Справа № 638/366/26
Провадження № 2/638/262/26
про залишення позовної заяви без руху
13 січня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення місця проживання дитини
09 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галина Олександрівна Сталевич звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення місця проживання дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2025 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.
Матеріали справи передані в провадження судді Яковлевої В.М. 12 січня 2025 року.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175 і 177 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що на даний час не може бути відкрито провадження у справі, оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно частини п'ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Також позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При цьому, у порушення вимог ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутній виклад обставин та посилання на докази, які їх підтверджують, що між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дитини, а тому позивачу слід зазначити, чи є між сторонами домовленість або спір з цього питання.
Крім того, звертаючись з даним позовом, позивач просить визначити місце проживання дитини разом з батьком, при цьому в позові відсутнє посилання, які права безпосередньо позивача підлягають захисту, в чому полягає порушення, невизнання або оспорення прав.
Суд також зазначає, що у разі наявності спору щодо визначення місця проживання дитини, предметом доказування у цих справах, зокрема, є: той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні; факти порушення одним з батьків обов'язків щодо виховання та розвитку дитини (ухилення від виконання батьківських обов'язків, фізичні покарання дитини, будь-які види експлуатації дитини); факти використання одним з батьків форм та методів виховання, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; факти звернення матері, батька дитини або самої дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; факти здійснювання батьківських прав всупереч інтересам дитини.
При цьому позовна заява не містить вищевказаних відомостей, натомість є лише посилання на те, що відповідач виїхала за кордон та не цікавиться дитиною, її здоров'ям, не допомагає матеріально, не телефонує їй.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Таким чином, позивачем не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між батьками дитини існує спір щодо визначення місця проживання дитини, зважаючи на те, що дитина проживає із позивачем. ОСОБА_1 посилається на те, що ніколи не перешкоджав та не має наміру перешкоджати спілкуванню матері з донькою. Мати ОСОБА_2 проживає за межами України, її точне місце перебування позивачу невідоме. Донька постійно перебуває та проживає з батьком, який повністю займається її вихованням та утриманням.
Більше того, позивач у позові вказує, що визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із батьком відповідає її найкращим інтересам, забезпечує стабільність життя та розвитку. Крім того, зазначає, що встанволення даного факту жодним чином не порушує прав і законних інтересів інших осіб.
Отже, зі змісту позовної заяви не вбачається, що між сторонами дійсно виник спір.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано: «під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 передбачено, що для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Однак позовна заява не містить відомостей про звернення позивачки до органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даного органу у розгляді її звернення.
До матеріалів позовної заяви не долучено висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України.
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
При цьому звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, позивачем не здійснено заходів обов'язкового досудового врегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для отримання Висновку, який складається Службою за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей від 24 вересня 2008 року № 866, - що є обов'язковою умовою/процедурою також і відповідно до частини 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України.
Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду про визначення місця проживання дитини, без вжиття заходів досудового урегулювання спору, які є обов'язковими.
Також суд вказує, що в мотивувальній частині позовної заяви вказано, що позовна заява подається до Мостиського районного суду Львівської області у відповідності до вимог ст. 28 ЦПК України, в той час коли даний позов безпосередньо подано саме до Шевченківського районного суду міста Харкова.
При цьому позивачем зазначено, що позов стосується прав та інтересів неповнолітньої дитини, яка проживає разом з позивачем на території вказаного району.
За таких обставин позивачу в тексті позовної заяви необхідно правильно зазначити суд, до якого подано позов з урахуванням правил підсудності цивільних справ, визначених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, а саме: подання до суду позовної заяви (уточненої), оформленої відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України з урахуванням вищевказаних недоліків, копій позовної заяви в новій редакції відповідно до кількості учасників справи, а також здійснити заходи обов'язкового досудового врегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для отримання письмового висновку для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини; надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення місця проживання дитини - залишити без руху для виконання вимог статей 175 і 177 ЦПК України протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя В. М. Яковлева