про залишення позовної заяви без руху
13 січня 2026 р. Справа № 120/259/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
08.01.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення доплати за понаднормовий стаж при перерахунку пенсії в 2013, 2015, 2017, 2019, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рр. - в частині нарахування доплати за понаднормовий стаж систематично застосовувався показник 1074 грн, незалежно від фактичного розміру мінімальної пенсії, визначеної Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік,
- визнання протиправними дій відповідача щодо заниження коефіцієнта трудового стажу під час перерахунку пенсії 24.02.2019, 30.06.2018, 01.05.2020, 03.11.2020, 24.02.2021, 19.06.2021, 21.09.2025, 22.02.2022, 09.06.2022, 05.10.2022, 26.02.2023, 25.02.2024, 28.02.2024, 26.02.2025;
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачці із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, та перерахунку пенсії з урахуванням її фактичного трудового стажу станом на час перерахунку пенсії;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачці з 08.07.2025 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням фактичного стажу трудового стажу.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Щодо позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт неправомірності його рішення, дії чи бездіяльності та порушення такими рішеннями, діями або бездіяльністю прав, свобод та інтересів позивача.
Разом з тим заявлені позивачкою вимоги вищевказаним нормативним приписам не відповідають.
Так, згідно з прохальною частиною позовної заяви позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо і обчислення доплати за понаднормовий стаж при перерахунку пенсії в 2013, 2015, 2017, 2019, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рр. - в частині нарахування доплати за понаднормовий стаж систематично застосовувався показник 1074 грн, незалежно від фактичного розміру мінімальної пенсії, визначеної Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік;
- визнати протиправними дії відповідача щодо заниження коефіцієнта трудового стажу під час перерахунку пенсії 24.02.2019, 30.06.2018, 01.05.2020, 03.11.2020, 24.02.2021, 19.06.2021, 21.09.2025, 22.02.2022, 09.06.2022, 05.10.2022, 26.02.2023, 25.02.2024, 28.02.2024, 26.02.2025.
Водночас суд зауважує, що позовна вимога зобов'язального характеру, а саме про зобов'язання відповідача здійснити позивачці з 08.07.2025 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням фактичного стажу трудового стажу, не є похідною від вищезазначених позовних вимог, а пов'язана з вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачці із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, та перерахунку пенсії з урахуванням її фактичного трудового стажу станом на час перерахунку пенсії.
Отже, щодо перших двох позовних вимог прохальної частини адміністративного позову позивачкою сформульовано лише основні позовні вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача до вчинення дій відсутні.
Особливої ваги такі недоліки набувають з огляду на положення ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак позивачці необхідно конкретизувати спосіб судового захисту своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах, а саме чітко сформулювати похідні позовні вимоги із зазначенням, які саме дії повинен вчинити відповідач у разі визнання судом оскаржуваних дій протиправними.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
Позивачка фактично заявила три окремі позовні вимоги немайнового характеру, по кожній з яких суд повинен надати правову оцінку та ухвалити рішення, а саме:
1) про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення доплати за понаднормовий стаж при перерахунку пенсії в 2013. 2015, 2017, 2019, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рр. - в частині нарахування доплати за понаднормовий стаж систематично застосовувався показник 1074 грн, незалежно від фактичного розміру мінімальної пенсії, визначеної Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік;
2) визнання протиправними дій відповідача щодо заниження коефіцієнта трудового стажу під час перерахунку пенсії 24.02.2019, 30.06.2018, 01.05.2020, 03.11.2020, 24.02.2021, 19.06.2021, 21.09.2025, 22.02.2022, 09.06.2022, 05.10.2022, 26.02.2023, 25.02.2024, 28.02.2024, 26.02.2025;
3) визнання протиправними дій відповідача відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачці із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, та перерахунку пенсії з урахуванням її фактичного трудового стажу станом на стажу станом на час перерахунку пенсії, та, як наслідок, зобов'язання відповідача до вчинення відповідних дій.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами становить 3993,60 грн (1331,20 х 3).
Позивачка додала до позовоної заяви квитанцію від 01.12.2025 про сплату судового збору лише в сумі 1211,20 грн.
До того ж, перевіряючи питання про можливість визнання цієї платіжної інструкції як належного документа на підтвердження факту сплати судового збору за подання адміністративного позову у цій справі, суд встановив, що позивачка не вперше звертається до Вінницького окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Так, за даними, що містяться у системі КП "Діловодство спеціалізованого суду", ОСОБА_1 раніше вже пред'являла адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, однак ухвалою суду від 30.12.2025 у справі № 120/16675/25 подану заяву було повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
При цьому платіжна інструкція від 01.12.2025 на суму судового збору 1211,20 грн була введена у справі № 120/16675/25 та за нею обліковується.
Тобто судовий збір, що був сплачений до бюджету згідно із зазначеною квитанцією, обліковується за справою № 120/16675/25, а тому не може повторно враховуватися як такий, що сплачений за подання адміністративного позову у цій справі.
Наведений висновок суду підтверджується тим, що за приписами статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Отже, закон чітко визначає наслідки повернення позовної заяви у питанні сплаченого заявником судового збору - такий судовий збір повертається за відповідним клопотанням на підставі ухвали суду.
Водночас ані положення вказаного спеціального закону, ані положення КАС України не передбачають можливості використання документа про сплату судового збору у іншій справі, навіть якщо у такій справі ще не було вирішено питання про відкриття провадження.
Наведене тлумачення релевантних норм чинного законодавства, на думку суду, також сприяє запобіганню зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи, наприклад, у спосіб маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями шляхом подання декількох однакових позовів або подання аналогічного позову після його відкликання до відкриття провадження у справі, якщо такі дії не обґрунтовуються об'єктивними причинами.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що платіжна інструкція від 01.12.2025 не є належним документом на підтвердження факту сплати судового збору за подання адміністративного позову у цій справі.
Поряд з цим до позовної заяви також додано квитанцію від 08.01.2026 про сплату судового збору на суму 120,00 грн, яка визнається судом належним документом.
Відтак недоплачена сума судового збору за пред'явлення адміністративного позову у цій справі становить 3873,60 грн (3993,60 - 120,00).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з встановленням особі, яка її подала, строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 3873,60 грн за наступними реквізитами:
одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,
код ЄДРПОУ 37979858,
банк: Казначейство України (ЕАП),
рахунок: UA028999980313181206084002856,
призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині 2 статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
При цьому обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема у постанові від 01.06.2022 у справі № 640/4086/20 та від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Звернувшись до суду з цим позовом 08.01.2026, позивачкою заявлено, зокрема, вимоги про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення доплати за понаднормовий стаж при перерахунку пенсії в 2013, 2015, 2017, 2019, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рр. - в частині нарахування доплати за понаднормовий стаж систематично застосовувався показник 1074 грн, незалежно від фактичного розміру мінімальної пенсії, визначеної Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік;
- визнання протиправними дій відповідача щодо заниження коефіцієнта трудового стажу під час перерахунку пенсії 24.02.2019, 30.06.2018, 01.05.2020, 03.11.2020, 24.02.2021, 19.06.2021, 21.09.2025, 22.02.2022, 09.06.2022, 05.10.2022, 26.02.2023, 25.02.2024, 28.02.2024, 26.02.2025.
Отже, ініційовані позивачкою спірні правовідносини фактично виникли ще у 2013 році.
Разом з тим позовна заява подана до суду лише 08.01.2026, тобто з істотним порушенням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З матеріалів позовної заяви видно, що доплата до пенсійних виплат позивачці не нараховувалася, а тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої йому суми пенсії.
Відтак у даному випадку застосуванню підлягає саме шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.
Суд зауважує, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 в аналогічних правовідносинах.
Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 2013 року пенсійні виплати у розмірі, які позивачка вважає неналежними, нею без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати.
Натомість позивачка звернулася до відповідача щодо спірного питання лише у 2025 році, що не може бути визнано як розумний строк для захисту порушеного права.
Також суд зазначає, що отримання рішення у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21 та від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.
В силу приписів ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачка зобов'язана додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин її пропуску.
Однак, в порушення зазначених вище положень закону, до матеріалів позовної заяви не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Отже, позивачці необхідно подати заяву (клопотання) із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду та наданням належних й допустимих доказів, які б підтверджували ці причини.
Щодо відсутності необхідних додатків до позовної заяви.
За змістом ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведені обов'язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов'язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Отже, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб'єктом владних повноважень.
Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Позивачка оскаржує дії відповідача відмови у здійсненні перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком та перерахунку пенсії з урахуванням її фактичного трудового стажу станом на час перерахунку пенсії.
Водночас основним аргументом позивачки на підтримку вказаних позовних вимог є покликання на положення п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) .
Згідно з преамбулою Закону № 796-XII, цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Отже, дія наведених у Законі № 796-XII положень поширюється на громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Втім, до матеріалів позовної заяви не надано доказів на підтвердження того, що позивачка віднесена до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має відповідний статус, а саме не надано відповідного посвідчення.
Висновки суду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи невідповідність позову вимогам закону, позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачці строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.
Водночас суд вважає необхідним інформувати позивачку про те, що 2 червня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3460-VI "Про безоплатну правничу допомогу", який визначає зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб'єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 1 цього Закону безоплатною правничою допомогою визнається правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правнича допомога передбачає надання правничих послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Статтею 2 Закону № 3460-VI передбачено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом.
Безоплатною первинною правничою допомогою в силу положень ст. 7 Закону № 3460-VI є вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи та обов'язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону № 3460-VI право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України. Суб'єктом надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є, зокрема, центри з надання безоплатної правничої допомоги.
У місті Вінниці, де мешкає позивачка, відповідні послуги надаються Вінницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Порика, 29, м. Вінниця, 21021).
Зазначена вище інформація може бути врахована позивачем при виконанні ухвали суду про залишення позовної заяви без руху
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 294 КАС України, -
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.
3. Копію ухвали надіслати позивачу - для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович