12 січня 2026 рокуСправа №160/28757/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28757/25,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа 160/28757/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 , з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , Ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 , виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 , зі звернення № Е2825190 від 11.07.2025 р. до Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Дніпровське районне управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , щодо якого надсилалось звернення від 11.07.2025 року № Е2825190.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 69 копійок.
11 грудня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/28757/25, в якій заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 ) та Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області (ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, Ідентифікаційний код юридичної особи: 40108866) судові витрати ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_2 ) на професійну правничу допомогу у розмірі 8 654,60 грн.
Подана заява обґрунтована тим, що питання про стягнення витрат на правничу допомогу рішенням не вирішено. Разом із відповіддю на відзив представником позивача було подано докази понесення ним витрат на правничу допомогу, проте, як зазначалося раніше рішенням суду це питання не вирішено. Отже, оскільки судом не вирішено питання про стягнення з відповідачів витрат позивача на правничу допомогу, то позивач має право звернутись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року призначено заяву до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпровському районному управлінню поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень (заперечень) щодо заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28757/25.
Від Дніпровського районного управління поліції надійшли заперечення, в яких ДРУП №2 з твердженнями викладеними в заяві про ухвалення додаткового рішення не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та зазначає, що на підтвердження витрат пов'язаних з правничої допомоги ОСОБА_1 не надав договір про надання правничої допомоги, проте надав неналежно завірений розрахунок часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконання робіт по справі №160/28757/25, розрахунок замовлень вищезазначених послуг та до них платіжні інструкції. Однак позивачем не подано повний перелік документів, які підтверджують обґрунтовано понесені фактичні судові витрати позивачем. Загальна кількість витраченого робочого часу по наданні правничої допомоги ОСОБА_1 становить - 8,75 годин (вісім год, сімдесят п'ять хв.). У зв'язку з відсутністю договору про надання юридичних послуг, а також розрахунку витрат робочого часу, який повинен бути належним та завіреним у встановленому законом порядку, то неможливо встановити співмірність витраченого часу з вартістю наданих послуг. Зокрема, такі витрати не підтверджуються жодними доказами та є тотожними за своїм змістом, оскільки окремі дії є суміжними й не можуть оцінюватися як самостійні послуги з різною вартістю. Подані докази, щодо послуг адвоката в суді не обґрунтованими, оскільки вони є завищеними, неспівмірними, зокрема, виходячи із складності справи та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу справедливого розподілу справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 правом на надання пояснень та/або заперечень на заяву не скористався.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №816/416/18.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем до позовної заяви надано ордер про надання правничої допомоги серії АЕ №1430605 від 03.10.2025 року, угоду, заяву про приєднання до умов публічної оферти (акцепт), яка підписана за допомогою КЕП Чупилко Юрієм Володимировичем 26.08.2025 року, розрахунок часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт по справі № 160/28757/25, документально оформлені замовлення №S00959 від 10.12.2025 року та платіжна інструкція №@2PL405401 на суму 885,50 грн., №S00872 від 30.10.2025 року та платіжна інструкція №@2PL268207 на суму 1933 грн., №S00768 від 23.09.2025 року та платіжна інструкція №@2PL906007 на суму 3681 грн., №S00722 від 05.09.2025 року та платіжна інструкція №@2PL173916 на суму 1051,10 грн., №S00680 від 26.08.2025 року та платіжна інструкція №@2PL660187 на суму 1104 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, судом враховано наступне.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд зазначає, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат участі не брав.
При цьому також необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, суд враховує, що спірні правовідносини в цій справі є поширеними, судова практика та законодавства є послідовними, в силу чого формування правової позиції по справі не потребувало значних інтелектуальних зусиль та витрат часу в обсязі, заявленому позивачем.
Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4901 грн. (підготовка позовної заяви - 2830 грн., відповіді на відзив - 1565 грн., заяви про ухвалення додаткового рішення - 506 грн.).
При цьому відсутні правові підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки рішенням суду від 05.12.2025 року вимоги позивача до Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області були залишені без задоволення.
Отже, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28757/25 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28757/25,- задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4901 (чотири тисячі дев'ятсот одна) грн.
У задоволенні іншої частини, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці повний текст додаткового рішення складено та підписано 12.01.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса