08 січня 2026 рокуСправа № 921/368/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумський І.П.
розглянув заяву б/н від 22.09.2025 (вх. №6703 від 22.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника
у справі
за заявою боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про неплатоспроможність фізичної особи.
За участі від:
кредитора - Бабаєва О.О.
боржника - Сисак В.Т.
арбітражного керуючого - Яковенко Д.Е.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2025: відкрито провадження у справі №921/368/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боржника Яковенка Дмитра Едуардовича ; попереднє засідання призначено на 18.09.2025.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 17.07.2025 (дата публікації 22.07.2025, номер публікації 76682).
У попередньому засіданні 18.09.2025 оголошено перерву до 16.10.2025.
22.09.2025 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" подало заяву б/н від 22.09.2025 (вх. №6703), в якій просило визнати кредиторські (грошові) вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 14154 грн заборгованості, 4844,80 грн судового збору, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Зміст заяви від 22.09.2025 вказаує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на підставі укладеного 14.08.2025 між ним та ТОВ "Фінансова компанія "Кіф" договору факторингу №14082025, відповідно до умов п. 1.1 якого останній відступив право вимоги до боржника у даній справі.
За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутств конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» заявлено вимоги до ОСОБА_1 після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для їх подання.
Ухвалою від 24.09.2025 заяву б/н від 22.09.2025 (вх. №6703 від 22.09.2025) ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з кредиторськими (грошовими) вимогами до боржника у даній справі призначено до розгляду на 16.10.2025.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява №15-10-25/24 від 15.10.2025 (вх. №7265) арбітражного керуючого Яковенка Дмитра Едуардовича щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп". За змістом поданої заяви арбітражний керуючий заперечує проти задоволення заяви про грошові вимоги.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до заяви про визнання вимог кредитора до боржника ОСОБА_1 не додано належних доказів, які підтверджували б факт видачі коштів фізичній особі ОСОБА_1 та жодного документу, що підтверджував би правомірність формування заборгованості боржника та законність і правомірність нарахування відсотків на таку заборгованість.
16.10.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" подало додаткові пояснення б/н від 16.10.2025 (вх. №7279) про підтримання вимог заяви від 22.09.2025.
В якості додатку до додаткових пояснень від 16.10.2025 (вх. №7279 від 16.10.2025) ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" долучено, зокрема клопотання від 15.10.2025 про витребування доказів у Акціонерного товариства "Сенс Банк", а саме:
- інформацію, чи видавалась особі, якою є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), платіжна картка за номером НОМЕР_2 ;
- докази зарахування на картку НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 6000 грн, які 24.02.2025 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за номером картки НОМЕР_2 за період із 24.02.2025 до 26.02.2025;
- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки.
- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_2 за період: 24.02.2025 до 26.02.2025.
В обґрунтування клопотання кредитор зазначив, що згідно з сервісом визначення банку за номером картки (згідно інформації маски картки НОМЕР_2 ): НОМЕР_3 , банком емітентом цієї картки є Акціонерне товариство "Сенс Банк".
З урахування заперечень арбітражного керуючого щодо заявлених грошових вимог до боржника, посилаючись на зміст п.1 ч.2 ст.60, п.2 ч.1 ст.62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та стверджуючи про те, що дані докази є необхідними для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, заявник просив задоволити його клопотання.
Ухвалою суду від 16.10.2025, зокрема відкладено судове засідання з розгляду грошових вимог кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на 13.11.2025, задоволено клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про витребування доказів.
03.11.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" подало заяву про збільшення заявлених вимог (вх. №7707 від 03.11.2025), в якості додатку до якої долучено уточнену заяву від 03.11.2025 про грошові вимоги кредитора до боржника.
В уточненій заяві від 03.11.2025 про грошові вимоги до боржника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" просило визнати кредиторські (грошові) вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 23168,10 грн, яка складається з:
14154 грн заборгованості (зміст заяв від 22.09.2025 та від 03.11.2025 вказаує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на цю суму на підставі укладеного 14.08.2025 між ним та ТОВ "Фінансова компанія "Кіф" договору факторингу №14082025 від 14.08.2025, відповідно до умов п. 1.1 якого останній відступив право вимоги до боржника у даній справі;
9014,10 грн (зміст заяви від 03.11.2025 вказаує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на цю суму на підставі укладеного 21.10.2025 між ним та ТОВ "Макс Кредит" договору факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп від 21.10.2025, відповідно до умов п. 2.1 якого останній відступив право вимоги до боржника у даній справі;
4844,80 грн судового збору;
10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
На виконання вимог ухвали від 16.10.2025, від Акціонерного товариства «Сенс Банк» 04.11.2025 надійшла письмова відповідь №14834-БТ-32.3/2025 від 28.10.2025 (вх. №7731), відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), банком було відкрито платіжну картку № НОМЕР_4 рахунок до картки № НОМЕР_5 (валюта Українська гривня). В якості додатку до цієї заяви додано виписку про рух коштів по цій карті за період з 24.02.2025 до 26.02.2025 з відображенням зарахування коштів в сумі 6000 грн 24.02.2025.
Ухвалою суду від 13.11.2025, зокрема: прийнято до розгляду заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 03.11.2025 (вх. № 7707 від 03.11.2025) про збільшення вимог, з додатками, ухвалено подальший розгляд заяви здійснювати з її врахуванням; відкладено судове засідання з розгляду грошових вимог кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на 11.12.2025; запропоновано боржнику та арбітражному керуючому надати письмові пояснення щодо кредиторських вимог з урахуванням прийнятих судом документів.
Ухвалою суду від 11.12.2025 відкладено судове засідання з розгляду грошових вимог кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на 08.01.2026 та запропоновано боржнику та арбітражному керуючому надати письмові пояснення щодо кредиторських вимог з урахуванням прийнятих судом документів.
12.12.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 12.12.2025 (вх. №8721), в якій ним, зокрема заперечено в повному обсязі заявлені вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
08.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання №07-01-26/54 від 07.01.2026 (вх. №149) арбітражного керуючого Яковенка Д.Е., у якому ним заперечено проти задоволення заяви про грошові вимоги на суму 14154 грн.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до заяви про визнання вимог кредитора до боржника ОСОБА_1 не додано належних доказів, які підтверджували б факт видачі коштів фізичній особі ОСОБА_1 та жодного документу, що підтверджував би правомірність формування заборгованості боржника та законність і правомірність нарахування відсотків на таку заборгованість. Ним також вказано, що заява з грошовими вимогами від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" була створена в системі "Електронний суд" 22.09.2025, тобто за межами встановленого ч.1 ст.45 КУзПБ строку.
Представником кредитора в судовому засіданні 08.01.2026 підтримано заяву від 22.09.2025, з урахуванням заяви від 03.11.2025, з грошовими вимогами до боржника.
Арбітражним керуючим в судовому засіданні 08.01.2026 заперечено щодо задоволення вказаної заяви.
В судовому засіданні 08.01.2026 представником боржника підтримано позицію арбітражного керуючого.
Суд, розглянувши вказану кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кіф» (далі - кредитодавець) та боржником було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 7733998 (далі - кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Розділом 3 кредитного договору сторони погодили, зокрема: (п. 3.1.) товариство надає клієнту кредит у гривні, а клієнт зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити передбачені цим договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені договором; (п.3.2) сума кредиту складає 6000 гривень. Тип кредиту кредит; (п. 3.3.) строк пільгового кредитування 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором (далі за текстом «графік платежів»), що є додатком №1 до цього договору; (п. 3.4.1.) пільгова процентна ставка (знижка) фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка; (п. 3.4.2.) стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду; (п. 3.6.) денна процентна ставка на дату укладення цього договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: 5292 (загальні витрати) грн /6000 (сума кредиту)) грн) / 90 (строк кредитування) дн * 100% =0.98% в день; (п. 4.1.) Видача (надання) товариством кредиту клієнту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок клієнта за стандартом IBAN UA, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. Дата надання кредиту 24.02.2025; (п. 4.2.) клієнт зобов'язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 25.05.2025 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно графіку платежів; (п. 11.1.) цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 25.05.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов'язань за цим договором.
Додатком №1 до вищевказаного договору є графік платежів.
Додатковим договором № 7733998250325 від 25.03.2025 до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 7733998 від 24.02.2025 сторони погодили внести зміни, зокрема: (п. 2.2.) відповідно до п. 3.3. договору, строк пільгового періоду складає 30 календарних днів, з 25.03.2025 до 23.04.2025; (п. 3.6) денна процентна ставка на дату укладення цього договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.99% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: 5373 (загальні витрати) грн / 6000 (сума кредиту)) грн) / 90 (строк кредитування) дн * 100% =0.99% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 7805,21 % річних; (п.3.7.) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 5373 грн; (п. 4.2.) клієнт зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 23.06.2025.
Додатком №1 до вищевказаного договору є графік платежів, з урахуванням умов додаткового договору.
На підтвердження послідовності дій боржника (як позичальника) при укладенні кредитного договору, заявник додає до цієї заяви Log-файл укладення електронного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № кредиту 7733998 від 24.02.2025 з наступною інформацією:
- клієнт вперше розпочав реєстрацію на сайті, надав згоду на обробку персональних даних перед укладенням першого кредитного договору та ознайомився з правилами надання коштів та банківських металів у кредит 2024-10-28 14:09:50;
- ввів СМС-код надісланий товариством на його телефон для підтвердження згоди 2024-10-28 14:09:51;
- клієнт відправив заявку на отримання кредиту за договором №7733998 2025-02-24 13:10:00;
- товариство прийняло рішення про видачу кредиту та виставило клієнту оферту (кредитний договір), паспорт споживчого кредиту 2025-02-24 13:10:00;
- товариство надіслало клієнту СМС-повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 460226) для підписання паспорту споживчого кредиту 2025-02-24 13:10:37;
- клієнт ввів СМС-код (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 460226), прийняв та підписав паспорт споживчого кредиту 2025-02-24 13:10:52;
- товариство надіслало клієнту СМС-повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) LL487382) для підписання кредитного договору 2025-02-24 13:10:58;
- клієнт ввів СМС-код (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 487382), прийняв та підписав кредитний договір №7733998 2025-02-24 13:11:11;
- товариство відправило клієнту кошти та його примірник договору 2025-02-24 13:11:25;
- клієнт ініціював продовження строку дії кредиту за договором №7733998 2025-03-25 18:35:26;
- товариство надіслало клієнту СМС-повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 028270) для підписання паспорту споживчого кредиту 2025-03-25 19:07:17;
- клієнт ввів СМС-код (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 028270, прийняв та підписав паспорт споживчого кредиту 2025-03-25 19:07:46;
- товариство надіслало клієнту СМС-повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 246696) для підписання додаткової угоди 2025-03-25 19:07:57;
- клієнт ввів СМС-код (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) 246696, підписав та уклав додаткову угоду до кредитного договору №7733998 2025-03-25 19:08:11.
Кредитний договір підписаний боржником електронним підписом одноразовим ідентифікатором LL487382/ОСОБА_1, а додаткову угоду підписано ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором 246696.
Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 24.02.2025 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором LL460226. 25.03.2025 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 028270.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кіф» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 6000 грн, про що свідчить додане до заяви підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення грошових коштів, згідно якого на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 6000 грн, платник ТОВ ФК КІФ, видача кредиту за договором 7733998.
Акціонерним товариством «Сенс Банк» у письмовій відповіді №14834-БТ/Е-32.3/2025 від 28.10.2025 повідомлено суд, що платіжна картка № НОМЕР_4 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а зміст долученої до цієї відповіді виписки по рахунку ОСОБА_1 підтверджує зарахування на цю платіжну картку 24.02.2025 грошових коштів у сумі 6000 грн.
Суд відзначає, що номер платіжної картки клієнта, зазначений у згаданому підтвердженні, відповідає номеру картки, вказаному ОСОБА_1 в договорі №7733998 від 24.02.2025.
До заяви додано довідку-розрахунок за договором фінансового кредиту №7733998 від 24.02.2025, згідно якої станом на 14.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 14154 грн, з якої 6000 грн заборгованість за кредитом та 8154 грн заборгованість за відсотками.
Факт укладення кредитного договору № 7733998 від 24.02.2025 не заперечується боржником та арбітражним керуючим, а отримання боржником згідно вказаного договору коштів в сумі 6000 грн підтверджується матеріалами справи.
14.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кіф» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №14082025 (надалі договір факторингу №14082025), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кіф» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 7733998 від 24.02.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу №14082025 клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Пунктом 2.1.3 договору факторингу №14082025 погоджено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в дату підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Згідно з доданим до заяви витягом з реєстру прав вимог № 1 від 14.08.2025 до договору факторингу №14082025 від 14.08.2025, ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , що виникло за кредитним договором № 7733998 від 24.02.2025, в сумі 14154 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за тілом (основна сума боргу); 2430 грн - заборгованість по пільговій відсотковій ставці; 5724 грн заборгованість по стандартній процентній ставці.
Відповідно до платіжної інструкції №662 від 15.08.2025 ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» сплатило на користь ТОВ «ФК «Кіф» 839002,52 грн згідно договору факторингу №14082025 від 14.08.2025.
Окрім цього, 10.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір кредитної лінії №00-10251672, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого: (п.1.1.) кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені договором; (п. 1.2.) сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 4500 грн. Тип кредиту кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби; (п. 1.3.) строк дії кредитної лінії 360 календарних днів; (п. 1.4.) розрахунковий платіжний період 25 днів; (п. 1.5) тип процентної ставки: фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом; (п. 1.6.) кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 900 грн; (п. 1.7.1.) денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1%; (п. 2.10) кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 10 березня 2025 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4500 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 ; (п. 6.4.) у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за договором, кредитодавець має право нарахувати, а позикодавець зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді штрафу у визначеному порядку.
Додатком №1 до договору є графік платежів.
Вищевказаний договір підписано ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора 72508.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4500 грн, про що свідчить додане до заяви підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення грошових коштів та додаток №1 до нього, згідно якого на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 4500 грн, за кредитним договором №00-10251672 від 10.03.2025, платник: ТОВ «Макс кредит».
Суд відзначає, що номер платіжної картки клієнта, зазначений у згаданому підтвердженні, відповідає номеру картки, вказаному ОСОБА_1 в договорі №00-10251672 від 10.03.2025, емітованої на його ім'я.
Разом з тим, відповідно до паспорта споживчого кредиту: сума кредиту/ліміт складає 4500 грн; тип кредиту - кредитна лінія; строк кредитування 360; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) споживача (розділ 3); процентна ставка, відсотків річних 343,10 % річних стандартна процентна ставка - 0,94% за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована; комісія за надання кредиту (не є додатковою та/або супутньою послугою кредитодавця) - 900 грн (розділ 4).
Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 10.03.2025 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 84658.
До заяви додано детальний розрахунок заборгованості від 21.10.2025 за кредитним договором №00-10251672 від 10.03.2025, згідно якого станом на 05.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Макс кредит» становить: 4500 грн заборгованість за кредитом, 2411,10 грн заборгованість за відсотками, 528 грн. комісія, 1575 штрафні санкції. Загалом 9014,10 грн.
Факт укладення кредитного договору №00-10251672 від 10.03.2025 не заперечується боржником та арбітражним керуючим, а отримання боржником згідно вказаного договору коштів в сумі 4500 грн підтверджується матеріалами справи.
21.10.2025 між ТОВ «Макс кредит» (надалі - клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп (надалі - договір факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп), відповідно до умов якого ТОВ «Макс кредит» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №00-10251672 від 10.03.2025.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп фактор зобов'ячався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорам згідно реєстру боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги; (п. 2.2.) перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід'ємною частиною договору.
Матеріали справи містять підписаний та скріплений електронними печатками сторін акт прийому-передачі реєстру боржників від 21.10.2025 до договору факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп від 21.10.2025 та витяг з реєстру боржників від 21.10.2025 до договору факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп від 21.10.2025, згідно якого ТОВ «ФК «Ен.Ен.Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , що виникло за кредитним договором №00-10251672 від 10.03.2025, на суму 9014,10 грн, у тому числі: 4500 грн заборгованість за кредитом, 2939,10 грн заборгованість за відсотками, 1575 грн штрафні санкції.
Відповідно до платіжної інструкції №925 від 21.10.2025 ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» сплатило на користь ТОВ «Макс кредит» 2009312,13 грн згідно договору факторингу №21102025-МК/Ел.Ен.Груп від 21.10.2025.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 17.07.2025 (дата публікації 22.07.2025, номер публікації 76682) та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Після закінчення встановленого ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, а саме 22.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" подало до Господарського суду Тернопільської області заяву б/н від 22.09.2025 (вх. №6703) з грошовими вимогами до боржника в сумі 14154 грн у справі №921/368/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , надалі збільшені на 9014,10 грн.
Згідно з п.6 ч.1 ст.120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).
Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відносини між кредитодавцями та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України від 15.11.2016 за № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (надалі - Закон № 1734-VIII).
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 1 Закону № 1734-VIII споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п.14 ч.1 ст.12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема відповідальність сторін за порушення умов договору.
Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит врегульовано ст. 21 Закону № 1734-VIII, відповідно до якої:
1. Споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
3. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
4. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов'язання за договором про споживчий кредит заборонено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, зокрема:
- розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)";
- розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 6-1такого змісту:
"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.".
Надалі, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498-IX) розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 6-1 був виключиний, а пункт 6 був викладений у такій редакції:
"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
У той же час пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України залишається чинним і дотепер в редакції Закону № 2120-IX.
Судом з'ясовано, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кіф» кредитний договір №7733998 від 24.02.2025, а також між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс кредит» кредитний договір №00-10251672 від 10.03.2025 є споживчими кредитними договорами.
З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що у сфері відносин споживчого кредитування Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, а Цивільний кодекс України загальним, тому за принципом "lex specialis derogat legi generali", що з латини означає "спеціальний закон скасовує загальний закон", до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про споживче кредитування".
Тож при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника у даній справі підлягає застосуванню пункт 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX, а не пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".
Кредитні договори, про які йде мова у даній справі укладено 24.02.2025 та 10.03.2025, тобто після закінчення встановленого пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX періоду укладення договорів про споживчий кредит, за прострочення в межах якого споживачі звільняються від відповідальності.
Тому за цими договорами споживач - ОСОБА_1 не підлягає звільненню від відповідальності за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а нарахований кредитором штраф за договором кредитної лінії №00-10251672 від 10.03.2025 відповідає п. 6.4 цього договору, та не заперечуються Законом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"до боржника в сумі 23168,10 грн підтверджуються вказаними у його заяві і доданими до неї доказами, відповідають вимогам Закону України "Про споживче кредитування", тому відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають визнанню судом.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У заяві у заяві з вимогами до ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» просить покласти на боржника витрати кредитора на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, до заяви з вимогами до боржника додано договір про надання правової допомоги № 17082025 від 17.08.2025 (надалі - договір № 17082025), який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (надалі - клієнт) та адвокатом Бабаєвою Ольгою Олександрівною (надалі - адвокат).
Відповідно до п. 1.2. договору № 17082025, адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників клієнта згідно реєстру боржників, який є додатком до цього договору, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надані юридичні послуги та відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов'язані з виконанням доручення клієнта.
За послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у наступному розмірі: 7000 грн - складання заяви про кредиторські вимоги боржників; 8000 грн - складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; 9000 грн - складання касаційної скарги; 3000 грн - складання пояснень на повідомлення арбітражного керуючого чи заперечення боржника/представника боржника; 1000 грн - складання та надсилання адвокатського запиту (п. 3.1 договору № 17082025).
У п. 3.2 договору № 17082025 сторони обумовили, що клієнт оплачує адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі. Якщо після направлення адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі.
Розмір гонорару може бути змінений (збільшений або зменшений) у зв'язку з істотним збільшенням або зменшенням об'єму допомоги, яка надається (п. 3.4 договору № 17082025).
01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та адвокатом Бабаєвою Ольгою Олександрівною укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 17082025 від 17.08.2025, відповідно до якого сторони узгодили реєстр боржників ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», згідно якого адвокат зобов'язується підготувати та направити до суду заяви про кредиторські вимоги. У вказаному реєстрі зазначено боржника ОСОБА_1
Матеріали справи містять виконаний, станом на 17.08.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Бабаєвою О.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 17082025 від 17.08.2025, п. 5 якого містить щодо боржника ОСОБА_1 послугу вартістю 10000 грн, з витраченим на її виконання часом тривалістью 4 год.
16.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та адвокатом Бабаєвою Ольгою Олександрівною підписано акт прийому-передачі наданих послуг, вартість яких щодо боржника ОСОБА_1 склала 10000 грн, а витраченого часу - 4 год. Сторони не мають претензій одна до одної.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та відносяться: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (частина перша статті 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (частина друга статті 133 КУзПБ).
Інтереси ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у справі №921/368/25 представляв адвокат Бабаєва О.О., яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва серії ЛГ №000131, виданого 22.02.2016 Радою адвокатів Луганської області.
Відомостей про зупинення або припинення права Бабаєвої О.О. на заняття адвокатською діяльністю Єдиний реєстр адвокатів України не містить.
Судом з'ясовано, що адвокат Бабаєва О.О. відповідно до умов договору №17082025 від 17.08.2025, виданого адвокатом Бабаєвою О.О. ордера на надання правничої допомоги серії ВВ №1046616 від 04.03.2025, від імені ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» здійснювала представництво інтересів кредитора у даній справі, а саме:
- підготувала з метою подачі до суду: заяву про грошові вимоги кредитора до боржника від 22.09.2025 з додатками; заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 08.10.2025 з додатками; додаткові пояснення від 16.10.2025, з додатками; заяву про збільшення розміру заявлених вимог від 03.11.2025 з додатками; заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 05.11.2025 з додатками; заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 25.12.2025 з додатками;
- приймала участь в судових засіданнях 13.11.2025, 08.01.2026.
Суд зазначає, що договором №17082025 від 17.08.2025 не обумовлено фіксованого розміру оплати послуг адвоката.
До наявного у матеріалах справи детального опису робіт, виконаного станом на 17.08.2025, та наявного у матеріалах справи акту прийому- передачі наданих послуг, виконаного станом на 16.09.2025, включено послугу вартістю 10000 грн щодо боржника ОСОБА_1 .
Звернення до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника відбулось 22.09.2025.
Суд зазначає, що кредитором надано належні докази на підтвердження наданої йому, станом на 17.08.2025, послуги щодо складання заяви про грошові вимоги до боржника у даній справі. Вартість цієї послуги відповідно до умов п. 3.1 договору №17082025 від 17.08.2025 складає 7000 грн.
До детального опису робіт від 17.08.2025, а також акту прийому - передачі наданих послуг від 16.09.2025 не включено вартість майбутніх послуг щодо складення та подання до суду заяви про участь в режимі відеоконференції, додаткових пояснень, заяви про збільшення заявлених вимог, участі представника в судових засіданнях.
Таким чином, витрати ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на професійну правничу допомогу слід задоводити частково в сумі 7000 грн.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 22.09.2025 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 921/368/25 з мотивів наведених вище, та визнання заявлених вимог в розмірі 23168,10 грн - заборгованості, а саме: 21593,10 грн (10500 грн - тіло кредиту, 10565,10 грн - відсотки, 528 грн - комісія) підпадають під другу чергу задоволення; 1575 грн (штраф) підпадають під третю чергу задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви та 7000 грн - витрат на правову допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першоюцієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства,
1. Заяву б/н від 22.09.2025 (вх. №6703 від 22.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання кредиторських (грошових) вимог задоволити частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, ідентифікаційний код 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_6 від 23.11.2016) в розмірі 23168,10 грн - заборгованості, а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви та 7000 грн - витрат на правову допомогу.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- 4844,80 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог та 7000 грн - витрат на правову допомогу (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- 21593,10 грн (10500 грн - тіло кредиту, 10565,10 грн - відсотки, 528 грн - комісія) - вимоги другої черги.
- 1575 грн штраф - вимоги третьої черги.
3. В решті вимог заяви б/н від 22.09.2025 (вх. №6703 від 22.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника відмовити.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Яковенку Д.Е. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника по справі №921/368/25.
5. Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України.
6. Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13 січня 2026 року.
Суддя І.П. Шумський