м. Вінниця
13 січня 2026 р. Справа № 120/305/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук А.В., розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
09.01.2026 через систему "Електронний суд" до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з вимогами:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягали у відмові та подальшому блокуванні виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з липня по грудень 2025 року включно;
- зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути питання призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності з урахуванням правової оцінки суду;
- зобов'язати відповідача 2 забезпечити реалізацію права на соціальне страхування відповідно до вимог законодавства.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви заявник вказує про протиправність рішень відповідача 1, прийнятих на підставі листів ГУ ПФУ у Вінницькій області, якими ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності, а виплати фактично блокувались.
12.01.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову у справі № 120/305/26, за вимогами якої ОСОБА_1 просить суд:
- заборонити відповідачам та будь-яким уповноваженим ними органам: вчиняти дії, спрямовані на відмову у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності; вчиняти дії, спрямовані на повернення або утримання раніше нарахованих сум, - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборонити вчинення будь-яких дій, які можуть призвести до погіршення майнового становища позивача у зв'язку з предметом спору.
У заяві про забезпечення адміністративного позову позивач зазначає, що станом на момент подання цієї заяви відповідачами тривалий час здійснюється блокування виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності, у тому числі за періоди, що охоплюють кілька місяців поспіль, включно по грудень 2025 року, що призводить до істотного порушення його соціальних та майнових прав.
Водночас щодо дій посадових осіб відповідачів відкрито кримінальне провадження №12025020010001590 за ознаками ч. 1 ст. 364 КК України, що свідчить про наявність ознак зловживання владою та системний характер порушень.
На переконання заявника, існує реальна загроза того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі продовжать блокування та/або ініціюють повернення коштів; виконання можливого рішення суду буде ускладнене або стане формальним; позивачу буде завдано подальшої істотної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суддя приходить до наступного висновку.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Так, положення статті 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2020 у справі № 580/2403/19 зазначив наступне: …Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти .
Як вказував суддя вище у відповідності до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 826/16911/18, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 26.06.2019 у справі № 826/13396/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18, від 24.05.2023 у справі № 640/10883/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 600/2304/22-а.
Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що існує реальна загроза того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі продовжать блокування та/або ініціюють повернення коштів; виконання можливого рішення суду буде ускладнене або стане формальним; позивачу буде завдано подальшої істотної шкоди.
Оцінюючи відповідні доводи позивача, суддя враховує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин, у яких такі рішення прийняті/дії вчинені. Такі рішення/дії можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Разом з тим слід звернути увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).
В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки, близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, про зупинення дії якого просить позивач, і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи може постановити ухвалу про забезпечення позову.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Суддя вважає, що наведене позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо блокування та/або ініціювання повернення коштів за листками тимчасової непрацездатності та подальших негативних наслідків для позивача.
Інших обставин існування небезпеки порушення його прав або очевидної протиправності рішення відповідача, обґрунтованих відповідними доказами, заявником не зазначено та суддею не встановлено.
Крім того, на переконання суду, такі аргументи не є достатніми для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, оскільки вони не є беззаперечним свідченням настання негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Так, заявником не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків, які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
Дослідивши аргументи позивача, наведені у заяві про забезпечення позову, суддя вказує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, доходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 120/305/26 - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Томчук Андрій Валерійович