Справа № 450/2251/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 33/811/2016/25 Доповідач: Галапац І. І.
09 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року,
з участю захисника правопорушника ОСОБА_1
- адвоката Хараїм О.В.
цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, та відповідно до ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) судового збору.
Згідно постанови судді, 21 травня 2025 року о 01 год. 30 хв. в с. Сокільники, по вул. Григорія Сковороди, 38 водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 428І н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що підтверджено висновком 000996 від 21 травня 2025 року. Від права керування транспортним засобом відсторонений. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР.
Крім цього, 01 червня 2025 року о 02 год. 32 хв. в с. Сокільники, по вул. Григорія Сковороди, 22 водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 428І н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що підтверджено висновком 001068 від 01 червня 2025 року. Від права керування транспортним засобом відсторонений. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «А» ПДР.
В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Хараїм О.В. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Вважає, що суддя районного суду неповно та необ'єктивно розглянув справу. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку, крім цього, відеозапис події неповний. Звертає увагу на те, що результати огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведені з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, так як такі проводилися без лабораторних досліджень. Акцентує увагу на те, що згідно вищезазначеної Інструкції, у разі виявлення позитивного результату тесту, обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням, чого не було зроблено у даному випадку.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм О.В. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, якими водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №336895 від 21 травня 2025 року та протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347811 від 01 червня 2025 року, де викладені фабули вчинених правопорушень; висновком №000996 від 21 травня 2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000996 від 21 травня 2025 року; висновком № 001068 від 01 червня 2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001068 від 01 червня 2025 року; відеозаписами подій, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, місцевий суд обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Що стосується доводів апелянта щодо порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння водія, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Порядок огляду водія на стан сп'яніння, встановлений ст. 266 КУпАП, розкритий в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015.
Згідно з п.2 розділу І зазначеної інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Твердження адвоката Хараїм О.В. про порушення самої процедури освідування у лікаря експрес - тестом без проведення лікарем лабораторних досліджень, апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про порушення лікарем процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та недійсність результатів таких оглядів.
Лабораторні дослідження біологічних середовищ організму (сечі) ОСОБА_1 були проведені за допомогою експрес-тесту, в результаті яких в сечі останнього було виявлено позитивний результат та винесено заключення: перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Експрес-тест є швидким і достовірним засобом, що виявляє наявність наркотичної речовини в організмі людини, та надає якісний показник. Швидкі тести не потребують метрологічного контролю, тому не входять до галузі атестації.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп'яніння.
Інструкція вимагає виявлення якісних показників або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп'яніння, що і було в повному обсязі виконано КНП ЛОР «Львівським обласним медичним центром превенції та терапії узалежнень» та виявлено в сечі лікарські препарати, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім цього, право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду, передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Відтак, досліджені під час розгляду в справі про адміністративні правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта в частині недоведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, а невизнання останнім своєї вини у скоєному в апеляційній скарзі, слід розцінити як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.
Щодо тверджень в апеляційній скарзі про те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи містять лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданих відеозаписів, у таких відображено проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини, майновому стану, обставинам, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм О.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та відповідно до ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.