Справа №639/214/26
Провадження №1-кс/639/79/26
13 січня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12026221210000030 від 09.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
У провадження слідчого судді Новобаварського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12026221210000030 від 09.01.2026.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що у провадженні СВ ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221210000030 від 09.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення-злочину,передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.01.2026 о 09.30 год. за адресою: м.Харків, вул. Ак.Богомольця 1 "А" транспортний засіб VolkswagenCrafter д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.
09.01.2026 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за фактом наїзду на пішохода ОСОБА_5 автомобілем Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 .
В ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було вилучено транспортний засіб «VolkswagenCrafter» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору.
Власником транспортного засобу транспортного засобу «VolkswagenCrafter» д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ТОВ “ToронтоКомпані», представник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , к.тел. НОМЕР_3 .
Встановлено, що вищезазначене майно імовірно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та повинно бути використано для проведення подальших слідчих (розшукових) дій, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Відсутність рішення про накладення арешту на вилучене майно унеможливлює належне проведення слідчих (розшукових) дій з таким майном.
У зв'язку з чим з метою забезпечення збереження речових доказів та для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та використання в подальшому в протиправній діяльності виникла необхідність в накладенні арешту.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 6 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
Згідно з. ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Так, згідно положень ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого вище вказаний транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12026221210000030 від 09.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення-злочину,передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з чим наявна необхідність у проведенні слідчих дій з вилученим майном щодо арешту якого звертається сторона досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Також, враховуючи, що вилучене майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме об'єкти які, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст. 170 КК України, шляхом заборони здійснювати його відчуження та розпорядження ними.
Крім того, ч. 1 та ч. 2 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з чим є необхідним накладення арешту на зазначене майно.
На підставі вищевикладеного, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, а саме позбавлення права на володіння, користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном.
Завданням арешту вищевказаного майна є запобігання можливості особам у яких воно вилучено, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явилася, звернулася із заявою, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, вимоги клопотання підтримує, просить задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_7 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з'явився.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Перевіривши доводи поданого клопотання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять вищевказані ознаки.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Судовим розглядом встановлено наступне.
У провадженні СВ ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221210000030 від 09.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.01.2026 о 09.30 год. за адресою: м.Харків, вул.Ак.Богомольця 1 "А" транспортний засіб VolkswagenCrafter д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.
09.01.2026 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за фактом наїзду на пішохода ОСОБА_5 автомобілем VolkswagenCrafter д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 .
В ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було вилучено транспортний засіб «VolkswagenCrafter» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору.
Власником транспортного засобу транспортного засобу «VolkswagenCrafter» д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ТОВ “ToронтоКомпані», представник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , к.тел. НОМЕР_3 .
Встановлено, що вищезазначене майно імовірно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та повинно бути використано для проведення подальших слідчих (розшукових) дій, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Відсутність рішення про накладення арешту на вилучене майно унеможливлює належне проведення слідчих (розшукових) дій з таким майном.
У зв'язку з чим з метою забезпечення збереження речових доказів та для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та використання в подальшому в протиправній діяльності виникла необхідність в накладенні арешту.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 6 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
Згідно з. ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Так, згідно положень ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого вище вказаний транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12026221210000030 від 09.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Стороною обвинувачення доведено, що вилучені речі мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна, в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення в цій частині довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Таким чином, без накладання арешту на вищевказане майно в подальшому воно може бути приховане, знищене або передано третім особам. Накладення арешту на вилучене майно необхідно з метою забезпечення збереження речового доказу, у зв'язку з чим клопотання прокурора про арешт майна є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12026221210000030 від 09.01.2026, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучене в ході 09.01.2026 в ході огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, а саме - транспортний засіб «VolkswagenCrafter» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у встановленому законодавством порядку.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1