивач ним тільки 03.12.2024 року було вчинено спробу надати контролюючому органу запитувані первинні документи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перевірку закінчено 03.12.2024, що також узгоджується із визначеним керівником контролюючого органу періодом проведення перевірки, адже в наказі про призначення перевірки зазначено «не більше 10 діб», що означає, що за певних обставин, якщо контролюючий орган встановить можливість завершити перевірку раніше, така перевірка може бути завершена до 05.12.2024.
Судом не встановлено будь-яких порушень з боку контролюючого органу щодо завершення перевірки 03.12.2024, відповідно і відмова у прийнятті від позивача первинних документів є правомірною.
При цьому, позивачем не доведено наявність обставин, які унеможливили надати первинних документів, які витребувані контролюючим органом починаючи саме 29.11.2022, як про це зазначено у запиті від 26.11.2024.
Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Аналогічно п. 85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки є саме обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.
Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі №160/9989/22 зауважив наступне: «Крім того, Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.
Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).»
Пунктом 112.2. ст. 112 Податкового кодексу України передбачено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Суд зазначає, що позивачем не вжито всіх необхідних та належних заходів задля дотримання норм Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки.
Таким чином, на думку суду, є правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.85.2 ст.85 ПК Україна, за яке передбачена відповідальність, встановлена п.121.1 ст.121 ПК України.
З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини протиправності спірного податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0016770708 від 10.01.2025 року, а тому підстави для його скасування відсутні.
Щодо встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивача порушення норм п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то суд вважає на наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР.
Закон України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закону України №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно з пунктами 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
В силу імперативних приписів пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов'язаний подавати до фактичної перевірки не тільки документи про «походження» товару, але й документи які окремо засвідчують обставину «облік» товарів.
Згідно статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Суд зазначає, що Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14.07.2020 № 786-ІХ«Про внесення змін доПодаткового кодексу Українищодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», пункту 44.1 статті 44 глави І розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок ведення типової форми № 261).
Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 року №496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП (далі Порядок №496).
Пунктом 9 цього Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку, що має місце; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Відповідно до п. 10 Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Пунктом 11 Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто фізичною особою-підприємцем або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Згідно з п. 2 розділу І, п. 1 розділу II Порядку №496, опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такого ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою-підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП.
Відповідно ж до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання (а раніше до змін обов'язковим реквізитом було і місце складання); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Так, згідно із пунктом 2 Розділу І Порядку № 496 визначено, що документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи.
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Відомостями акту перевірки фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/2774815598 від 04.12.2024 року встановлено не ведення обліку товарних запасів в порядку встановленому законодавством на складах та/або за місцем їх реалізації.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи визначено статтею 44 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених упідпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, визначених пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
А згідно з пунктами 85.4-85.9 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
Отже, в силу вказаних приписів Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а контролюючий орган в свою чергу має право (не обов'язок) отримувати у платників податків належним чином завірені копії відповідних документів шляхом оформлення запиту.
Однак до перевірки не надано первинних документів щодо отримання (походження) товару в зазначеному магазині, електрону або паперову форму обліку товарних запасів із зазначенням вартості необлікованих в установленому порядку товарів, які перебувають в реалізації на суму 297871 грн.
При цьому, форми ведення обліку товарних запасів, копії яких містяться в матеріалах справи, були направлені на адресу контролюючого органу засобами поштового зв'язку вже після закінчення проведення фактичної перевірки магазину «Fonarevka.ua» за адресою: Дніпропетровська обл., смт . Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 17.
Диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, на підставі викладеного суд зазначає, що оскільки в підтвердження походження товарів, були відсутні первинні документи на товар, який знаходився у місці продажу, де здійснено перевірку, та які є невід'ємною частиною обліку такого товару, вказане є підставою встановлення факту не ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходилися у місці їх реалізації у магазині, де здійснював свою діяльність позивач, на час проведення фактичної перевірки.
Одночасно із зобов'язанням вести облік товарних запасів суб'єкта господарювання редакцією п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язано надавати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідальність, встановлена новою редакцією ст. 20 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції, також передбачена за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та/або за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Тобто, суд акцентує увагу на тому, що визначальною підставою для застосування санкцій є встановлення факту наявності на реалізації необлікованих товарів та/або ненадання документів на товар без прив'язки до часу, тобто як в минулому (вже реалізовані товари) так і в поточному часі (знаходяться в реалізації), тому що норма не обмежує реалізацію моментом передачі певного товару у власність покупцеві, бо діяльність з продажу включає різні етапи - такі як демонстрація товару покупцеві, його пропонування тощо, а тому не може розглядатись виключно як передача товару в обмін на гроші.
Відтак, наявність у суб'єкта господарювання на реалізації необлікованого товару (зокрема той, що пропонується до продажу) та/або ненадання до перевірки документів на товар в реалізації утворює склад правопорушення, за яке застосовується фінансова санкція в порядку в порядку ст. 20 Закону України №265.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 27.12.2023 року у справі № 280/1998/23.
Отже, оскільки, як встановлено в ході проведення фактичної перевірки та не спростовано позивачем під час судового розгляду справи факти того, що на підтвердження походження товарів, були відсутні первинні документи на товар, який знаходився у місці продажу, де здійснено перевірку, та які є невід'ємною частиною обліку такого товару, вказане є підставою встановлення факту не ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходилися у місці їх реалізації у магазині, де здійснював свою діяльність позивач, на час проведення фактичної перевірки.
Відповідно до ст. 20 Закону № 265, до суб'єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, суд вважає вірними висновки проведеної перевірки в частині порушення позивачем вимог статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки не надані первинні документи, які такі висновки спростовують.
Суд зазначає, що дотримання платником податків податкового законодавства є його безумовним обов'язком, порушення якого має своїм невідворотним наслідком застосування до такого платника, передбаченої законодавством, відповідальності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» №0016760708 від 10.01.2025 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавстом, відтак підстави для його скасування відсутні.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Водночас, в ході судового розгляду відповідачем було доведено обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень.
При цьому суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева