про відмову в задоволенні клопотання
09 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9808/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за період з 01 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії; зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за період з 01 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, з врахуванням проведених виплат за цей період.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); одночасно витребувано у відповідача копії документів щодо спірних правовідносин.
До суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку із пропуском позивачем встановленого частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) тримісячного строку звернення до суду, який виключений зі списків частини. Одночасно відповідач вказав, що ОСОБА_1 кожного місяця одержував грошове забезпечення та міг дізнатися, яку суму додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, йому виплачено і на яких підставах.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи суд дійшов таких висновків.
Цей спір виник щодо виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 за період з 01 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу.
Ураховуючи, що норми частини п'ятої статті 122 КАС України прямо не закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 КЗпП України визначають строк звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою відносно до частини п'ятої статті 122 КАС України, та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
Частина перша статті 233 КЗпП України містить загальне правило про те, що тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує це правило, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. У цьому випадку тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У постанові від 19 листопада 2025 року у справі №420/27284/24 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вирішував питання строку звернення до суду з вимогами про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та сформулював такі висновки.
Оскільки позивачем заявлено до суду вимоги щодо виплати належних сум додаткової винагороди згідно з Постановою №168 під час проходження публічної служби, тримісячний строк звернення до суду має обчислюватися за загальним правилом, яке закріплено у частині першій статті 233 КЗпП України, з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У частині першій статті 233 КЗпП України законодавець поєднав сполучником «або» дві події, з яких обчислюється строк звернення до суду: з дня, коли працівник дізнався про порушення свого права; з дня, коли працівник повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ураховуючи специфіку проходження позивачем публічної служби (військової служби), для визначення події, з якою має пов'язуватися обчислення строку звернення до суду, варто звернутися до приписів законодавства, якими врегульовано питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Так механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Аналізуючи приписи розділу ХХХІV, яким Порядок №260 доповнено наказом Міністерства оброни України від 25 січня 2023 року №44 (застосовується з 01 лютого 2023 року), та зміни, внесені наказом Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року №566 (набрав чинності 29 вересня 2023 року) Судова палата виснувала, що додаткова винагорода виплачується у місяці видання наказу про виплату такої винагороди. Передумовою видання наказу є подання рапорту командиром. При цьому приписи Порядку №260 не місять положень щодо строку на подання таких рапортів.
Оскільки щомісячні основні та додаткові види виплачуються разом, отримуючи виплату грошового забезпечення за певний місяць, без дослідження складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивач не має об'єктивної можливості знати про порушення свого права.
Суд зазначає, що КАС України не містить положень, за якими відповідач - суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без руху. Відповідач на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України може порушувати питання про залишення позову без розгляду, якщо вважає, що такий позов поданий з пропуском строку звернення до суду, й застосування наслідків, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
До позовної заяви було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу, однак на момент виключення останнього із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 йому не було надано жодного документа про проведені розрахунки грошового забезпечення.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що у травні-червні 2025 року представник позивача неодноразово подавав заяви та намагався отримати у відповідача інформацію про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 05 квітня 2023 року по 30 вересня 2023 року, зокрема, отримати копії рапортів командира підрозділу й такі не були надані.
Між тим відповідач, порушуючи у своєму клопотанні питання пропущення позивачем строку звернення до суду, не надав суду доказів ознайомлення ОСОБА_1 із нарахованими та виплаченими сумами грошового забезпечення в розрізі складових для початку відліку тримісячного строку звернення до суду із цим позовом у частині вимог за період з 01 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року.
З урахуванням наведеного та враховуючи те, що відповідач не надав документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення (як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення, докази ознайомлення позивача з грошовим атестатом тощо), то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мав документальне підтвердження проведених із ним розрахунків щодо спірних сум додаткової винагороди та що ним пропущено строк звернення до суду із цим позовом після надіслання заяв про надання інформації, а тому відсутні правові підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк