Справа №461/8776/25
/заочне/
12 січня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Романюк В.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Салика С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) про захист прав споживачів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо пункту 1.5 договору кредиту та страхування №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 (у частині нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості), укладеного між АТ "Ідея банк" та ТОВ "Нью Файненс Сервіс", та ОСОБА_1 (ідент.код - НОМЕР_1 ), та зобов'язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) здійснити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту за договором кредиту та страхування №М01.00208.006069367 від 11.12.2019, виключивши плату за обслуговування кредитної заборгованості, та здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як списання плати за обслуговування кредитної заборгованості, за договором кредиту та страхування №M01.00208.006069367 від 11.12.2019 в рахунок погашення інших платежів по договору.
В обгрунтування поданого позову покликається на те, що між 11.12.2019 між Позивачем та АТ "Ідея Банк" (надалі - Банк) було укладено Договір кредиту та страхування №М01.00208.006069367.
Відповідно до п.1 Договору, Банк відкриває рахунок та надає Позичальнику кредит в сумі 74999,00 грн., під 16,99 % річних, зі строком дії - 36 місяців.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку №1 як "Інші послуги Банку". Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною Частиною Договору, та розміщені на веб-сайті Банку.
Відповідно до п.1.7 Договору, Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 72814, 56 грн. на рахунок Позичальника, який відкритий в АТ "Ідея Банк", та Позичальник доручає оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в сумі 2184,44 грн.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який є додатком №1 до договору кредиту та страхування №M01.00208.006069367 від 11.12.2019, у суму щомісячного платежу включено "інші послуги банку" в розмірі 1424, 98 грн.
Крім того, в цей же день було укладено Договір банківського поточного рахунку №Р-208-012118-19-980.
На виконання умов договору №М01.00208.006069367 від 11.12.2019, Позивачем сплачувалися кошти відповідно до паспорта споживчого кредиту, частина з яких зараховувалася як інші послуги банку відповідно до п. 1.5 Договору.
Всього за користування кредитом Позивачем було сплачено 103695,00 грн., з яких - 35624,50 грн. - плата за обслуговування кредитної заборгованості.
01.09.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, у якій просив надати наступну інформацію: - яка сума коштів щомісячно надійшла від нього в АТ "Ідея банк" на наступну умов договору? - яка сума з указаних коштів зарахована в основний борг, а яка сума зарахована на відсотки чи в інші комісійні винагороди банку?
Відповідно до листа банку від 29.09.2025, станом на 26.09.2025, заборгованість за укладеним з Банком кредитним договором №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 становить: - прострочений основний борг - 27079, 55 грн.; - прострочені проценти - 8290, 87 грн.; - прострочена плата за обслуговування кредиту - 30 498, 86 грн.; загальна заборгованість - 65869, 28 грн.
Позивач вважає, що умова договору щодо нарахування щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливою, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства визнанні нікчемними, тому просить суд позов задоволити.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання на 24 листопада 2025 року на 13 год. 20 хв.
12 січня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності та у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують та просять суд позов задоволити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення чи про проведення судового засідання у його відсутності до суду не надходило, а також відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Суд, вважає за можливе слухати справу у відсутності представника відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що між 11.12.2019 між Позивачем та АТ "Ідея Банк" було укладено Договір кредиту та страхування №М01.00208.006069367.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку №1 як "Інші послуги Банку". Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною Частиною Договору, та розміщені на веб-сайті Банку.
Відповідно до п.1.7 Договору, Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 72814, 56 грн. на рахунок Позичальника, який відкритий в АТ "Ідея Банк", та Позичальник доручає оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в сумі 2184,44 грн.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який є додатком №1 до договору кредиту та страхування №M01.00208.006069367 від 11.12.2019, у суму щомісячного платежу включено "інші послуги банку" в розмірі 1424, 98 грн.
Крім того, в цей же день було укладено Договір банківського поточного рахунку №Р-208-012118-19-980.
На виконання умов договору №М01.00208.006069367 від 11.12.2019, Позивачем сплачувалися кошти відповідно до паспорта споживчого кредиту, частина з яких зараховувалася як інші послуги банку відповідно до п. 1.5 Договору.
Всього за користування кредитом Позивачем було сплачено 103695,00 грн., з яких - 35624,50 грн. - плата за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Таким чином, пунктом 1.5 Кредитного договору, фактично Банком встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно ч. 4 та 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до правової позиції про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №708/195/19 (провадження №61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св 19).
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Поряд з тим, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. (Постанова Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №204/8492/21 провадження №61-10602св22).
Згідно частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи наведені правові висновки, стягнення з ОСОБА_1 плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною умовою та не потребує визнання недійсною, що вбачається із законодавства та позиції Верховного суду, тому не потребують визнання їх недійсними.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Ідея Банк» кошти по кредитному договору №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р. у загальному розмірі 103695,00 грн., з яких - 35624,50 грн. - плата за обслуговування кредитної заборгованості.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, про необхідність застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо пункту 1.5. кредитного договору №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р. (у частині нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості) та зобов'язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) здійснити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту за кредитним договором №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р., виключивши плату за обслуговування кредитної заборгованості, та здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як списання плати за обслуговування кредитної заборгованості, за договором кредиту №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р., в рахунок погашення інших платежів по договору.
Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.62, 81, 128, 223, 258, 259, 263-265, 280, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 4, 15, 16, 203, 207, 215, ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) про захист прав споживачів, - задоволити.
Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо пункту 1.5. договору кредиту та страхування №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р. (у частині нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості) та зобов'язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) здійснити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту за кредитним договором №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р., виключивши плату за обслуговування кредитної заборгованості, та здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як списання плати за обслуговування кредитної заборгованості, за договором кредиту та страхування №М01.00208.006069367 від 11.12.2019 р. в рахунок погашення інших платежів по договору.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Романюк В. Ф.