Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/17/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 388/2943/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
07.01.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новошевченкове, Долинського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, перебуваючого на посаді радіотелефоніста артилерійського взводу артилерійської батареї 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 15 грудня 2025 року до 12 лютого 2026 року включно, без визначення застави
Слідчий СВ відділення поліції № 1 Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_7 (далі - слідчий) звернувся до слідчого судді з цим клопотанням, погодженим з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року, вказане клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що сукупність наданих до клопотання доказів, дає підстави вважати про причетність ОСОБА_6 до події та обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Також слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу, свідчать про наявність ризиків переховування та перешкоджання здійсненню кримінального провадження. Отже, до підозрюваного в цьому кримінальному провадженні неможливо застосувати інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, оскільки прокурором доказано наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, зокрема для забезпечення підозрюваному можливості завершити проходження медичного огляду військово - лікарською комісією та встановлення придатності до військової служби.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що кримінальне провадження за ознаками ч.5 ст.407 КК України щодо ОСОБА_6 було відкрите ще 26 квітня 2024 року, про що свідчить відповідний витяг із ЄРДР (долучений до матеріалів слідства прокурором). Весь час, з моменту порушення кримінальної справи та до моменту прибуття за викликом до відділення поліції №1 м. Долинська, де ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру і було затримано його, підозрюваний не переховувався і завжди з'являвся за викликом до слідчого поліції. 17 грудня 2025 року ОСОБА_6 вручено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, не підтверджено наявності факту самовільного залишення саме пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 . Згідно з даними Витягу з ЄРДР кримінальне провадження за ознаками ч.5 ст.407 КК України щодо ОСОБА_6 було відкрите 26 квітня 2024 року. Підстава - повідомлення по кримінальне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.06.2023р. №802/4821/1. Так, у вказаному повідомленні та відповідно у витягу з ЄРДР зазначається, що ОСОБА_6 «12.02.2023року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , а саме - пункт постійної дислокації НОМЕР_1 області)». При цьому, у вказаний день ОСОБА_6 не перебував на ППД ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), а відтак покинути пункт постійної дислокації не міг. Тобто , матеріали досудового слідства є необ'єктивними, оскільки базуються на неправдивому повідомленні командира військової частини. Незавершений медичний огляд військово-лікарською комісією та відсутність медичного висновку про придатність продовжувати військову службу за станом здоров'я. 19.08.2024 року за вих.№37-5-6-2402вих.24 Кропивницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону було видано направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на час затримання ОСОБА_6 він є таким, що ще не завершив проходження медичного огляду військово-лікарської комісії та не отримав висновок про подальшу придатність до військової служби. Відтак, інкримінувати кримінальне правопорушення за ознаками ч.5 ст.407 КК України особі, яка може бути не придатною до подальшого несення військової служби є неправомірним. При цьому, інших вагомих підстав для обрання запобіжного заходу тримання під вартою, окрім воєнного стану, прокурором не зазначено. Ризик переховування від слідства і суду - не підтверджений, оскільки підозрюваний ніде не переховувався і не втікав та сумлінно з'являвся на кожний виклик слідчого. Підозрюваний ОСОБА_6 в розшук оголошений не був. Інші ризики - нічим не обґрунтовані і не зазначено, які саме ризики. Крім того захисник зазначає, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризований, молодий чоловік. Тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути єдиною і основною підставою тримання під вартою особи. Сама лише кваліфікація дій обвинуваченого за відповідною статтею Кримінального Кодексу України не тягне за собою автоматичне визнання його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. За таких обставин захисник вважає, що ухвала слідчого судді підлягає до скасування, а до підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Прокурор та захисник, подали клопотання про розгляд апеляційної скарги захисника без їх участі, клопотання підозрюваний про участь під час розгляду апеляційної скарги не заявляв, а тому апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Як убачається з матеріалів клопотання, у провадженні СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області знаходиться кримінальне провадження №62024150010000956, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В межах даного кримінального провадження 15.12.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України та йому повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Як вбачається із матеріалів клопотання, при розгляді в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які долученні до матеріалів клопотання.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені п.1,3,5 ст.177 КПК України, які слідчим суддею під час судового розгляду були встановлені, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
На переконання колегії суддів, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 зможе переховуватися від відповідальності та перешкоджати здійсненню кримінального провадження шляхом неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.
Крім того, колегія суддів враховує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому, про що слідчим суддею наведено відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою у межах даного кримінального провадження, з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, за наявності ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Апеляційні доводи захисника про відсутність обґрунтованості підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.
Доводи апеляційної скарги захисника про наявність у підозрюваного позитивних характеристик та міцних соціальних зв'язків, заслуговують на увагу колегії суддів, проте в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт за місцем проживання чи особисте зобов'язання.
Крім того, місце реєстрації обліку проживання та місце дислокації в/ч не співпадає з місцем проведення досудового розслідування, тобто існує ризик неявок до слідчого та суду.
Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, так у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 вказано, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Твердження захисника про те, що прокурором не наведені ризики передбачені КПК України, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу підозрюваного, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний раніше не судимий, добровільно вступив до лав ЗСУ, після цього, за станом здоров'я, його було направлено для проходження ВЛК, яке він до теперішнього часу не пройшов, на думку колегії суддів, самі по собі правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки не суттєво зменшують встановлених ризиків.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Більш того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті у вигляді тримання під вартою.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_6 , який раніше не судимий, за місцем несення служби характеризується негативно, і лише обраний слідчим суддею запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, дані про особу ОСОБА_6 не зменшують або не усувають наявність ризиків в цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4