Справа № 466/7017/25 Головуючий у 1 інстанції: Торська І. В.
Провадження № 33/811/1998/25 Доповідач: Галапац І. І.
09 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Хром'як Уляни Вікторівни на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року,
з участю захисника правопорушниці ОСОБА_1
- адвоката Хром'як У.В.
цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 14 липня 2025 року о 00:18 год в м.Львові по вул. Липинського, 58 керувала автомобілем Audi Q5 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9а ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник правопорушниці ОСОБА_1 - адвокат Хром'як У.В. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що працівниками поліції порушено Інструкцію щодо огляду на стан сп'яніння. Звертає увагу, що за результатами першого вимірювання було зафіксовано показник 0,32 проміле, тоді як повторне вимірювання через 10 хвилин показало 0,24 проміле, що ставить під сумнів їх достовірність. При цьому, апелянт зазначила, що у разі сумнівності результатів необхідно провести лабораторне дослідження крові, чого не було зроблено. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зверталася до медичного працівника щодо забору крові, на що остання відмовила. Акцентує увагу на те, що відеозапис події неповний та нечіткий, так як, на такому не зафіксовано рух автомобіля, момент зупинки транспортного засобу, процес огляду ОСОБА_1 , та на такому не можливо встановити фактичне проведення медичного огляду, а також складання протоколу. Стверджує, що Алкотестр Драгер, яким проводився огляд ОСОБА_1 вимірює не фактичну концентрацію алкоголю в крові, а вміст парів етанолу у видихуваному повітрі. Крім цього, апелянт звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, так як у такому не зазначено назву, модель, серійний номер пристрою, яким здійснювалася відеозйомка. Поряд з цим, адвокат зазначає, що в матеріалах справи відсутні належно оформлені докази щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Покликається на те, що місцевим судом не враховано істотну суперечність щодо часу складання направлення для проведення медичного огляду в КНП ЛОР «Львівський центр превенції та терапії узалежнень», оскільки із змісту направлення слідує, що таке складено о 00:24 год. 14 липня 2025 року, проте, згідно відеозапису в цей час жоден із працівників поліції направлення не складав, що свідчить про його недостовірність.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутності ОСОБА_1 , копію постанови отримано 25 листопада 2025 року; скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши виступ захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Хром'як У.В. про розгляд справи у відсутності правопорушниці та про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду, та приходить до висновку що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Проте, вищезазначені вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладення стягнення на ОСОБА_1 суддя першої інстанції допустила неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі, не дала їм належної правової оцінки.
Так, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя виходила з того, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується зібраними доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №390933 від 14 липня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» від 14 липня 2025 року; висновком №001398 щодо результатів медичного огляду для встановлення факту сп'яніння від 14 липня 2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5216375 від 14 липня 2025 року; рапортом інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП Струс І.; відеозаписами подій.
Разом з тим, суддею всупереч вимог ст. 252 КУпАП не досліджено всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
За змістом підпунктів 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до розділу І пункту 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Обґрунтовуючи доводи скарги, адвокат наголошує про неврахування судом допустимої похибки газоаналізатора «Драгер 6820», яка відповідно до технічної характеристики становить ±0,04‰.
Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Як вбачається із матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820», з призначення якого слідує, що він використовується для вимірювання концентрації алкоголю в повітрі, що видихує людина. При базовому налаштуванні приладу виміряна концентрація алкоголю у видихуваному повітрі виводиться у проміле.
Згідно технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка ± 0,02 мг/л у діапазоні від 0 до 0,2 мг/л, відносна похибка: ± 10% - у діапазоні понад 0,2 мг/л; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка:±0,04‰ у діапазоні від 0 до 0,4 ‰; відносна похибка: ± 10% - у діапазоні понад 0,4 ‰.
При цьому, згідно інструкції з експлуатації даного приладу вбачається, що масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі (0,00-2,50 мг/л)) співвідноситься як маса етанолу у видихуваному повітрі до об'єму цього повітря, зведеного до температури 34? та тиску 1013 гПа. Тоді як масова концентрація алкоголю в крові (0,00-5,00 г/л (‰)) співвідноситься як маса етанолу в крові до об'єму крові за температури 20? та тиску 1013 гПа); вміст алкоголю в повітрі перераховується у вміст алкоголю в крові за співвідношенням: масова концентрація парів етилового спирту в повітрі 1 мг/л відповідає вмісту алкоголю в крові 2,1‰.
Тобто для визначення вмісту алкоголю в крові за результатами вимірювання алкотестером використовується встановлене співвідношення 1 мг/л алкоголю у видихуваному повітрі = 2,1 проміле в крові.
У даному випадку алкотестер при проведенні контрольного огляду встановив показник у ОСОБА_1 0,24‰, тому потрібно визначити, яка це концентрація алкоголю у видихуваному повітрі. Враховуючи вищезазначене співвідношення, для розрахунку значення концентрації алкоголю у видихуваному повітрі необхідно показник вмісту алкоголю газоаналізатора в крові поділити на 2,1. Так масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі (в мг/л) становитиме 0,1095мг/л (0,23 / 2,1 = 0,1095).
Для діапазону до 0,2 мг/л діє абсолютна похибка ±0,02 мг/л. Отже, можливий діапазон концентрації у повітрі: від 0,0895 мг/л (0,10950,02) до 0,1295 мг/л (0,1095+0,02), що при переведенні у проміле як розрахункового рівня алкоголю в крові становитиме: від 0,188‰ (0,0895 мг/л 2,1) до 0,272 ‰ (0,1295 мг/л 2,1)
Таким чином, з врахуванням похибки, за показника 0,24‰, реальний рівень алкоголю в крові може бути в діапазоні від 0,20‰ до 0,28‰.
Відтак, апеляційний суд, враховуючи вищенаведене, вважає, що результат огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», що застосовувався для тестування останньої, свідчить про виявлення вмісту алкоголю в межах похибки, заявленої виробником алкотестера, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, зважаючи на зазначене, враховуючи допустиму похибку приладу «Drager Alcotest 6820», апеляційний суд дійшов висновку, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, здійснений за допомогою вказаного вище спеціального технічного засобу, не дає достатніх підстав для беззаперечного висновку про перебування останньої в стані алкогольного сп'яніння, що у свою чергу, виключає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Однак, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме, акту тимчасового затримання транспортного засобу.
Таким чином, апеляційним судом встановлено порушення працівниками поліції вимог вищезазначених Інструкцій та нормативних актів
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
поновити захиснику правопорушниці ОСОБА_1 - адвокату Хром'як У.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року,
Апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Хром'як У.В. - задоволити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.