Справа № 456/3598/25 Головуючий у 1 інстанції: Писарев О.Ю.
Провадження № 33/811/2013/25 Доповідач: Партика І. В.
08 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Мазура Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Мазура Василя Васильовича на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 19 червня 2025 року близько 15:35 год. в м. Стрий, вул. Івана Виговського, керував транспортним засобом «Mersedes-benz» н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводився за допомогою газоаналізатора алкотест «Драгер 6820» номер 0418, тест номер 929, результат огляду позитивний 0,55 проміле; водія усно відсторонено від керування транспортним засобом; водія встановлено згідно бази ІТС ІПНП вкладка посвідчення водія, чим порушив п. 2.9.а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мазур В.В.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.
Наголошує, що працівниками поліції не здобуто належних та допустимих доказів, якими можна було б підтвердити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а долученими до матеріалів судової справи відеозаписами не зафіксовано факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , автомобіль «Mersedes-benz» н.з. НОМЕР_1 був припаркований.
Звертає увагу, що рапорт працівника поліції є недопустимим доказом, оскільки не містить резолюції керівника, окрім того на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, у водія не зафіксовано ознак сп'яніння.
Повідомляє, що постанова серії ЕНА №5018217 від 19 червня 2025 року, скасована рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 листопада 2025 року №456/5049/25, дане рішення підтверджує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 19 червня 2025 року та не порушував ПДР України.
Наголошує, що свідок ОСОБА_2 підтверджував, що ОСОБА_1 не виконував функції водія.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 8 січня 2026 року не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, адвокат Мазур В.В. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Мазура В.В.., який просив проводити розгляд справи у відсутності, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №36694 від 19 червня 2025 року (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mersedes-benz» н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою алкотестера «Драгер 6820», тест №3550, результат становить 0,55 проміле, водія відсторонено від керування транспортним засобом;
- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» від 19 червня 2025 року (а.с. 4) з якої вбачається, що огляд на стан сп'яніння було проведено 19 червня 2025 року, результат 0,55 проміле, з результатом водій ознайомлений;
- інформацією з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого встановлено, що працівниками поліції було виявлено у водія ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння обличчя), у зв'язку із чим проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомог приладу «Alkotest Drager 6820», результат 0,55 проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі;
- рапортом працівника поліції (а.с. 8) з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Mersedes-benz» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням ПДР України, під час опитування у нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат 0, 55 проміле;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу «Mercedes-Benz», погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, в результаті якого в нього виявлено 0,55 проміле, після чого йому було повідомлено про складання адміністративних матеріалів.
Посилання апелянта на те, що постанова серії ЕНА №5018217 від 19 червня 2025 року була скасована рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 листопада 2025 року у справі №456/5049/25 (а.с. 53-56), апеляційний суд розцінює критично, оскільки скасування зазначеної постанови не спростовує факту керування транспортним засобом. У цьому судовому рішенні не встановлено, що ОСОБА_1 не виконував функції водія, а лише виявлено відсутність достатніх доказів порушення водієм п. 2.3 в ПДР України.
Доводи апелянта про те, що свідок ОСОБА_2 може підтвердити, що ОСОБА_1 не виконував функцій водія, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про даного свідка, зокрема його показання чи інші процесуальні документи, які б підтверджували що він перебував на місці події..
Твердження апелянта, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом, оскільки не містить резолюції керівника, апеляційний суд розцінює критично, оскільки дана обставина не впливає на допустимість чи достовірність наведених у ньому відомостей та не впливає на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 .
Аргументи апелянта, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки як встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом.
Доводи апелянта про відсутність належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 , у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, є необґрунтованими. Оскільки долучені до матеріалів справи та досліджені судом відеозаписи у своїй сукупності із іншими матеріалами справи, підтверджують факт перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу «Mercedes-Benz» та виконання ним функцій водія. Сам по собі факт тимчасового перебування транспортного засобу у припаркованому стані не спростовує, факту керування ним та його зупинки перед початком фіксації події на нагрудні бодікамери та не виключає відповідальності за вчинене правопорушення.
Твердження апелянта, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, у водія не зафіксовано ознак сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в результаті якого в нього виявлено 0,55 проміле алкоголю.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Мазура В.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Мазура Василя Васильовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.