ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.01.2026Справа № 910/10088/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемор" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київпастранс" про визнання укладеною додаткової угоди до договору,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
Департаменту: Шевченко І.Є.;
Підприємства: не з'явився;
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемор" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) та Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - Підприємство) про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору від 4 жовтня 2018 року № 050-13/і/181 "Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (Лот 7)" у наданій позивачем редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 жовтня 2018 року між позивачем і відповідачами було укладено вищезазначений інвестиційний договір № 050-13/і/181, термін дії якого становив 10 років. З метою впровадження заходів підтримки для суб'єктів господарювання, що працюють у місті Києві, Київською міською радою (далі - Рада) було ухвалено рішення від 31 жовтня 2024 року № 160/9968 "Про деякі питання, пов'язані з підтримкою суб'єктів господарювання міста Києва на період дії правового режиму воєнного стану", яким було внесено зміни до рішення Ради від 14 грудня 2023 року № 7537/7578 та доповнено його пунктом 2.2. наступного змісту: "строк дії інвестиційних договорів, укладених до 24 лютого 2022 року (крім інвестиційних договорів, строк дії яких завершений), продовжується строком на 2 роки". Вказане, на думку позивача, є безумовною підставою для продовження строку дії вищевказаного інвестиційного договору. Оскільки відповідачі ухиляються від підписання спірної додаткової угоди, яка передбачає продовження терміну дії інвестиційного договору на 2 роки, Товариство просило про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
26 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2025 року прийнято позовну заяву Товариства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10088/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
12 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Департаменту надійшов відзив від цієї ж дати з клопотанням про долучення доказів надсилання вказаної заяви по суті справи Підприємству. У вказаному відзиві Департамент зазначив, що перебіг строку подовження дії інвестиційних договорів, зазначений в рішенні Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968, на яке посилався позивач у своєму позові, починається з дня прийняття рішення Ради від 14 грудня 2023 року № 7537/7578, а тому продовження дії інвестиційних договорів на два роки, на думку вказаного відповідача, може стосуватись виключно інвестиційних договорів, за якими надійшли відповідні звернення у період з 1 листопада 2024 року по 14 листопада 2024 року та термін дії яких спливає в період з 31 жовтня 2024 року до 14 грудня 2025 року. Також Департамент вказував на те, що позивач не зазначив жодної норми чинного законодавства, яка б встановлювала обов'язок сторін укласти додаткову угоду про зміну (продовження) дії спірного інвестиційного договору. Натомість зі змісту розділу 12 вказаного правочину вбачається, що останній не може бути змінений шляхом підписання додаткової угоди, що є обов'язковою умовою інвестиційного конкурсу.
15 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшов відзив від цієї ж дати, у якому вказаний відповідач навів свої заперечення проти позову Товариства.
9 жовтня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив Департаменту від цієї ж дати, у якій позивач вказував на те, що спірний інвестиційний договір підпадає під дію рішення Ради № 160/9968, оскільки останнім передбачено продовження строку дії інвестиційних договорів, укладених до 24 лютого 2022 року, за умови наявності відповідної письмової заяви інвестора. Інших обмежень, зокрема, щодо кінцевої дати дії таких договорів або строків подання заяв, вказане рішення не містить.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про оголошення перерви до 13 листопада 2025 року.
7 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2025 року вказану заяву Товариства залишено без розгляду.
13 листопада 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору від цієї ж дати з клопотанням про надання судом дозволу на їх подання. У зазначених додаткових поясненнях позивач наголошував на необґрунтованості доводів відповідачів та зазначив, що останні протиправно та на власний розсуд встановили додаткові обмеження для інвесторів щодо можливості реалізації права на продовження строку дії відповідних договорів, про які не зазначено у відповідному рішенні органу місцевого самоврядування.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про надання Товариству дозволу на подання додаткових письмових пояснень; про відмову в задоволенні усного клопотання представника Департаменту про відкладення засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 4 грудня 2025 року.
У судовому засіданні 4 грудня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у наданих ними заявах по суті спору.
У цьому ж судовому засідання судом було оголошено перерву до 8 січня 2026 року.
У судовому засіданні 8 січня 2026 року представник Департаменту надав додаткові заперечення проти позову.
Позивач і Підприємство про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, про явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, заяв чи клопотань до суду не подали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
4 жовтня 2018 року між Департаментом, Підприємством і Товариством за результатами проведення інвестиційного конкурсу, умови якого оприлюднено в газеті Ради "Хрещатик" № 135 (5048) за 22 грудня 2017 року, було укладено інвестиційний договір № 050-13/і/181 "Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (Лот 7)", за яким Товариство, як інвестор, зобов'язалось забезпечити облаштування об'єкта інвестування, забезпечити заходи з благоустрою та вчинити інші дії, передбачені цим правочином.
Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
Орієнтовні техніко-економічні показники об'єкта інвестування: павільйон очікування - 50 штук, усередненого розміру 16,35 м2, висотою 2,9 м; кіоск з продажу проїзних документів, інших товарів (надання послуг) - 50 штук, усередненого розміру 11,51 м2, висотою 2,9 м; благоустрій території - 50 штук; інформаційне табло - 50 штук; кнопка тривоги - 50 штук (пункт 2.1. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 2.2. договору облаштування об'єкта інвестування, експлуатація об'єкта інвестування, забезпечення заходів з благоустрою, а також інші необхідні для реалізації інвестиційного проекту роботи здійснюються інвестором в порядку та у відповідності з положеннями законодавства України за умовами цього договору, умовами конкурсної документації та конкурсної пропозиції.
Пунктами 10.1., 10.2. вказаного правочину визначено, що чинними і обов'язковими для сторін визнаються виключно ті зміни й доповнення до договору, що здійснені за їх взаємною згодою уповноваженими особами сторін у письмовій формі. Усі зміни, доповнення, додатки та додаткові угоди до цього договору, є його невід'ємною частиною, у разі, якщо вони підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками та зареєстровані відповідним чином організатором конкурсу.
Відповідно до пункту 12.1 договору датою набрання ним чинності є дата його реєстрації у Департаменті, що вказана на титульній сторінці цього правочину.
Термін дії договору становить 10 років з дати набрання ним чинності (пункт 12.2. договору).
14 грудня 2023 року Радою прийнято рішенням № 7537/7578 "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залученням інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" (далі - Положення).
Рішенням Ради від 31 жовтня 2024 року №160/9968 були внесені зміни до рішення № 7537/7578 та доповнено його пунктом 2.2. наступного змісту: "строк дії інвестиційний договорів, укладених до 24 лютого 2022 року (крім інвестиційних договорів, строк дії яких завершений), продовжується строком на 2 роки з дня прийняття цього рішення на підставі відповідних письмових заяв інвесторів".
Крім того, пунктом 2 рішення Ради № 160/9968 було доручено виконавчому органу Ради (Київській міській державній адміністрації) протягом 14-ти календарних днів з дня прийняття цього рішення вжити належних заходів для його виконання та оформлення й підписання додаткових угод до інвестиційних договорів. Зазначене рішення Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968 було офіційно опубліковане, набуло чинності у визначеному законом порядку. Докази скасування вказаного рішення Ради на час розгляду судом даного спору в матеріалах справи відсутні й сторонами подані не були.
24 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідачів з листом від вказаної дати № 24пр щодо виконання рішення Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968, у якому просив відповідачів погодити та підписати вiдповiдну додаткову угоду № 01-20/25-І до iнвестицiйного договору № 050-13/і/181 "Про комплекс заходів з благоустрою та облаштування зупинок громадського транспорту в місті Києві (Лот 7)" про продовження раніше встановленого терміну дії цього договору до 4 жовтня 2030 року (докази направлення відповідачам вказаного листа з проектом відповідної додаткової угоди матеріали справи не містять).
Листами: від 20 грудня 2024 року № 050/13-4743, від 6 березня 2025 року № 050/13-865 та від 25 червня 2025 року № 050/13-2401 (копії яких містяться в матеріалах справи), - Департамент повідомив позивача про відмову від підписання вказаної додаткової угоди в зв'язку з тим, що перебіг строку подовження дії інвестиційних договорів (на 2 роки), зазначений в рішенні Ради від № 160/9968, починається з дня прийняття рішення від 14 грудня 2023 року № 7537/7578. Таким чином, продовження дії інвестиційних договорів на два роки, у розумінні рішення № 160/9968, може стосуватися виключно інвестиційних договорів, за якими надійшли відповідні звернення з 31 жовтня 2024 року до 13 листопада 2024 року. Крім того, Положенням, відповідним інвестиційним договором та умовами інвестиційного конкурсу не передбачено внесення змін до спірного правочину в частині продовження строку його дії, а розгляд питань щодо істотних умов договорів, яким є строк дії правочину, не належить до повноважень відповідної конкурсної комісії чи організатора конкурсу (Департаменту).
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За статтею 16 Закону України "Про інвестиційну діяльність" органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, у тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.
На дату укладання спірного інвестиційного договору діяло Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затверджене рішенням Ради від 24 травня 2007 року № 528/1189, відповідно до пункту 1.4. якого істотні умови інвестиційного договору - це умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду і відповідають умовам конкурсу.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до пункту 12.1. інвестиційного договору датою набрання ним чинності є дата реєстрації договору в Департаменті, що вказана на титульній сторінці цього правочину.
Термін дії договору становить 10 (десять) років з дати набрання ним чинності (пункт 12.2 договору).
На титульній сторінці інвестиційного договору зазначена дата його реєстрації - 4 жовтня 2018 року, а тому строк дії останнього становить до 4 жовтня 2028 року.
За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що пунктами 10.1. та 10.2. спірного інвестиційного договору передбачено механізм внесення змін до нього виключно шляхом укладення між сторонами відповідної додаткової угоди в письмовій формі.
Однак, у матеріалах справи відсутня підписана всіма сторонами додаткова угода про внесення змін до спірного правочину, зокрема, у частині продовженя терміну його дії на два роки.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1 та 2 статті 652 ЦК України).
Зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року в cправі № 916/1592/22.
Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року в справі № 910/17639/21.
На думку позивача, істотною зміною обставин, яка зумовлює необхідність в судовому порядку внести зміни до умов спірного інвестиційного контракту в частині терміну його дії є рішення Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968 "Про деякі питання, пов'язані з підтримкою суб'єктів господарювання міста Києва на період дії правового режиму воєнного стану", яким пункт 2 рішення Ради від 14 грудня 2023 № 7537/7578 "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" викладено у такій редакції: "2. Установити, що: 2.1. розгляд заявок, поданих до набрання чинності цим рішенням, та процедура з підготовки та проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, розпочата до набрання чинності цим рішенням, завершується відповідно до Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення; 2.2. строк дії інвестиційних договорів, укладених до 24.02.2022 (крім інвестиційних договорів, строк дії яких завершений), продовжується строком на два роки з дня прийняття цього рішення на підставі відповідних письмових заяв інвесторів.". Цим же рішенням доручено виконавчому органу Ради (Київській міській державній адміністрації) протягом 14-ти календарних днів з дня прийняття цього рішення вжити належних заходів для його виконання та оформлення і підписання додаткових угод до інвестиційних договорів. Відтак, позивач вважає, що ранiше встановлений термiн дiї інвестиційного договору може бути продовжений до 4 жовтня 2030 року.
У свою чергу, рішенням Ради від 14 грудня 2023 року № 7537/7578 "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залученням інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" вирішено, зокрема установити, що розгляд заявок, поданих до набрання чинності цим рішенням та процедура з підготовки та проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, розпочата до набрання чинності цим рішенням, завершується відповідно до Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення.
Зі змісту вищевказаного рішення Ради вбачається, що строк продовження дії інвестиційних договорів (на 2 роки), про яке зазначено в рішенні Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968, слід обраховувати з дня прийняття рішення Ради від 14 грудня 2023 року № 7537/7578.
Отже, за змістом рішення Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968 можливість продовження дії інвестиційних договорів, на яку посилався позивач у своєму позові як на істотну обставину для внесення відповідних змін до спірного договору, стосується виключно тих інвестиційних договорів, термін дії яких спливає в період з 14 грудня 2023 року по 31 жовтня 2024 року. У цьому ж рішенні чітко зазначено, що такі договори можуть бути продовжені на 2 роки саме з дати прийняття рішення Ради від 14 грудня 2023 року № 7537/7578, тобто до 14 грудня 2025 року включно.
Проте, судом встановлено, що термін дії спірного інвестиційного договору становить 10 років: з 4 жовтня 2018 року по 4 жовтня 2028 року (включно). Відтак, як на час звернення позивача до відповідачів з відповідною пропозицією про укладання додаткової угоди, так і на час розгляду даного спору судом, відповідний інвестиційний договір є чинним та обов'язковим до виконання його сторонами.
Оскільки термін дії зазначеного договору встановлений до 4 жовтня 2028 року, останнє виключає можливість його продовження на підставі рішення Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні законодавства суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 червня 2020 року в справі № 909/447/19, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18.
Звертаючись до суду з цим позовом Товариство в установленому законом порядку не доведело порушення відповідачами його прав та/або інтересів, оскільки спірний інвестиційний договір на час вирішення судом даного спору є чинним і строк його дії закінчується лише у 2028 році. У свою чергу, рішенням Ради від 31 жовтня 2024 року № 160/9968 передбачено можливість продовження дії інвестиційних договорів виключно на 2 роки з дня прийняття рішення Ради від 14 грудня 2023 року № 7537/7578, тобто - до 14 грудня 2025 року.
Оскільки Товариством у встановленому законом порядку не доведено наявності підстав для зміни умов укладеного між сторонами договору відповідно до статей 651 та 652 ЦК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову. У зв'язку з цим у його задоволенні слід відмовити.
Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 13 січня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко