вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.01.2026м. ДніпроСправа № 904/4181/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" (50011, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Дишинського, буд. 1, буд. Б; ідентифікаційний код 32410991)
до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе (нове найменування - вул. Криворіжсталі), буд. 1; ідентифікаційний код 24432974)
про стягнення 506 457 грн. 95 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3962/25 від 30.07.2025) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" 506 457 грн. 95 коп., що складає 145 092 грн. 77 коп. - заборгованості за договором від 28.02.2019 №286, 251 862 грн. 90 коп. - пені, 27 039 грн. 36 коп. - 3% річних, 82 462 грн. 92 коп. - інфляційних нарахувань.
Також просить стягнути з відповідача 6 077 грн. 50 коп. - сплачений судовий збір.
Крім того, позивач у клопотанні (вх.№33425/25 від 31.07.2025) просить справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№36593/25 від 25.08.2025) на позовну заяву у справі №904/4181/25 просить суд поновити процесуальні строки для подачі відзиву у справі, прийняти відзив до розгляду та надати йому правову оцінку, зменшити розмір суми пені до справедливого та розумного розміру, судові витрати розподілити на сторони співмірно до ухваленого рішення у справі, та посилається на те, що: - відповідачу встановлено строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали надати до суду та направити позивачу відзив на позовну заяву, ухвалу від 04.08.2025 доставлено в електронний суд /система ЄСІТС 04.08.2025 21:06; - відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, згідно з абзацем 2 пункту 5 частини 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, п'ятнадцятий день припадає на 20.08.2025, а, враховуючи нестабільну роботу підприємства відповідача, подаючи відзив у справі, просить суд поновити строки на подачу відзиву у справі та надати правову оцінку доводам відповідача при розгляді справи; - відповідно до умов договору (пункт 3.3.) оплата по договору здійснюється протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання двостороннього "Акту виконаних робіт" та надання відповідного рахунку фактури; - відповідно до пункту 4.2 сторони погодили, що оформлення актів виконаних робіт (період приймання робіт) здійснюється замовником протягом 15-ти робочих днів з моменту їх надання, тому датою приймання робіт є дата остаточного приймання замовником таких робіт, про що замовником зроблено відмітку - дата підписання проставлена на акті приймання виконаних робіт (відповідає пункту 4.2.), тож позивач припускається помилки при визначенні дати двостороннього оформлення акту, використовуючи дату підготовки самим виконавцем такого документу; - оплата замовником виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт, оформлених в двосторонньому порядку, оригіналів рахунків та податкових накладних (пункт 3.2.); - сторони цим же пунктом договору (3.2.) передбачили, що у випадку прострочення оплати з причин ненадання виконавцем податкової накладної, або в разі порушення ним порядку і порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу, отже, строки оплати за актами виконаних робіт, передбачені пунктом 3.3. договору, рахуються з дати підписання сторонами акту виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної, даний порядок розповсюджується на оплату за коригувальними рахунками; - в договорі, специфікації, додатковій угоді № 14 від 25.08.2020 сторони погодили строки оплати за коригувальними рахунками - відповідно, строк для оплати КР (курсової різниці) починається лише після надання підтверджуючих документів та становить 15-ть календарних днів з моменту отримання розрахунку, коригувального рахунку, підтверджуючих документів розрахунку курсової різниці; - позивач при здійсненні розрахунку останнім днем кожного періоду прострочення зазначає фактичний день оплати замість дня, який передував даті фактичної оплати; - пункт 3.3. договору містить умови щодо строків оплати виключно за актами виконаних робіт (основні акти) та не стосується строків оплати за актами коригувальними (строки оплати визначені окремо та становлять 15 к.д.), тому погоджені сторонами умови договору не надають позивачу права здійснювати нарахування суми пені за актами коригування (курсова різниця), а здійснені останнім нарахування є безпідставними; - період нарахування позивачем пені охоплюється періодом дії карантину в Україні, але виходить за його межі, оскільки карантин діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023 згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 27.06.2023 №651), а пеня розрахована включно по дату подачі позову - 25.07.2025, що є неправомірним, період нарахування пені може бути здійснено виключно до 31.12.2023 (дата закінчення дії карантину 01.07.2023 + 6 місяців); - відповідач, як суб'єкт господарювання, здійснює свою діяльність в Дніпропетровській області, у м. Кривий Ріг, перебуваючи в тій частині країни, яка значною мірою піддається постійним обстрілам; - відповідач, будучи виробником металургійної продукції в Україні, виконує поставки продукції в усі регіони країни, ці поставки підвищують можливість посилення оборонної здатності країни та є нагальним під час війни, із початком війни діяльність підприємства відповідача, яке стало критичним для країни, була майже повністю заблокована/зупинена, у лютому 2022 зупинилися підземні гірничі роботи, у березні 2022 зупинилося усі чотири доменні печі, настала ситуація, яка розцінювалась, як критична, ці обставини значно вплинули на роботу підприємства відповідача, в тому числі на своєчасне виконання останнім зобов'язань за спірним договором, але попри все, здійснивши практично неможливе, підприємство, на якому працювало в мирний час майже 30 000 працівників, поступово поновлює свою роботу, в таких важких умовах відповідач все ж таки зміг виконати свої зобов'язання, протягом всього часу дії договору відповідач завжди виконував своє зобов'язання зі сплати грошових коштів, будучи добропорядним суб'єктом господарювання, при цьому, навіть якщо і були прострочення зі сплати грошових коштів, то таке прострочення було не суттєвим; - на думку відповідача заявлена позивачем сума пені та сума боргу мають суттєвий дисбаланс; - обставини порушення не були умисними, оплата здійснена з незначним порушенням строків оплати, що не стало негативного впливу; - з огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, відповідач просить суд зменшити розмір пені до справедливого та розумного розміру 5% від суми боргу, який існував на дату подачі позову.
Позивач у відповіді (вх.№37558/25 від 29.08.2025) на відзив просить суд приєднати цю відповідь на відзив до матеріалів справи та надати правову оцінку обставинам, що у ній викладені, задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" у повному обсязі позовних вимог, посилаючись на те, що: - відповідач визнав факт порушення своїх грошових зобов'язань за договором №286 від 28.02.2019, а також наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів господарсько-правової відповідальності, водночас із цим, відповідач не погодився із методикою розрахунку періодів прострочення (в частині обраних позивачем дат початку/закінчення кожного періоду), а також просить суд зменшити розмір пені у зв'язку із воєнним станом в Україні та скрутним фінансовим становищем; - акт виконаних робіт у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію та повинен відповідати наведеним вище вимогам, у актах виконаних робіт №5684 від 20.10.2021, №6922 від 09.12.2021, та №7228 від 21.12.2021 ТОВ "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" чітко зазначено дату складання, як дату господарської операції, що відображається у бухгалтерському обліку учасників цієї господарської операції, відповідач вірно зазначив, що згідно до умов договору (пункт 3.3.) оплата по договору здійснюється протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання двостороннього "АКТУ виконаних робіт" та надання відповідного рахунку-фактури, проте, в актах виконаних робіт №5684 від 20.10.2021, №6922 від 09.12.2021, та №7228 від 21.12.2021 ТОВ "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" не змогло ідентифікувати такий реквізит, як дату їх підписання відповідачем, внизу документа міститься окремий підпис посадової особи відповідача із датою, що позначає дату цього підпису, однак даний підпис не скріплений печаткою та не ідентифікується як повноважний підпис акту виконаних робіт за сторони відповідача, за таких обставин, ТОВ "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" проводило розрахунок, виходячи із дати складення актів виконаних робіт, як дати господарської операції; - згідно пункту 3.3 договору №286 від 28.02.2019 оплата по договору здійснюється протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання двостороннього "Акту виконаних робіт" та надання відповідного рахунку-фактури; -пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата замовником виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт, оформлених в двосторонньому порядку, оригіналів рахунків та податкових накладних, у випадку прострочення оплати з причин ненадання виконавцем податкової накладної, або в разі порушення ним порядку і порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу; - на думку позивача, строки оплати виконаних робіт слід розраховувати від події, яка сталась останньою та прямо передбачена в пункті 3.3 договору, а саме дати акту виконаних робіт, або дати рахунку-фактури; - якщо на дату оплати позивачем не буде зареєстрована податкова накладна, така обставина подовжує строк оплати до дати відповідної реєстрації і звільняє відповідача від відповідальності за відсутність оплати у зазначеному періоді, тобто, 14 календарних днів не можна розраховувати від дати реєстрації податкової накладної, даний строк в будь-якому разі рахується від дати акту виконаних робіт і рахунку-фактури, але може бути подовжений на період реєстрації податкової накладної, з урахуванням того, що ТОВ "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" своєчасно зареєструвало всі податкові накладні, вони не впливають на наданий до суду розрахунок штрафних санкцій; - ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" не вжило жодних заходів для уникнення порушення зобов'язань перед позивачем, для попередження позивача про неможливість виконання зобов'язання, та не вчинило будь-яких інших дій щодо добросовісного виконання зобов'язання, що загалом свідчить про наявність повного обсягу вини відповідача у порушенні, яке сталось; - 2021 рік (у якому виникли грошові зобов'язання перед ТОВ "Кривбас-Белаз-Сервіс СП") відповідач закінчив із доходом 109,3 мільярди гривень та чистим прибутком 25,3 мільярди гривень, тому відповідач мав достатній фінансовий ресурс для своєчасної сплати 145 092 грн. 77 коп. - заборгованості за договором; - нарахування пені у розмірі позовних вимог повністю відповідає обсягу вини та свідомої бездіяльності ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" щодо виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе (нове найменування - вул. Криворіжсталі), буд. 1; ідентифікаційний код 24432974) щодо поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, постановлено поновити Публічному акціонерному товариству "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе (нове найменування - вул. Криворіжсталі), буд. 1; ідентифікаційний код 24432974) процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у запереченні (вх.№38975/25 від 08.09.2025) на відповідь на відзив просить: - прийняти заперечення на відповідь на відзив до розгляду та надати йому правову оцінку; - залучити контрольний розрахунок суми позову до матеріалів справи; - відмовити повністю в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені; - у випадку не встановлення підстав для відмови в задоволенні суми пені, зменшити розмір пені нарахований за Актами виконаних робіт (основні) до справедливого та розумного розміру; - судові витрати розподілити на сторони співмірно до ухваленого рішення у справі.
В обґрунтування поданих заперечень на відповідь на відзив відповідач зазначає те, що: - відповідно до пункту 3.3. договору оплата по договору здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту підписання двостороннього Акту виконаних робіт та надання відповідного рахунку фактури; - саме в цьому випадку, враховуючи погоджені сторонами умови договору, Акт містить дві дати - дату складення (формування) акту виконаних робіт виконавцем (до передачі) та дату фактичної передачі виконавцем/фактичного приймання робіт замовником, в такому випадку саме остання дата має бути вирішальною, бо вона свідчить про фактичну передачу виконавцем та приймання замовником виконаних робіт; - дата проставлена відповідними фахівцями замовника свідчить про приймання виконаних робіт в порядку та на умовах, передбачених договором і є моментом (датою) підписання сторонами саме двостороннього Акту, від якої у відповідності до пункту 3.3. договору і рахуються строки оплати; - акт №5684 / дата складення акту 20.10.2021/ фактична дата приймання робіт 03.12.2021; - акт №6922 / дата складення акту 09.12.2021 / фактична дата приймання робіт 29.12.2021; - акт №7228 / дата складення акту 21.12.2021 / фактична дата приймання робіт 29.12.2021; - акти виконаних робіт, які містять дату їх складення та дату фактичного приймання робіт, що є датою підписання двостороннього акту (як то передбачено умовами договору) надані в матеріали справи разом з позовом саме виконавцем (позивачем) і протягом тривалого часу у останнього не виникало зауважень щодо фактичної дати приймання чи повноти повноважень осіб, які здійснювали таке фактичне приймання; - така позиція позивача явно є надуманою і може свідчити про суперечливу поведінку; - сторони погодили в договорі і саме такої позиції притримується відповідач - оплата не може бути здійснена раніше дати реєстрації податкової накладної; - за контрольним розрахунком сума пені за недотримання строків оплати за основними актами складає 67 820,48 грн. (контрольний розрахунок додається); - що стосується нарахування пені за актами коригування вартісних показників, то такі нарахування безпідставні, оскільки сторони, укладаючи договір, передбачили право виконавця (пункт 5.5.) на стягнення пені "у разі порушення терміну оплати вказаного в пункті 3.3. договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення"; - в пункті 3.3. договору передбачено строки оплати виключно за актами виконаних робіт (основні), а не за коригувальними рахунками (коригувальними актами), тож у позивача відсутнє право нарахування пені за порушення строків оплати за коригувальними актами (коригувальними рахунками); - позивач, посилаючись на відсутність відповіді на "численні листи", в тому числі претензію №5-010, не надає належного підтвердження наявності таких звернень та їх направлення/отримання відповідачем, так, до претензії додано чек (0,00 грн.) та рекомендоване повідомлення про вручення її представнику ПАТ АМКР (підприємство з такою назвою в ЄДР відсутнє); - тож можливо стверджувати, що посилання позивача не підкріплені належними та допустимими доказами; - як видно з наданого позивачем розрахунку суми позову та контрольного розрахунку суми позову відповідача, прострочення в оплаті за основними актами виконаних робіт є незначними, а сума основного боргу сплачена відповідачем повністю; - з початком повномасштабного вторгнення ситуація змінилася, про що відповідач зазначав у відзиві на позовну заяву, що в більшій мірі і вплинуло на строки виконання зобов'язань за коригувальними актами; - з огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності є підстави для зменшення суми пені, задля того що б пеня не перетворювалася на спосіб несправедливого збагачення.
Таким чином, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП", як виконавцем, та відповідачем - Публічним акціонерним товариство "Арселорміттал Кривий Ріг", як замовником, було укладено договір від 28.02.2019 №286 (надалі - Договір) (а.с. 18-31).
Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати технічне обслуговування та поточний ремонт техніки замовника, зазначеної в додатку № 1 до договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що виконавець виконує технічне обслуговування, поточний ремонт, зварювальні роботи техніки замовника з матеріалів замовника, які повинні бути рекомендовані до експлуатації заводом-виробником ВАТ "БЕЛАЗ", а при відсутності - з використанням, за погодженням із замовником, власних матеріалів виконавця (додаток № 9).
Загальна вартість робіт за договором складається з суми вартості всіх робіт, узгоджених по всім специфікаціям до даного договору (форма наведена у додатку № 2) (пункт 1.3 Договору).
У пункті 1.4 Договору сторонами погоджено проведення технічного обслуговування техніки, а саме - роботи виконуються за заявкою замовника (форма наведена в додатку № 3), яка містить номер SАР замовлення на закупівлю та відповідної специфікації (підписаної повноважними представниками обох сторін), в якій зазначається вартість робіт, вказаних у заявці замовника; роботи з технічного обслуговування (ТО) виконуються виконавцем в робочі та вихідні дні з 7-30 до 19-30; перелік, кількість людино-годин на одне ТО, вартість однієї людино-години 440,00 грн без ПДВ та вартість одного ТО встановлено в додатку № 4 "Періодичність технічного обслуговування техніки БЕЛАЗ"; вартість виїзду (транспортні витрати спеціалістів виконавця за один сервісний автомобіль для виконання робіт з сервісного супроводження на території замовника) - 400,00 грн, без ПДВ.
У пункті 1.5 Договору сторонами погоджено проведення поточного ремонту техніки БЕЛАЗ, а саме - роботи виконуються за заявкою замовника (форма наведена в додатку № 3), яка містить номер SАР замовлення на закупівлю та відповідної специфікації (підписаної повноважними представниками обох сторін), в якій зазначається вартість робіт, вказаних у заявці замовника; запасні частини для проведення поточного ремонту техніки надаються замовником, а при відсутності - виконавець використовує власні запасні частини згідно з узгодженим сторонами прейскурантом запасних до техніки "БЕЛАЗ" шляхом підписання додаткової угоди до договору; вартість робіт з поточного ремонту розраховується, виходячи з наступних показників: - вартість норма години виконання робіт в робочі та вихідні дні з 7.30 до 19.30 - 440 (чотириста сорок) гривень, без ПДВ; - вартість виїзду (транспортні витрати спеціалістів виконавця за один сервісний
автомобіль для виконання робіт з сервісного супроводження на території замовника) - 400 (чотириста) гривень, без ПДВ.
Пунктом 1.6 Договору визначено, що загальна вартість робіт за договором, зокрема за додатковими угодами до нього, складається з суми вартості всіх фактично виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт за ним, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписаних сторонами.
На момент укладання даного договору вартість робіт, зазначених в пункті 1.1. Договору, складає максимум 13 000 000,00 грн., згідно з пунктом 1.3. усього вартість робіт за договором, включаючи ПДВ, складає 15 600 000,00 грн., у тому числі, ремонт - 3 600 000,00 грн., утримування основних фондів - 12 000 000,00 грн., і лишається незмінною до повного виконання робіт (пункт 1.7 Договору).
При необхідності виконання інших робіт, не передбачених в пункті 1.1 даного договору, їх вартість і обсяг узгоджуються сторонами шляхом укладання додаткових угод до даного договору (пункт 1.8 Договору).
Пунктом 2.17 Договору визначено, що, підписуючи "Акт приймання робіт", сторони підтверджують ним лише обсяг виконаних виконавцем робіт та перелік запасних частин і матеріалів, використаних спеціалістами виконавця при проведенні робіт за договором, на підставі якого буде формуватися та узгоджуватись сторонами "Акт виконаних робіт", з урахуванням якого буде здійснюватися оплата технічного обслуговування та поточного ремонту техніки.
Відповідно до пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14) оплата замовником виконаних виконавцем робіт проводиться на підставі актів виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку, оригіналів рахунків, доданих до них, та податкових накладних, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок виконавця. Сторони, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, встановили згідно з Довідником еквівалент частини ціни (без ПДВ) продукції іноземного походження (далі - частина продукції) у іноземній валюті, вказавши обмінний курс Національного банку України (далі - НБУ) гривні до іноземної валюти та дату, на яку він встановлений та порядок перерахунку ціни частини продукції у зв'язку зі зміною обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти, згідно якої встановлений еквівалент даної ціни. Сторони узгодили, що у разі зміни (+\-) обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти на дату оплати по відношенню до обмінного курсу, зазначеного у рахунку-фактурі та акті виконаних робіт більше ніж на 3% - оплата вартості частини продукції здійснюється наступним чином:
1) При збільшенні обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти на дату оплати більше ніж на 3%:
- оплата вартості частини продукції, встановленої у гривні у Довіднику, здійснюється з відстрочкою платежу у строки, узгоджені у пункті 3.3 даного Договору;
- оплата курсової різниці, розрахованої у зв'язку із збільшенням обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти, як узгоджено нижче (далі - Оплата КР), може бути здійснена лише при умові надання контрагентом документів, що підтверджують іноземне походження частини продукції і той факт, що така продукція була завезена на територію України (за виключенням зони антитерористичної операції та тимчасово окупованої території) та/або оплачена в іноземній валюті в періоду дії договору (далі - підтверджуючі документи). До моменту надання підтверджуючих документів, зобов'язання щодо оплати КР у Товариства не виникає. Підтверджуючим документом може бути гарантійний лист. Строк для оплати КР починається лише після наданням підтверджуючих документів, як зазначено вище та становить 15-ть календарних днів з моменту отримання розрахунку, коригувального рахунку, підтверджуючих документів та розрахунку курсової різниці. Курсова різниця розраховується за формулою:
КР= ((0,95*Ц0) *(К1/К0) +0,05*Ц0) - Ц0
де:
КР - курсова різниця;
Ц0 - ціна частини Продукції, встановлена в довіднику в пункті 1.2. даного Договору;
К0 - курс гривні до іноземної валюти, встановлений в довіднику в пункті 1.2. даного Договору;
К1 - курс гривні до іноземної валюти на дату оплати, що перевищує встановлений толеранс у +/- 3%. Якщо курс гривні на дату оплати змінився в межах толерансу у +/- 3%, то курсова різниця не розраховується;
2) При зменшенні обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти на дату оплати більше ніж на 3% ціна продукції формується за формулою:
Ц1= (0,95*Ц0) *(К1/К0) + Ц0*0,05
де:
ЦІ - ціна Продукції, що підлягає сплаті у гривнях;
Ц0 - ціна частини Продукції, встановлена в довіднику в пункті 1.2. даного Договору;
К0 - курс гривні до іноземної валюти, встановлений в довіднику в пункті 1.2. даного Договору;
К1 - курс гривні до іноземної валюти на дату оплати, що перевищує встановлений толеранс у +/- 3%. Якщо курс гривні на дату оплати змінився в межах толерансу у +/- 3%, то курсова різниця не розраховується. Оплата належними чином виконаних послуг здійснюється за сформованою вище формулою з відстрочкою платежу у терміни, узгоджені у пункті 3.3 даного Договору. Коригувальний рахунок оформлюється Контрагентом після проведення платежу протягом трьох робочих дні. Виконавець зобов'язаний пред'явити замовнику оформлені документи до оплати в місяці, коли була виконана робота, але не пізніше 23-го числа місяця, що слідує за звітним. Виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи підрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку прострочення оплати з причини не надання виконавцем податкової накладної або в разі порушення ним порядку заповнення і порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу. Рахунок-фактура повинен містити юридичний номер договору, номер SАР специфікації, номер SАР замовлення на закупівлю, номер виконавця, під яким він зареєстрований в SАР. Виконавець повинен направити оригінал рахунку-фактури до Центру об'єднаних бізнес-послуг замовника за наступною адресою: ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 50095, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1 Одержувач: Відділ обліку кредиторської заборгованості, начальник відділу. У разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації замовник має право повернути рахунок-фактуру виконавцю для виправлення або заміни. Дата отримання належно оформленого рахунку з урахуванням усіх зазначених у цьому пункті вимог замовника буде вважатися датою отримання рахунку. У випадку прострочення оплати з причини неналежно оформленого рахунку, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу. З питань стану підготовки платіжних документів виконавець звертається за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 або за телефонами НОМЕР_1, НОМЕР_2. Виконавець повинен забезпечити надходження замовнику оригіналу рахунку-фактури не раніше дати підписання сторонами акту, що підтверджує належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата вартості технічного обслуговування та поточного ремонту техніки здійснюється замовником в національній валюті України за банківськими реквізитами виконавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання двостороннього акту виконаних робіт та надання виконавцем відповідного рахунка-фактури.
Оплата вартості робіт за договором виконується замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця за банківськими реквізитами, зазначеними у договорі. Датою оплати вважаться дата списання коштів з розрахункового рахунку замовника (пункт 3.4 Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору замовник зобов'язуються забезпечити доступ виконавцю до місця проведення робіт. Зобов'язується оформити акти виконаних робіт протягом 15-ти робочих днів з моменту їх надання.
Договір набирає чинності з 28.12 2018 і діє по 31.12.2019, а в частині - порядку врегулювання спору встановленого даним договором, порядку застосування штрафних санкцій, гарантійних зобов'язань, виконання грошових зобов'язань за даним договором - до повного виконання вказаних зобов'язань (пункт 9.1 Договору).
Також сторонами було підписано додатки до Договору (а.с. 26-31).
Як вбачається, позивачем було сформовано рахунки на оплату, а саме:
- від 20.10.2021 №КБС00032214 на суму 544 894 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 33);
- від 09.12.2021 №КБС00034343 на суму 2 710 235 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 36);
- від 21.12.2021 №КБС00034819 на суму 2 722 315 грн. 74 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 46).
На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи за Договором, що підтверджується актами виконаних робіт за період з 20.10.2021 по 21.12.2021 включно на загальну суму 5 977 445 грн. 96 коп., з урахуванням ПДВ, які містять підписи представників обох сторін, скріплені печатками останніх, а саме:
- від 20.10.2021 №5684 на загальну суму 544 894 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ, з якого вбачається, що виконавцем були виконано наступні роботи - капітальний ремонт БЕЛАЗ-75131 ш.2881 №121 на суму 7 040 грн. 00 коп. (у процесі виконання робіт було використано насос 75131-8604011-20);
- від 09.12.2021 №6922 на загальну суму 2 710 235 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ, з якого вбачається, що виконавцем були виконані наступні роботи - заміна двигуна Cummins КТА-19 БЕЛАЗ 76473 №252 (а.с. 34);
- від 21.12.2021 №7228 на загальну суму 2 722 315 грн. 74 коп., з урахуванням ПДВ, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи - заміна двигуна Cummins КТА-19 БЕЛАЗ 76473 №254 (а.с. 37).
Як вбачається, вказані акти підписані представниками відповідача без будь-яких зауважень.
Позивач зазначає, що на виконання пункту 3.2 Договору на дату кожного платежу відповідача здійснено перерахунок вартості робіт (за рахунок зміни вартості запасних частин і матеріалів, що використані при виконанні робіт) у зв'язку із зміною офіційного курсу НБУ гривні до іноземної валюти (долару США) та в подальшому сторонами було підписано акти коригування вартісних показників виконаних робіт, на загальну суму 145 092 грн. 77 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:
- від 28.12.2021 №32214/001 (коригування до акту від 20.10.2021 №5684) на суму 18 594 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 47);
- від 19.01.2022 №34343/001 (коригування до акту від 09.12.2021 №6922) на суму 63 162 грн. 05 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 49);
- від 19.01.2022 №34819/001 (коригування до акту від 21.12.2021 №7228) на суму 63 335 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 51).
Також позивачем було сформовано рахунки коригування до рахунків на загальну суму 145 092 грн. 77 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:
- від 28.12.2021 №32214/001 (коригування до рахунку від 20.10.2021 №32214) на суму 18 594 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 48);
- від 19.01.2022 №881 (коригування до рахунку від 09.12.2021 №34343) на суму 63 162 грн. 05 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 50);
- від 19.01.2022 №882 (коригування до рахунку від 21.12.2021 №34819) на суму 63 335 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 52).
Позивач зазначає, що відповідачем допущено істотне порушення своїх грошових зобов'язань щодо повної та належної оплати виконаних за Договором робіт, а саме:
- оплата робіт за актом від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт на суму 544 894 грн. 94 коп. мала бути здійснена у строк до 03.11.2021 включно, проте, фактична оплата відбулась трьома платежами, а саме - 28.12.2021 на суму 506 588 грн. 74 коп., 12.01.2022 на суму 19 711 грн. 26 коп. та 14.01.2022 на суму 18 594 грн. 94 коп., прострочення повної оплати склало 72 календарних дні;
- оплата робіт за актом від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт на суму 2 710 235 грн. 28 коп. мала бути здійснена у строк до 23.12.2021 включно, проте, фактична оплата відбулась 19.01.2022, прострочення склало 27 календарних днів;
- оплата робіт за актом від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт на суму 2 722 315 грн. 74 коп. мала бути здійснена у строк до 04.01.2022 включно, проте, фактична оплата відбулась 19.01.2022, прострочення склало 15 календарних днів.
Також позивач зазначає, що: - 21.03.2025 на адресу відповідача було направлено претензію №5-010 про сплату заборгованості за договором від 28.02.2019 №286 в сумі 145 092 грн. 77 коп.; - відповідачем отримано дану претензію 25.03.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5001100028756 (а.с. 53-55), проте, відповіді на вказану претензію не отримано.
Позивач стверджує, що відповідачем не проведено сплату за актами коригування вартісних показників виконаних робіт на загальну суму 145 092 грн. 77 коп., а також, у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати за роботи, що були виконані за Договором, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 251 862 грн. 90 коп. за загальний період з 04.11.2021 по 25.07.2025 включно, 3% річних у розмірі 27 039 грн. 36 коп. за загальний період з 04.11.2021 по 25.07.2025 включно, а також здійснено інфляційні нарахування, сума яких складає 82 462 грн. 92 коп. за загальний період з січня 2022 по червень 2025 включно; відповідач проти вказаного заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, між сторонами було укладено договір від 28.02.2019 №286, за яким позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання виконувати технічне обслуговування та поточний ремонт техніки замовника.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За змістом положень частин першої - третьої статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач, посилаючись на пункт 3.3 Договору, зазначає, що строк оплати за виконані за Договором роботи, є таким, що настав, а саме:
- за актом від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт на загальну суму 544 894 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ - 03.11.2021 (20.10.2021 + 14 календарних днів);
- за актом від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт на загальну суму 2 710 235 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ - 23.12.2021 (09.12.2021 + 14 календарних днів);
- за актом від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт на загальну суму 2 722 315 грн. 74 коп., з урахуванням ПДВ - 04.01.2022 (21.12.2021 + 14 календарних днів).
Позивач стверджує, що відповідачем оплата за вказаними актами проведена, проте з порушенням встановленого Договором строку.
Суд критично оцінює твердження відповідача щодо того, що позивачем невірно визначено дату настання строку оплати за актами виконаних робіт від 20.10.2021 №5684, від 09.12.2021 №6922 та від 21.12.2021 №7228 та звертає увагу на те, що у пункті 3.3 Договору сторонами погоджено, що оплата вартості технічного обслуговування та поточного ремонту техніки здійснюється замовником в національній валюті України за банківськими реквізитами виконавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання двостороннього акту виконаних робіт та надання виконавцем відповідного рахунка-фактури.
З копій актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи вбачається, що акт від 20.10.2021 №5684 підписаний представниками обох сторін 20.10.2021, акт від 09.12.2021 №6922 підписаний представниками обох сторін 09.12.2021 та від 21.12.2021 №7228 підписаний представниками обох сторін 21.12.2021, про що свідчить дата підписання, зазначена у графах "Від виконавця" та "Від замовника".
При цьому, суд вважає слушним посилання відповідача на пункт 3.2 Договору, яким сторони погодили, зокрема, що виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи підрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку прострочення оплати з причини ненадання виконавцем податкової накладної або в разі порушення ним порядку заповнення і порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу.
Так, з наданих відповідачем копій податкових накладних, складених та зареєстрованих позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що:
- податкова накладна від 20.10.2021 №634 до акту від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт виписана позивачем 20.10.2021, доставлена до Державної податкової служби України 03.11.2021; квитанція №1 щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 04.11.2021;
- податкова накладна від 09.12.2021 №208 до акту від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт виписана позивачем 09.12.2021, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та відправлена Державною податковою службою України відповідачу 29.12.2021;
- податкова накладна від 21.12.2021 №477 до акту від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт виписана позивачем 21.12.2021, доставлена до Державної податкової служби України 13.01.2022; квитанція №1 щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 14.01.2022.
Отже, відповідно до умов пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14) позивач повинен був надати відповідачу податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи підрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, з урахуванням умов пунктів 3.2 (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14), 3.3 Договору, а також дат реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (оскільки позивач в будь-якому разі не міг надати відповідачу зареєстровану податкову накладну, як те передбачено пунктом 3.2 Договору, раніше дати її реєстрації) строк оплати за актами виконаних робіт є таким, що настав:
- за актом від 20.10.2021 №5684 - 04.11.2021 (дата отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної);
- за актом від 09.12.2021 №6922 - 29.12.2021 (дата відправлення податкової накладної відповідачу);
- за актом від 21.12.2021 №7228 - 14.01.2022 (дата отримання квитанції про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Щодо строку оплати за актами коригування
Умовами пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14) визначено, що строк для оплати курсової різниці починається лише після наданням підтверджуючих документів, як зазначено вище, та становить 15-ть календарних днів з моменту отримання розрахунку, коригувального рахунку, підтверджуючих документів та розрахунку курсової різниці.
Як вбачається, на виконання умов пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14) позивачем на дату кожного платежу відповідача здійснено перерахунок вартості робіт (за рахунок зміни вартості запасних частин і матеріалів, що використані при виконанні робіт) у зв'язку із зміною офіційного курсу НБУ гривні до іноземної валюти (долару США) та в подальшому сторонами було підписано акти коригування вартісних показників виконаних робіт, на загальну суму 145 092 грн. 77 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:
- від 28.12.2021 №32214/001 (коригування до акту від 20.10.2021 №5684) на суму 18 594 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 19.01.2022 №34343/001 (коригування до акту від 09.12.2021 №6922) на суму 63 162 грн. 05 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 19.01.2022 №34819/001 (коригування до акту від 21.12.2021 №7228) на суму 63 335 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ.
Також позивачем було сформовано рахунки коригування до рахунків на загальну суму 145 092 грн. 77 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:
- від 28.12.2021 №32214/001 (коригування до рахунку від 20.10.2021 №32214) на суму 18 594 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 19.01.2022 №881 (коригування до рахунку від 09.12.2021 №34343) на суму 63 162 грн. 05 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 19.01.2022 №882 (коригування до рахунку від 21.12.2021 №34819) на суму 63 335 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ.
Як вбачається, вказані акти коригування підписані представниками обох сторін, при цьому, дата підписання відповідає даті складання кожного з актів коригування, про що свідчить дата підписання, зазначена у графах "Від виконавця" та "Від замовника".
Суд звертає увагу на те, що доказів отримання відповідачем корегувальних документів сторонами не надано, матеріали справи не містять.
Проте, судом враховано, що акти коригування підписані обома сторонами без зауважень, а також наявність в матеріалах справи рахунків коригування, сформованих в день складання актів коригування.
З наданих відповідачем копій розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, складених та зареєстрованих позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що:
- розрахунок коригування від 28.12.2021 №531 кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 20.10.2021 №634 виписаний позивачем 28.12.2021, доставлено до Державної податкової служби України 06.01.2022; квитанція №1 щодо реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 10.01.2022;
- розрахунок коригування від 19.01.2022 №285 до податкової накладної від 09.12.2021 №208 до акту від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт виписаний позивачем 19.01.2022, доставлено до Державної податкової служби України 02.02.2022; квитанція №1 щодо реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 04.02.2022;
- розрахунок коригування від 19.01.2022 №429 до податкової накладної від 09.12.2021 №208 до акту від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт виписаний позивачем 19.01.2022, доставлено до Державної податкової служби України 11.02.2022; квитанція №1 щодо реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 11.02.2022;
- розрахунок коригування від 19.01.2022 №286 до податкової накладної від 21.12.2021 №477 до акту від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт виписаний позивачем 19.01.2022, доставлено до Державної податкової служби України 02.02.2022; квитанція №1 щодо реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 04.02.2022;
- розрахунок коригування від 19.01.2022 №428 до податкової накладної від 21.12.2021 №477 до акту від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт виписаний позивачем 19.01.2022, доставлено до Державної податкової служби України 11.02.2022; квитанція №1 щодо реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних отримана позивачем 11.02.2022.
Отже, суд доходить висновку, що до актів коригування, складених до податкових накладних, також слід застосовувати умови пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14), відповідно до якого позивач мав надати відповідачу податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи підрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, з урахуванням умов пункту 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14), а також дат реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (оскільки позивач в будь-якому разі не міг надати відповідачу зареєстровані розрахунки коригування до податкових накладних, як те передбачено пунктом 3.2 Договору, раніше дати їх реєстрації) строк оплати курсової різниці є таким, що настав, а саме:
- за актом коригування від 28.12.2021 №32214/001 - 12.01.2022 (28.12.2021 + 15 календарних днів, враховуючи, що розрахунок коригування було зареєстровано до спливу 15-денного строку);
- за актом коригування від 19.01.2022 №34343/001 - 11.02.2022 (дата отримання квитанції про реєстрацію);
- за актом коригування від 19.01.2022 №34819/001 - 11.02.2022 (дата отримання квитанції про реєстрацію).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що оплата відповідачем курсової різниці за актами коригування не проводилася, сума заборгованості складає 145 092 грн. 77 коп. (18 594,94 + 63 162,05 + 63 335,78).
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту виконання позивачем робіт за Договором та виникнення у відповідача обов'язку зі сплати вказаних робіт, здійснення сплати за виконані роботи з порушенням погодженого сторонами строку, а також виникнення у відповідача обов'язку зі сплати курсової різниці за актами коригування є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо виконання позивачем робіт за Договором, проведення коригування вартості виконаних робіт та порушення відповідачем строку, встановленого Договором для їх сплати, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати курсової різниці за актами коригування за виконані за Договором роботи в розмірі 145 092 грн. 77 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 5.5 Договору у разі порушення терміну оплати, вказаного в пункті 3.3 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від зобов'язання погасити всю суму боргу з урахуванням встановленого на час прострочки індексу інфляції та 3% річних.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за виконані роботи нараховано пеню у розмірі 251 862 грн. 90 коп. за загальний період з 04.11.2022 по 25.07.2025.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення, а саме - з урахуванням дат реєстрації податкових накладних, строк оплати є таким, що настав:
- за актом від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт - 04.11.2021, перший день прострочення - 05.11.2021;
- за актом від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт - 29.12.2021, перший день прострочення - 30.12.2021;
- за актом від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт - 14.01.2022, перший день прострочення - 15.01.2022.
Також судом враховано, що позивач зазначає, що оплата за вказаними актами проведена відповідачем з порушенням строку, а саме:
- оплата робіт за актом від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт на суму 544 894 грн. 94 коп. проведена - 28.12.2021 на суму 506 588 грн. 74 коп., 12.01.2022 на суму 19 711 грн. 26 коп. та 14.01.2022 на суму 18 594 грн. 94 коп.;
- оплата робіт за актом від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт на суму 2 710 235 грн. 28 коп. проведена 19.01.2022;
- оплата робіт за актом від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт на суму 2 722 315 грн. 74 коп. проведена 19.01.2022, вказане не спростовано відповідачем, доказів іншого матеріали справи не містять.
Після перевірки розрахунку судом розмір пені за порушення відповідачем строку оплати за актами виконаних робіт від 20.10.2021 №5684, від 09.12.2021 №6922 та від 21.12.2021 №7228 складає 46 122 грн. 24 коп. за загальний період з 05.11.2021 по 18.01.2022 включно.
Як вбачається, заявлена позивачем до стягнення сума пені включає у себе пеню, нараховану позивачем за порушення відповідачем строку оплати за актами коригування.
З цього приводу суд зауважує, що при нарахуванні пені позивач посилається на пункт 5.5 Договору, проте зі змісту вказаного пункту вбачається, що у ньому передбачено відповідальність саме за порушення терміну оплати, вказаного в пункті 3.3 Договору.
Проте, пункт 3.3 Договору не містить термінів оплати курсової різниці за актами та рахунками коригування. Так, вказані терміни оплати визначені у пункті 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.08.2020 №14) та складають 15-ть календарних днів з моменту отримання розрахунку, коригувального рахунку, підтверджуючих документів та розрахунку курсової різниці.
Отже, враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, розрахованої на підставі пункту 5.5 Договору за порушення відповідачем строку оплати курсової різниці за рахунками коригування.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 46 122 грн. 24 коп. за загальний період з 05.11.2021 по 18.01.2022 включно.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку оплати за виконані роботи та курсової різниці за актами коригування нараховано 3% річних у розмірі 27 039 грн. 36 коп. за загальний період з 04.11.2022 по 25.07.2025 включно, а також здійснено інфляційні нарахування у розмірі 82 462 грн. 92 коп. за загальний період з січня 2022 по червень 2025 включно.
Як зазначалося вище, при перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення, а саме, з урахуванням дат реєстрації податкових накладних, строк оплати є таким, що настав:
- за актом від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт - 04.11.2021, перший день прострочення - 05.11.2021;
- за актом від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт - 29.12.2021, перший день прострочення - 30.12.2021;
- за актом від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт - 14.01.2022, перший день прострочення - 15.01.2022.
- за актом коригування від 28.12.2021 №32214/001 - 12.01.2022, перший день прострочення - 13.01.2022;
- за актом коригування від 19.01.2022 №34343/001 - 11.02.2022, перший день прострочення - 12.02.2022;
- за актом коригування від 19.01.2022 №34819/001 - 11.02.2022, перший день прострочення - 12.02.2022.
Також судом враховано, що позивач зазначає, що оплата за актами виконаних робіт проведена відповідачем з порушенням строку, а саме:
- оплата робіт за актом від 20.10.2021 №5684 виконаних робіт на суму 544 894 грн. 94 коп. проведена - 28.12.2021 на суму 506 588 грн. 74 коп., 12.01.2022 на суму 19 711 грн. 26 коп. та 14.01.2022 на суму 18 594 грн. 94 коп.;
- оплата робіт за актом від 09.12.2021 №6922 виконаних робіт на суму 2 710 235 грн. 28 коп. проведена 19.01.2022;
- оплата робіт за актом від 21.12.2021 №7228 виконаних робіт на суму 2 722 315 грн. 74 коп. проведена 19.01.2022, вказане не спростовано відповідачем, доказів іншого матеріали справи не містять.
Після перевірки розрахунку судом стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 22 834 грн. 09 коп. за загальний період з 05.11.2021 по 25.07.2025 включно.
Суд зауважує, що позивач у позові зазначає, що при розрахунку суми позовних вимог керується позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 20.01.2020 року по справі №296/10217/15-ц (14-727цс19), з урахуванням якої розрахунок інфляційних втрат застосовується виключно до грошових зобов'язань, виражених у національній валюті України - гривні. Відтак, позивач не нараховує інфляційні втрати на ті грошові зобов'язання відповідача, перерахунок яких здійснений у зв'язку із курсовими коливаннями гривні до долару США.
При цьому, до позовної заяви позивачем додано розрахунок інфляційних нарахувань здійснений саме за актами коригування курсової різниці.
Судом враховано, що зобов'язання за актами коригування визначені в національній валюті України - гривні.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті
Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).
Отже гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
З огляду на викладене норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі №910/11077/21 виснував, що якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку (у даному випадку - з дати складання актів коригування) у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов'язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору), оскільки у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), що визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці.
Враховуючи викладене, суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.
Щодо клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені
Як вбачається, відповідач у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву просить відмовити повністю у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені, а у випадку не встановлення підстав для відмови у стягненні пені за актами виконаних робіт (основні) зменшити розмір пені до справедливого та розумного.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Як вбачається, відповідач посилається, зокрема, на те, що: - здійснює свою господарську діяльність в Дніпропетровській області у м. Кривому Розі, який значною мірою піддається постійним обстрілам; - із початком війни діяльність підприємства відповідача, яке стало критичним для країни, була майже повністю заблокована/зупинена; - у лютому 2022 зупинилися підземні гірничі роботи; - у березні 2022 зупинилося усі чотири доменні печі; - вказані обставини значно вплинули на роботу підприємства відповідача, в тому числі на своєчасне виконання останнім зобов'язань за спірним договором; - - попри все, здійснивши практично неможливе, підприємство, на якому працювало в мирний час майже 30 000 працівників, поступово поновлює свою роботу підіймаючи економічний ріст країни; - в таких важких умовах відповідач все ж таки зміг виконати свої зобов'язання; - неспівмірність заявленої суми пені у розмірі 251 862 грн. 90 коп. відносно залишку боргу (на дату подачі позову); - протягом всього часу дії договору відповідач завжди виконував своє зобов'язання зі сплати грошових коштів будучи добропорядним суб'єктом господарювання; - навіть якщо і були прострочення зі сплати грошових коштів, то таке прострочення було не суттєвим; - на думку відповідача заявлена позивачем сума пені та сума боргу мають суттєвий дисбаланс.
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги, що судом позовні вимоги в частині стягнення пені визнано обґрунтованими частково у розмірі 46 122 грн. 24 коп., що є значно меншим ніж сума, заявлена позивачем до стягнення, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем.
Зокрема, посилання відповідача на негативний вплив російської агресії на результати господарської діяльності, стосуються позивача так само, як і відповідача.
Судом враховано також, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 145 092 грн. 77 коп., тоді як розмір пені складає 46 122 грн. 24 коп., що є значно меншим, ніж сума основної заборгованості.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 558 грн. 14 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" (50011, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Дишинського, буд. 1, буд. Б; ідентифікаційний код 32410991) до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе (нове найменування - вул. Криворіжсталі), буд. 1; ідентифікаційний код 24432974) про стягнення 506 457 грн. 95 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе (нове найменування - вул. Криворіжсталі), буд. 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Белаз-Сервіс СП" (50011, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Дишинського, буд. 1, буд. Б; ідентифікаційний код 32410991) 145 092 (сто сорок п'ять тисяч дев'яносто дві) грн. 77 коп. - заборгованості, 46 122 (сорок шість тисяч сто двадцять дві) грн. 24 коп. - пені, 22 834 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 09 коп. - 3% річних, 82 462 (вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 92 коп. - інфляційних нарахувань та 3 558 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 14 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
12.01.2026