09 січня 2026 року Справа 160/37578/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради про визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради, в якій позивачі просять:
ВИЗНАТИ відмову УПРАВЛІННЯ ПРАWS та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВИКОНКОМУ ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ нарахувати та виплати мені ОДНОРАЗОВУ КОМПЕНСАЦІЮ при НАСТАННІ ІНВАЛІДНОСТІ II групи, що є різницею між виплатою III групи інвалідності та II групи інвалідності на момент виплати - ПРОТИПРАВНОЮ, та такою, що порушує права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
ЗОБОВ'ЯЗАТИ УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВИКОНКОМУ ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ НАРАХУВАТИ та ВИПЛАТИТИ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОДНОРАЗОВУ КОМПЕНСАЦІЮ при НАСТАННЯ ІНВАЛІДНОСТІ ІІ групи, що є різницею між виплатою III групи інвалідності та II групи інвалідності згідно ст. 48 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, як інваліду II групи - у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми у сумі, яка отримана - КОЖНОМУ по 89905,10 грн.;
СТЯГНУТИ з ВІДПОВІДАЧА - УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВИКОНКОМУ ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ НАРАХУВАТИ та ВИПЛАТИТИ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОДНОРАЗОВУ КОМПЕНСАЦІЮ при НАСТАННІ ІНВАЛІДНОСТІ II групи, що є різницею між виплатою III групи інвалідності та II групи інвалідності згідно ст. 48 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, як інваліду І групи - у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми у сумі, яка отримана - КОЖНОМУ по 89905,10 грн.
ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від сплати судового збору згідно п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “Про сплату судового збору» ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про сплату судового збору» від 08.07.2011 р. № 3674-VІ.
ПОНОВИТИ строк звернення до суду.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачі в позовній заяві посилаються на те, що про порушення своїх прав щодо отримання компенсації при настанні інвалідності ІІ групи дізналися тільки після отримання 04.03.2022 року листів відповідача, які були надіслані у відповідь на заяви позивачів про нарахування та виплату одноразової компенсації при настанні ІІ групи інвалідності. У зв'язку з цим позивачі просять поновити строк на звернення до суду, вважаючи причини пропуску поважними.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 з 03.11.2021 року була встановлена ІІ група інвалідності. 21.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату одноразової компенсації при настанні ІІ групи інвалідності. 01.03.2022 року відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати такої компенсації (її різниці між виплатою ІІІ групи інвалідності та ІІ групи інвалідності), вказану відмову ОСОБА_1 було отримано 04.03.2022 року. Також, ОСОБА_2 з 12.11.2021 року була встановлена ІІ група інвалідності. 21.02.2022 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату одноразової компенсації при настанні ІІ групи інвалідності. 01.03.2022 року відповідачем було відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні нарахування та виплати такої компенсації (її різниці між виплатою ІІІ групи інвалідності та ІІ групи інвалідності), вказану відмову ОСОБА_2 також було отримано 04.03.2022 року.
Разом з тим, позовну заяву з позовними вимогами про визнання відмов відповідача протиправними про нарахування та виплату такої компенсації (її різниці між виплатою ІІІ групи інвалідності та ІІ групи інвалідності) та зобов'язання її виплатити, позивачі направили до суду 29.12.2025 року, згідно штемпелю на конверті.
Суд зазначає, що звернення позивачів із заявами від 21.02.2022 року та отримання відповіді на ці звернення (04.03.2022 року) свідчить лише про час, коли позивачі почали вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачі 31.05.2022 року та 29.04.2025 року, 03.09.2025 року зверталися до суду з аналогічними позовними заявами, однак ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року у справі №160/7666/22 та від 04.06.2025 року у справі №160/12247/25, та від 09.10.2025 року у справі №160/25199/25 позовні заява були повернуті.
29.12.2025 року позивачі вчетверте подали позовну заяву до суду, тобто більше ніж через 3 роки з моменту повернення першої позовної заяви.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи повязані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Разом з тим, звернення до суду з позовною заявою не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Отже, звернувшись до суду з цим позовом 29.12.2025 року, позивачі пропустили шестимісячний строк звернення до суду, а відтак, у поновленні строку для звернення до суду позивачам слід відмовити.
Суд зазначає, що законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивачам слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачі у позові просять суд у т.ч.:
СТЯГНУТИ з ВІДПОВІДАЧА - УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВИКОНКОМУ ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ НАРАХУВАТИ та ВИПЛАТИТИ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОДНОРАЗОВУ КОМПЕНСАЦІЮ при НАСТАННІ ІНВАЛІДНОСТІ II групи, що є різницею між виплатою III групи інвалідності та II групи інвалідності згідно ст. 48 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, як інваліду І групи - у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми у сумі, яка отримана - КОЖНОМУ по 89905,10 грн.
Доказів встановлення позивачам І групи інвалідності матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачам необхідно надати докази на яких грунтуються позовні вимоги.
Згідно із приписами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно положень п.5 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також і ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із приписами частин 1, 2 статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно положень п.5 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 ст.245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Також і ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради про визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачам десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачам необхідно надати до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 КАС України, або подання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших причин поважності його пропуску;
- надати докази на яких ґрунтуються позовні вимоги, згідно вимог ухвали суду;
- уточненої позовної заяви, у якій визначитись із колом сторін, з доказами направлення відповідачам, викласти свої вимоги щодо предмета спору, згідно вимог ст.5, п. 4 ч.5 ст. 160, ст. 161, ст.245 КАС України та їх обґрунтування у відповідності до положень закону та із урахуванням висновків суду та доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини;
- доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини, згідно положень п.п.4,5 ст. 160 КАС України.
Роз'яснити позивачам, що позовна заява повертається позивачам, якщо позивачі не усунули недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Ільков