08 січня 2026 року
м. Київ
справа № 569/4615/24
провадження № 61-12615св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Рівненська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Рівненській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником Дупаком Валентином Германовичем , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковальова І. М., та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області (далі - ГУ НП у Рівненській обласні) з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
2. Позов мотивував тим, що відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 120201800100000624 від 31 січня 2020 року обвинувачувався у вчиненні злочину, в подальшому перекваліфікованому за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Ухвалою від 17 жовтня 2022 року Рівненський міський суд Рівненської області закрив кримінальне провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Позивач вважав, що внаслідок зазначених обставин незаконно знаходився під слідством, у зв'язку з чим має право на відшкодування моральної шкоди.
3. Позивач вважав, що діями органів прокуратури та досудового розслідування порушені його цивільні права, в зв'язку з чим просив суд:
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 19 369,10 грн як суму компенсації втрат ненарахованої середньомісячної заробітної плати у дні судових засідань;
- 2 000 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями ГУ НП у Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури;
- 128 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями ГУ НП у Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури;
- 32 000 грн витрат, понесених позивачем за надання правової допомоги у цивільному провадженні.
4. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
5. Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 17 червня 2025 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 20 000 грн відшкодування моральної шкоди, 128 000 грн в рахунок відшкодування витрат на надану правову допомогу під час розгляду кримінального провадження, 32 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, надану під час розгляду цивільної справи. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовив у задоволенні решти позовних вимог.
6. Суд керувався тим, що закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення свідчить про незаконність дій органів досудового слідства, у зв'язку з чим позовні вимоги визнав обґрунтованими.
7. Постановою від 11 вересня 2025 року, Рівненський апеляційний суд скасував рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
8. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих обставин, а саме у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, що не підтверджує незаконність дій органів досудового слідства та прокуратури, а відповідно не є підставою для стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. 10 жовтня 2025 року представник Дупак В. Г. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року частково та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 000 грн.
10. Мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що ОСОБА_1 перебував під слідством з 31 січня 2020 року до 25 жовтня 2022 року. За період з 18 серпня 2020 року до 17 жовтня 2022 року відбулося 29 судових засідань, в яких адвокат Дупак В. Г. здійснював судовий захист ОСОБА_1 , що призвело до психологічної виснаженості ОСОБА_1 . Заявник вважає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є повна реабілітація обвинуваченого. Вважає, що його повна реабілітація відбулася після набрання законної сили ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2022 року. Заявник наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20, від 24 липня 2023 року у справі № 766/5551/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Також заявник посилається на потребу у відступі від правового висновку Верховного Суду щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди у разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав. Позивач наполягає на наявності підстав для стягнення моральної шкоди за умови відмови прокурора від підтримання обвинувачення у зв'язку з відсутністю достатніх доказів вини обвинуваченого. Позивач вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій навіть без формального висновку щодо вини позивача фактично зводяться до припущення вини позивача у скоєнні злочину, незважаючи на відсутність достатніх доказів на спростування презумпції невинуватості, а отже визнання судом апеляційної інстанції відсутності підстав для стягнення моральної шкоди суперечить Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також Конституції України (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу ГУ НП у Рівненській області посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована. Відповідач наполягає на тому, що кримінальне провадження здійснювалося у формі приватного обвинувачення, тобто виключно на підставі заяви потерпілого, тобто не залежить від волі прокуратури чи органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а отже закриття кримінального провадження на підставі заяви потерпілого не є реабілітуючою підставою.
13. Державна казначейська служба України у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції вважає законною та обґрунтованою. Водночас зауважує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки Державна казначейська служба України не заподіювала йому жодної шкоди, а тому шкода не може бути стягнута саме з казначейства.
14. Рівненська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що закриття кримінального провадження на підставі заяви потерпілого не є реабілітуючою підставою, що спростовує твердження у позові щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди.
Провадження у суді касаційної інстанції
15. Ухвалою від 28 жовтня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
16. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20, від 24 липня 2023 року у справі № 766/5551/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Також вбачає потребу у відступі від правового висновку щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди у разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
18. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 30 липня 2020 року прокурором Рівненської місцевої прокуратури І. Бородавко затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні з обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, внесеному 31 січня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020180010000624.
19. До Рівненського міського суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_3 від 22 червня 2022 року, у якій останній просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень.
20. Згідно з ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2022 року у справі № 569/12516/20 (1-кп/569/419/22), яка набрала законної сили, кримінальне провадження від 31 січня 2020 року № 12020180010000624 з обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
21. Тобто, підставою для закриття провадження у даній справі слугувала заява потерпілого ОСОБА_3 про його відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови
22. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів керується такими міркуваннями.
23. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується формування правозастосовної практики, спрямованої на стягнення моральної шкоди на користь особи, яка тривалий час перебувала під слідством, за умови, якщо кримінальне провадження було закрите на підставі заяви потерпілого про відмову від підтримання обвинувачення.
24. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що на базі положень статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод утворено самостійне право потерпілого на відшкодування шкоди, завданої незаконним арештом або затриманням.
25. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
26. Відповідно до частини п'ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п'ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
27. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
28. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
29. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
30. У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
32. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
33. Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.
34. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов'язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
35. Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається у пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41).
36. Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).
37. Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.
38. Підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
39. Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
40. Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.
41. Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.
42. Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає підстав вважати її залишеною під підозрою.
43. Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
44. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17.
45. Нереабілітуючими підстави є тоді, коли стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
46. Правова позиція щодо відсутності передбачених Законом підстав для відшкодування моральної шкоди особі, кримінальне провадження щодо якої було закрито з нереабілітуючих підстав, неодноразово висловлювалось судом касаційної інстанції.
47. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, внаслідок застосування закону про амністію, декриміналізацією, відмовою потерпілого від обвинувачення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
48. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 463/1380/15-ц, від 06 березня2019 року у справі № 161/10842/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 199/7894/19, від 14 липня 2021 року у справі № 766/8892/17, від 03 травня 2023 року у справі № 686/14821/21, від 10 липня 2024 року у справі № 759/7200/21, від 02 квітня 2025 року у справі № 522/7213/22.
49. Тобто Верховний Суд неодноразово викладав послідовні висновки щодо застосування норм права при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури та суду, а отже правозастосовча практика є усталеною та колегія суддів не встановила підстав для відступу від зазначених правових висновків, а виключно суб'єктивне бажання позивача у відступі від правового висновку з метою досягнення особистих цілей не є безумовною підставою для вчинення такої процесуальної дії
50. Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно потреби у відступі від правового висновку Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури та суду.
51. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду стосовно визначення мінімального розміру моральної шкоди, завданої органами досудового слідства та прокуратури, оскільки потреба у їх застосуванні нівелюється відсутністю законних підстав для стягнення моральної шкоди з держави за умови закриття кримінального провадження стосовно позивача у зв'язку з відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення.
52. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
54. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростували.
Щодо судових витрат
55. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржувані судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Дупаком Валентином Германовичем , залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров