Справа№938/1898/25
Провадження № 3/938/4/26
12 січня 2026 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинський А.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Косійчука І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Верховинського РВПГУНП в Івано-Франківській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України,
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №736023 від 17.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , 17.10.2025 близько о 18год 40хв. за місцем свого проживання в с. Замагора, Верховинського району, вчинив домашнє психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, ображав її нецензурною лайкою, чим порушив п.14 ч.1 ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КпАП України.
В судовому засіданні, ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав. Зазначив, що 17.10.2025 близько 11.30 год, він приїхав з полонини та привіз речі, які йому необхідно було занести додому. Однак, свекруха ОСОБА_3 йому не дозволила заїхати автомобілем до хати та занести речі, а тому він змушений був з дороги вручну заносити речі в гараж. Коли дана подія відбувалася, його колишньої дружини, ОСОБА_2 , не було вдома, вона прийшла ввечері вже разом з поліцією. Вказав, що він з ОСОБА_2 та її батьками спільно проживають в одному житловому будинку та між ними наявний спір щодо користування майном.
Адвокат особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив, вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 . Провадження у справі просив закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, надані заперечення у справі, вважаю, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.
Положеннями ст.256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування відповідно до ст.251 КУпАП, у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст.252 КУпАП.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що домашнє насильство домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.14 ч.1 ст.1 Закону, психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на таких осіб, як колишнє подружжя.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Як вбачається, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №736023 від 17.10.2025, ОСОБА_1 , 17.10.2025 близько о 18год 40хв. за місцем свого проживання в с. Замагора, Верховинського району, вчинив домашнє психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, ображав її нецензурною лайкою, чим порушив п.14 ч.1 ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Однак, як вбачається з викладеного у протоколі формулювання обвинувачення, суть адміністративного правопорушення у ньому не розкрита, а саме не зазначена обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення, що передбачена диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як настання шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілої особи.
Як вже зазначалося, склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
У відповідності до положень КУпАП суд не може самостійно встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та виходити за межі обставин, зазначених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Також, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, долучено:
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА №640288 від 17.10.2025, згідно якого відносно ОСОБА_1 у зв'язку із скоєнням ним 17.10.2025 о 18.40 год домашнього насильства, застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника, а саме в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби з 20.00 год 17.10.2025 по 20.00 год 20.10.2025;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.10.2025, згідно з якою ОСОБА_2 заявила про те, що 17.10.2025 близько 19:42 год за місцем проживання в с. Замагора, ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою та словесно ображав ОСОБА_2 , також погрожував фізичною розправою;
- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.10.2025, з якої вбачається, що постраждалою особою є ОСОБА_2 , а кривдником ОСОБА_1 , кривдник та постраждала особа є колишнім подружжям;
- письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 17.10.2025, з яких вбачається, що вона проживає за адресою с.Замагора разом з батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та чоловіком ОСОБА_1 , з яким в липні 2025 розірвала шлюб. 17.10.2025 колишній чоловік ОСОБА_1 приїхав додому, де вони проживають та почав ображати її нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою. Також. Він ображав її матір ОСОБА_3 та батька ОСОБА_5 .
Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП враховуючи наступне.
Як вже встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення, в провину ОСОБА_1 ставиться вчинення ним психологічного насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме її образа нецензурними словами.
В той же час, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.10.2025 та письмових пояснень ОСОБА_2 від 17.10.2025 вбачається, що заявниця ОСОБА_2 заявляла про те, що ОСОБА_1 ображав її нецензурними словами, а також погрожував фізичною розправою. Однак дані обставини, не зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД №736023 від 17.10.2025.
Також, для з'ясування даних обставин справи, судом вживалися заходи щодо виклику потерпілої ОСОБА_2 в судове засідання, однак остання в судові засідання не з'явилася, судові повістки повернулися суду не врученими з підстав закінчення встановленого терміну зберігання.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колишнім подружжям, які спільно проживають в одному житловому будинку та між ними наявний спір щодо користування майном. А тому, факт сварок і непорозумінь між колишнім подружжям щодо користування майном, лише свідчить про наявність конфлікту між ними та не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно формулювати обвинувачення особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
А тому, враховуючи всі встановлені факти у їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження відносно нього слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 124, 247 п.1, 283, 284 КпАП України, суд,
провадження в справі за ч.1 ст.173-2 КпАП України відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ