Справа № 344/401/26
Провадження № 1-кс/344/389/26
09 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025092780000147 від 22.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий ОСОБА_4 за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , звернувся з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, одночасно із застосуванням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що досудовим розслідуванням установлено, що 15 вересня 2025 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи умисно та повторно, спільно із ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , скориставшись тяжким суспільним становищем щодо обмеження конституційних прав громадян України в частині обмеження виїзду за межі території України чоловікам віком від 23 до 60 років, організували злочинну схему незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України.
ОСОБА_8 діючи умисно та повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підшукав чоловіка, який мав намір незаконно перетнути державний кордон України - громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, 16.09.2025 близько о 14 год ОСОБА_8 за допомогою мобільного інтернет - зв'язку зв'язавшись із ОСОБА_11 , запропонував йому механізм перетину кордону поза межами пунктів пропуску на ділянці кордону, що знаходиться в межах Івано-Франківської області за грошову винагороду в сумі 8000 євро, на що останній погодився.
Крім того, ОСОБА_8 про підшуканого ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_7 , а також ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою організації подальших їх спільних злочинних дій. Зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відповідно до створеного ними злочинного задуму, після транспортування ОСОБА_11 на своїх транспортних засобах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до визначеного місця їх зустрічі в с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, повинні прибути туди ж, у визначений час, для подальшого супроводу ОСОБА_11 в напрямку лінії розмежування державного кордону України із Республікою Румунія, зокрема до визначеного місця їх зустрічі із ОСОБА_10 в с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області.
В подальшому 16.09.2025 близько 18 год 15 хв ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_8 прибув до м. Косів, де останній зустрівся з ним та надавши вказівку сідати у салон його автомобіля марки «Nissan Patrol», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , привіз ОСОБА_12 до попередньо визначеного із ОСОБА_7 місця - приватного домоволодіння в АДРЕСА_1 . Під час вказаної зустрічі ОСОБА_13 отримував від ОСОБА_7 вказівки та поради щодо подальшого незаконного перетину кордону,
Надалі, ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 перебуваючи спільно із ОСОБА_11 на території вказаного домоволодіння, отримали від останнього грошові кошти в сумі 8000 євро та вказали на необхідність перебування у вказаному житлі до ранкового періоду часу 17.09.2025.
Відтак, ОСОБА_7 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів 17.09.2025, в період часу з 05 год 25 хв по 07 год 17 хв, на автомобілі марки «УАЗ 31512», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював транспортування ОСОБА_11 із с. Старий Косів Косівського району Івано-Франківської області до с. Яблуниця Верховинського район Івано-Франківської області, а саме до визначеного місця зустрічі із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .
При цьому ОСОБА_8 керуючи автомобілем марки «Nissan Patrol», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по-переду автомобіля ОСОБА_7 , спілкуючись із ним через радіозв'язок, дотримуючись тим самим заходів конспірації та повідомляючи його про наявність/відсутність правоохоронців чи військових на їхньому шляху, з метою недопущення викриття їхньої злочинної діяльності.
Після того як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на своїх автомобілях завершили транспортування ОСОБА_11 в сторону державного кордону України, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 очікували прибуття останніх у попередньо визначному місці в с. Яблуниця, Верховинського району Івано-Франківської області.
ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зустрівши ОСОБА_11 обговорили між собою подальший план спільних злочинних дій, вказали йому на необхідність пересісти в автомобіль марки ВАЗ 2121, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , та продовжити його транспортування до с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області по визначеному ними маршруті руху для зустрічі із ОСОБА_10 . В період з
07 год 21 хв по 08 год 07 хв ОСОБА_9 перебуваючи за кермом вище вказаного автомобіля, проводив інструктаж ОСОБА_11 щодо дотримання заходів ним конспірації, шляхом необхідності вимкнення мобільного телефону та здійснював транспортування останнього до с. Грамотне. ОСОБА_5 , керуючи мотоциклом чорного кольору, без реєстраційних номерних знаків, здійснював супровід вказаного автомобіля, а також виконував функцію розвідки, здійснюючи обгін транспортного засобу з метою можливого виявлення на маршруті руху працівників правоохоронних органів та недопущення викриття ними їхньої злочинної діяльності, а також з метою визначення шляхів об'їзду блокпостів прикордонного контролю.
О 8 год 06 хв ОСОБА_9 та ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_11 , прибули в с. Грамотне та зустрівшись у визначеному місці з ОСОБА_10 , який прибув на кросовому мотоциклі червоно-білого кольорів, повідомили про вказане ОСОБА_8 здійснивши до нього телефонний дзвінок.
Надалі ОСОБА_10 провів інструктаж ОСОБА_11 щодо його дій та поведінки при подальшому супроводженні в напрямку кордону, надав вказівку сідати по-заду нього на сидіння вказаного мотоцикла й здійснив транспортування та супровід останнього, із подальшим переходом на пішу ходу, через гірську місцевість Верховинського району Івано-Франківської області, в напрямку лінії розмежування державного кордону України із Республікою Румунія.
Завершивши супровід ОСОБА_11 , ОСОБА_10 вказав на розташування лінії розмежування державного кордону України із Республікою Румунія, яку ОСОБА_11 повинен перетинати самостійно.
За організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали грошові кошти у розмірі 8000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17.09.2025 становило 389 200 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За вказаним фактом вчиненого кримінального правопорушення, 08.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Перехресне, Верховинського району, Івано-Франківської області, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , українцю, громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України та його затримано в порядку ст. 615 КПК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
- п. 3 - незаконно впливати на свідка та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Також ОСОБА_5 може здійснювати переслідування щодо вказаних учасників кримінального провадження, з метою створення у них враження можливості застосування насильства, тим самим впливати на їх показання;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду. Окрім того, ОСОБА_5 обізнаний із методами та способами перетину кордону України поза межами пункту пропуску та може залишити межі України чи завадити належному та об'єктивному досудовому розслідуванню.
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (продовжити займатися незаконним переправленням осіб через державний кордон України). Крім того джерело існування ОСОБА_5 не відоме, на даний час він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, з корисливих мотивів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні вчиненим.
На думку сторони обвинувачення, до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу, та визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (266 240 гривень), що буде достатньо гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав викладених в ньому, просила клопотання задоволити.
Слідчий підтримав думку прокурора.
Захисник у судовому засіданні просив зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки підозрюваний на даний час не працює. Також вказав, що підозрюваний має проблеми зі здоров'ям, переніс операцію на спинному мозку, та потребує медичного нагляду.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025092780000147 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
08 січня 2026 року ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
08 січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у незаконному перенаправленні осіб через державний кордон України, організації незаконного перенаправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 19.09.2025, протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії «спостереження за особою» від 25.09.2025, протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії «аудіо-, відеоконтроль особи» від 25.09.2025, протоколі допиту свідка від 01.11.2025, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.11.2025, протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж» з 11.09.2025 до 25.09.2025 року включно від 29.09.2025, протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж» з 02.08.2025 до 25.09.2025 року включно від 29.09.2025.
Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування; підозрюваний може незаконно впливати на свідка та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.
Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, розлучений, офіційно не працює, раніше не судимий; відстуні стійкі соціальні зв'язки.
Суд також бере до уваги те, що підозрювана обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 332 КК України, зумовлений корисливими інтересами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.
У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 та інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини його вчинення.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 08 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрювану передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 , під варту в залі суду.
Строк дії ухвали до 08 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840(дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 ,прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 08 березня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
Повний текст ухвали - 12.01.2026.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1