Справа № 462/12/26
провадження 1-кп/462/292/26
08 січня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
провівши в залі суду у м.Львові підготовче відкрите судове засідання у кримінальному провадженні№62025050010033669 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.4 ст.408 КК України,
встановив:
В провадженні Залізничного районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження №12025141390000820 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.4 ст.408 КК України.
02.01.2026 року прокурором подано клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням розміру застави. В обґрунтування клопотання посилається на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено. Так, обвинувачений може переховуватися від суду, так як у разі визнання ОСОБА_5 винним, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п?яти до дванадцяти років, відтак страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинені ним діяння, можуть спонукати останнього ухилятися від суду. Також, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у даному кримінальному провадженні, шляхом їх переконань, залякувань чи примусу до зміни показань чи до дачі неправдивих показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти таким ризикам, тому просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, та у разі внесення визначеного розміру застави покладено на ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися за межі м.Львова без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник не заперечили проти клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.315 КПК України під час підготовчого судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, яка в свою чергу регламентує таке:
- заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. 1 ст. 131 КПК);
- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК);
- підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК);
- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК);
- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК);
- при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ст. 199 КПК).
Як встановлено, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 11.10.2025 року ОСОБА_5 обрано слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн., та у разі внесення визначеного розміру застави покладено на ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати до кабінету слідчого СВ відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 з періодичністю, необхідною для належного проведення необхідних процесуальних дій у кримінальному провадженні; не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 04.12.2025 року ОСОБА_5 продовжено до 10.01.2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 грн., та у разі внесення визначеного розміру застави покладено на ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження; не відлучатися за межі м.Львова без дозволу слідчого, прокурора, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, навчання.
При цьому визнано такими, що не зменшились і не відпали ризики того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, як підстави застосування запобіжного заходу, суд виходить з того, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Обвинувальний акт відносно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень в матеріалах кримінального провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, на думку суду, міститься достатньо для висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та що така відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (ч.2 ст.177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи такий ризик як переховування від суду, суд бере до уваги «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п.2 ч.1 ст.178 КПК України).
Це положення узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26.06.2001 (§80, заява №33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб'єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої вона може спробувати уникнути. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розгляду.
Небезпеку переховування від правосуддя, на думку суду, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти.
Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що обвинувачений підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 7 років, ч.1 ст.307 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 7 років, ч.2 ст.307 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, та ч.4 ст.408 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що в поєднанні з даними про його особу, зокрема, вік, характер, моральні якості, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Суд зауважує, що в міру збільшення строку тримання під вартою небезпека ухилення ОСОБА_5 від правосуддя зменшується, однак вважає, що факти і доводи, наведені прокурором, не залишають на даній стадії кримінального провадження сумнівів щодо можливості обвинуваченого ухилятися від правосуддя й достатньо переконливо підтверджують, що така небезпека все ще існує.
Щодо питання наявності ризику п.3 ч.2 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від вказаних у кримінальному провадженні на різних його етапах.
Показання свідків, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальним джерелом доказів (ч.2 ст.84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
При цьому встановлено кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст.23, 224 КПК України).
Наразі дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, свідки ще не допитані, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може здійснювати на вказаних осіб вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою спонукання до ненадання в суді показань.
Тим самим, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Враховуючи, що на даному етапі судом ще не було проведено допиту свідків, суд дійшов переконання, що на даний час все ще існує наявність ризику незаконного впливу свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Отже, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити строком на 60 днів, тобто до 08.03.2026 року включно, залишивши без змін визначений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 04.12.2025 року розмір застави, задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст.176-178, 183 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.03.2026 року включно, залишивши без змін визначений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 04.12.2025 року розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на час постановлення даної ухвали складає 266240 грн.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м.Львова без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 12.01.2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1