Єдиний унікальний номер 448/1426/25
Провадження № 2/448/701/25
31.12.2025 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.,
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу:
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Черник Наталія Степанівна (місцезнаходження: вул. Генерала Чупринки, 52, м. Львів, 79000)
вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно,
учасники справи - не з'явилися
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
1. Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гриньо М.І. 30.07.2025 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок розташований у АДРЕСА_2 відносився до суспільної групи колгоспний двір.
2. Зазначає, що вказаний будинок належав батькові позивачки ОСОБА_3 , який був головою двору.
3.Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Вказує, що після смерті батька ОСОБА_3 позивачка прийняла спадщину, оскільки на день його смерті була зареєстрована та проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_3 та подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Іншим спадкодавцем за законом, яка прийняла спадщину, є сестра позивачки ОСОБА_2 . Вказує, що за свого життя ОСОБА_3 належним чином не оформив право власності на майно колишнього колгоспного двору, у зв'язку з чим на зазначений будинок відсутні правовстановлюючі документи.
4. Зазначає, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та рекомендовано звернутися до суду.
5. Оформити право власності на будинковолодіння в позасудовому порядку позивачці не видається можливим, через те, що відсутні правовстановлюючі документи на будинок. За таких обставин вона вимушена звернутися до суду.
6. Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
7. У судове засідання позивачка та її представник адвокат Гриньо М.І. не з'явилися. Представник позивачки - адвокат Гриньо М.І. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без їхньої участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задоволити.
8. Відповідачка - ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом скерування рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, про причини неявки суд не повідомила. Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від відповідачки ОСОБА_2 до суду не надходило.
9. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
10. Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
11. Ухвалою суду від 19.11.2025 підготовче судове засідання було відкладено та витребувано у Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області інформацію про те, кому належав житловий будинок в АДРЕСА_2 , до якої суспільної групи (колгоспний чи робітничий двір і т.д.) відносилось зазначене будинковолодіння, а також хто був зареєстрований та фактично проживав в даному господарстві у період з 15.04.1988 р. до 15.04.1991 р., а також хто проживає та зареєстрований за вказаною адресою.
12. Ухвалою суду від 12.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
13. Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
14. Оскільки, відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин та не подала відзив, а позивач заперечень проти такого вирішення справи не подав, суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
15. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
16. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
ІV. Обставини справи, встановлені Судом
17. Судом встановлено, що житловий будинок у АДРЕСА_2 , являвся колгоспним двором, головою якого, який станом на 15.04.1991 року не втратив та зберіг право на частку в майні такого був - ОСОБА_4 , що підтверджується випискою з погосподарської книги №1 с. Волостків Яворівського (колишнього Мостиського району) за 1988-1991 рр. №53/14-2/16 від 01.12.2025 та №54/14-2/16 від 01.12.2025, виданих виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області.
18. Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.03.2024. На час смерті він був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_3 , разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою №1311 від 03.07.2025, виданої директором Львівського КП «Сигнівка» О.Роман.
19. Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. була заведена спадкова справа за номером у нотаріуса №41/2024. Заповіти ОСОБА_3 не складались, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №82258122 від 19.08.2025..
20. Згідно технічного паспорта загальна площа будинку становить - 75,3 кв.м., житлова - 38.2 кв.м. Вартість житлового будинку згідно висновку про вартість майна - становить 150 607 грн.
21. Оформити право власності на спірне будинковолодіння в позасудовому порядку позивачці не вдається, оскільки повідомленням приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. вих. №173/02-14 від 08.04.2026 позивачці було роз'яснено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, що розташований в АДРЕСА_2 їй слід звернутись до суду.
22. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 25.12.2003 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .
23. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
V. Застосоване Судом законодавство
24. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
25. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
26. Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
27. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
28. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
29. Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
30. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
31. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
32. Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
33. Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.
34. З введенням у дію з 15 квітня 1991Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963.
35. Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963.
36. Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
37. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
38. Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
39. Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
40. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).
41. Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
42. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
43. Зокрема, згідно з положеннями статті 120 Цивільного кодексу УРСР (1963), що був чинним на час виникнення спірних відносин, колгоспний двір є сімейно-трудовим об'єднанням осіб, які використовують на праві спільної власності майно двору для ведення підсобного господарства та сімейних потреб. Сім'я селянина-колгоспника складає основу колгоспного двору, а належність до неї - одна з умов членства в колгоспному дворі.
44. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990.
45. Виходячи із змісту статті 524 Цивільного кодексу УРСР (1963) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. В свою чергу статтями 1216; 1217; 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
46. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
47. Крім того, згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування»: «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
48. Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
49. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81);
50. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
51. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
52. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
53. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
54. Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
55. У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
56. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
57. Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
58. Згідно із ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
60. За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
VI. Висновки Суду
61. Враховуючи наведене, Суд приходить до переконання, що право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
62. З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що право на спірне нерухоме майно (житловий будинок) перейшло в порядку спадкування до позивачки після смерті батька ОСОБА_3 . Однак, оскільки, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане майно, тому обраний позивачкою спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивачки, а тому може бути застосований судом, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.
VII. Розподіл судових витрат між сторонами
63. Виходячи із вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору залишити за нею.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, Суд
1. Позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Черник Наталія Степанівна про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.
4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
9. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
10. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
11. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Черник Наталія Степанівна, місцезнаходження: вул. Генерала Чупринки, 52, м. Львів, 79000.
Повний текст судового рішення складений 12.01.2026.
Суддя Світлана ГІРЯК