Справа № 308/12444/19
1-кп/308/95/20
22 грудня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду м. Ужгород Закарпатської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019070000000181 від 18.06.2019 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ганичі Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 15 червня 2019 року, близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи на робочому місці, а саме за адресою: місто Ужгород, вулиця Радіщева, 1, Закарпатської області, будучи особою, яка на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 18.05.2019 року має у власності автомобіль марки «Porsche» моделі «Cayenne» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху України використовує транспортний засіб на законних підставах, тобто ОСОБА_5 будучи відповідальним за експлуатацію зазначеного транспортного засобу, всупереч вимог п. 2.9. ґ) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «Водієві забороняється: передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих правил, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 не має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційних документів на транспортний засіб, безперешкодно, шляхом усної згоди допустив останню до керування вищевказаним транспортним засобом. У подальшому 15 червня 2019 року, близько 19 години 15 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи ввіреним їй транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Porsche» моделі «Cayenne» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Слов'янська Набережна в місті Ужгород, зі сторони площі Богдана Хмельницького в бік вулиці Бабяка, та проїжджаючи ділянку вказаної вулиці, навпроти будинку №25, де дорога має заокругленість праворуч, водій ОСОБА_7 діючи в супереч вимог п.п. 1.2.; 1.3.; 2.1. а), б); 2.3. «б»; 10.1. та 12.1. «Правил дорожнього руху України», не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційних документів на транспортний засіб, проявила неуважність до дорожньої обстановки що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху не урахувала дорожню обстановку та дорожні умови чим не забезпечила безпеку дорожнього руху, не втримала керований нею автомобіль у межах своєї смуги руху та виїхала на зустрічну смугу руху з послідуючим зіткненням з автомобілем марки «Ford» моделі «Focus» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_8 , який у той час рухався по зустрічній для водія ОСОБА_7 смузі руху. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Ford» моделі «Focus» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_8 , доставлений на автомобілі екстреної медичної допомоги в реанімаційне відділенні Ужгородської ЦМК з тілесними ушкодженнями у вигляді: політравма, ЗЧМТ. Перелом основи та склепіння черепа. Множинні переломами кісток лицевого черепа. Множинні забійні рани підшкірні гематоми голови та обличчя. Забій, підшкірна гематома грудної клітки та живота. Перелом обох кінцівок. Лівої гомілки зі зміщенням. Своїми діями водій ОСОБА_7 порушила вимоги п. п. 1.2.; 1.3.; 2.1. а), б); 2.3. «б»; 10.1. та 12.1. Правил дорожнього руху України, якими визначено: п. 1.2. - В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.10.1. Початок руху та зміна його напрямку. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Невиконання водієм ОСОБА_7 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ст.287 Кримінального кодексу України, як допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має посвідчення па право керування ним, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, що спричинило потерпілому, тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності передбаченої ст. 287 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор зазначив, що клопотання підлягає розгляду відповідно до норм кримінально-процесуального закону та практики Верховного Суду.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 просив розглянути клопотання на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позицію обвинуваченого, його захисника, а також прокурора, роз'яснивши обвинуваченому наслідки звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 285 КПК України) на підставі ст. 49 КК України, зокрема, що таке звільнення не є реабілітуючою підставою, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа).
З обвинувального акту вбачається, що подія злочину, передбаченого ст. 287 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_5 мала місце 15.06.2019 року.
Санкція ст. 287 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого..
Суд зауважує, що у відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, визначених ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ст. 287 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до нетяжких злочинів.
21.02.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, оголошено в розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019070000000181 від 18.06.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, зупинено до розшуку останнього.
16.03.2023 до суду захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про відновлення судового розгляду, яке мотивоване тим, що на час постановлення ухвали про розшук, ОСОБА_5 знаходився під вартою в Угорщині, наразі йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в Угорщині за адресою АДРЕСА_3 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2023, відновлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000181 від 18.06.2019 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України.
Таким чином, обвинувачений перебував в розшуку 1 рік і 24 дні.
Судом встановлено, що з дати вчинення злочину, тобто з 15.06.2019 року минуло більше 6 років 6 місяців 7 днів.
Виключивши з загального строку період перебування обвинуваченого в розшуку тривалістю 1 рік 24 дні, суд встановив, що перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності перевищує п'ять років, визначених пунктом 3 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинений нетяжкий злочин, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Тож, у зв'язку з тим, що з дня інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України минуло понад п'ять років, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження - закриттю.
Обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, при цьому вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав.
Що стосується цивільного позову, слід зазначити наступне.
Ст. 129 КПК України передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а саме: ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч.1 ст.326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.
Тобто КПК України не передбачено вирішення цивільного позову одночасно із вирішенням питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а відтак цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача можливості і права звернутися до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.
Судові витрати слід віднести на рахунок Державного бюджету України.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 100, 124, 128-129, 182, 284-288, 369, 372, 376 КПК України, суд,
постановив:
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000181 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, закрити у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий - суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1