30 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 138/3230/24
провадження № 61-10215св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гриньковим Євгенієм Віталійовичем, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року у складі судді Київської Т. Б. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Оніщука В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну прізвища неповнолітньої дитини.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі судового наказу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на доньку ОСОБА_3 в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
30 квітня 2024 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 і після його реєстрації їй присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».
Зазначала, що донька відвідує 1-й клас у навчальному закладі м. Вінниці, досягла 6 річного віку.
Проте понад півроку дитина перебуває у стані стресу, пригнічення та відчуття дискомфорту, оскільки прізвище її матері « ОСОБА_5 », а її прізвище « ОСОБА_6 ». У школі, на дитячих гуртках та при відвідувані секцій дитину ідентифікують за прізвищем « ОСОБА_6 », що психологічно травмує її. Крім того, дитина повинна постійно пояснювати, що її прізвище не « ОСОБА_6 », а « ОСОБА_5 », оскільки вона себе сприймає лише за цим прізвищем.
Зі своїм рідним батьком дитина не спілкується, а участь батька у житті дитини зводиться лише до того, що він сплачує аліменти. До того ж відповідач звертався до суду з позовом про оспорювання батьківства щодо доньки та, знаючи, що дитина є особою з інвалідністю, внаслідок чого потребує значно більших коштів на своє утримання, постійно заперечує щодо збільшення розміру аліментів на її утримання. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що зміна прізвища дитини буде відповідати її інтересам.
Посилаючись на наведене, просила суд змінити прізвище дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з прізвища « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_5 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати інтересам дитини, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16, від 12 квітня 2023 року у справі № 760/17467/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що суди не врахували факт відсутності емоційного зв'язку між донькою та батьком. Пояснення, надані представником служби у справах дітей, не мають жодного доказового значення в межах цієї справи, оскільки представник служби у справах дітей не мала процесуального статусу учасника справи. Жодних обґрунтованих висновків Службою у справах дітей суду не надавались. Суди не дослідили емоційного стану дитини (наприклад, із залученням дитячого психолога), що суперечить принципу пріоритету найкращих інтересів дитини та її праву бути почутою в суді. Суди формально перелічили докази, надані сторонами, не надали їм жодної правової оцінки та не пояснили мотивів їх прийняття чи відхилення.У справі надані докази, які чітко вказують на відповідність зміни прізвища найкращим інтересам дитини, тоді як формальне заперечення відповідача не може мати переважної сили без реальної участі у житті дитини
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_8 - адвокат Грабар С. А. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу № 138/3230/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища неповнолітньої дитини.
Матеріали справи № 138/3230/24 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року шлюб між сторонами було розірвано, дитина залишилась проживати разом із матір'ю.
Згідно судового наказу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
30 квітня 2024 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Відповідно до огляду психіатра, проведеного 16 жовтня 2024 року, дитина ОСОБА_3 , зокрема відгукується лише на прізвище мами, називає себе ОСОБА_10 . Надмірно прив'язана до мами.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16, від 12 квітня 2023 року у справі № 760/17467/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім'я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п'ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Тлумачення частини п'ятої статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.
При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.
Врахувавши, що батьки дитини не дійшли згоди про зміну її прізвища відповідно до положень статей 145, 148 СК України, а також, що у справах, що стосуються прав дітей, судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку.
Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Посилання в касаційній скарзі на те, що між донькою та батьком відсутній емоційний, а батько дитини жодним чином не бере участі у її вихованні, забезпеченні розвитку, а, отже, він належно не виконує своїх батьківських обов'язків, є необґрунтованим, з огляду на той факт, що ОСОБА_2 регулярно здійснює перерахування грошових коштів позивачці на утримання дитини, надає також додаткові кошти на інші потреби дитини, що сторони не заперечують.
Крім того, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відповідач не втратив інтерес до дитини та намагається підтримувати зв'язок із донькою і має намір налагодити відносини.
Так, ОСОБА_2 звертався до Могилів-Подільської міської ради (заява від 27 грудня 2024 року № 02-10/1975-з) з проханням визначити йому порядок спілкування, побачень з своєю донькою ОСОБА_3 та усунення перешкод у спілкуванні з нею. Відповідно до листа виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 10 січня 2025 року № 02-11/12 відповідачу рекомендовано звернутись до Служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) малолітньої дитини, тобто у м. Вінниці.
Водночас наявність чи відсутність емоційного зв'язку доньки з батьком неможливо визначити, з огляду на малолітній вік дитини.
Окрім цього, під час розгляду цієї справи сама позивач не заперечувала, що між нею та відповідачем існують неприязні відносини та вона не бажає, щоб її будь-що пов'язувало з відповідачем.
Суд апеляційної інстанції також правильно зазначив, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір'ю свого обов'язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати доньку за своїм прізвищем, узгоджене з її матір'ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування з боку відповідача та його відповідальність перед своєю дитиною.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанції взяли до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на теперішній час, з огляду на юний вік доньки сторін, це є неможливим, тому суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гриньковим Євгенієм Віталійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун