Справа № 297/1762/22
про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
12 січня 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071060000166 від 01.05.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з освітою 7 класів, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,
встановив:
28 серпня 2025 року прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 дніб без визначення розміру застави
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 30 квітня 2022 року близько 21:00 год. ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Берегове, вул. Окремий хутір, б/н, переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про те, що остання не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і, бажаючи їх настання, за її добровільної згоди, вчинив дії сексуального характеру, пов?язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням своїх геніталій.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 13/Б від 27.05.2022 року на тілі неповнолітньої ОСОБА_7 , в тому числі в ділянці статевих органів та анального отвору яких-небудь тілесних ушкоджень не виявлено. Враховуючи результати антропометричні дані, розміри та будову внутрішніх статевих органів, дані судово-цитологічної експертизи, де глікогеновий індекс відповідає 78%, можна зробити висновок, що на момент проведення експертизи, тобто на 02.05.2022 року неповнолітня ОСОБА_7 статевої зрілості досягла. Цілісність дівочої пліви неповнолітньої ОСОБА_7 порушена давно, встановити давність її порушення не представляється можливим у зв?язку з повним заживленням розриву.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, тобто у вчинені дій сексуального характеру, пов?язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (згвалтування), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом допиту потерпілої, протоколами огляду місця події, висновком експерта № 340 від 27.05.2022 року, висновком експерта № 321 від 25.05.2022 року, висновком експерта № 13/5 від 27.05.2022 року, повідомленням про підозру та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Обвинувачений ОСОБА_6 , достеменно знаючи про наявність в провадженні суду вищевказаного кримінального провадження, яке відноситься до категорії особливого тяжкого злочину за яке передбачене покарання від 10 років до 15 років, виїхав за межі України, зокрема перетнув державний кордону України в пункту пропуску «Лужанка» 05.07.2023 року, що підтверджується інформацією через систему «Аркан», та поясненням громадянина ОСОБА_8 ..
У зв?язку з цим, наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, які
полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 :
1. Переховується від суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 с особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від прокуратури та суду.
Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область
межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність
покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, переховується від суду та покинув територію Закарпатської області , зокрема перетнув державний кордону України в пункту пропуску «Лужанка» 05.07.2023 року, що підтверджується інформацією через систему «Аркан».
2. Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість обрання вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого з метою забезпечення виконання процесуальних обов?язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам відносно ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Жоден із більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам,
передбаченим ст. 177 КПК України
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання з підстав, наведених в ньому, зазначивши, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що вже саме по собі може бути підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачений виїхав за кордон 05.07.2023 року, коли кримінальне провадження вже знаходилося в апеляційному суді, тобто ніякого мотиву у нього ухилятися від суду не було, йому не було відомо, що він знаходиться в розшуку. Крім того, просив взяти до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, будучи неповнолітнім, потерпіла претензій до нього не має. У зв'язку з цим, просив обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника та пояснив, що дійсно влітку 2023 року поїхав в Німеччину з мамою на заробітки, сьогодні повернувся з-за кордону та тільки нещодавно йому стало відомо, що його викликають до суду та тому прибув додому в Україну з метою з'явлення до суду. Зазначив, що те, що справа розглядається заново та те, що його викликають до суду йому не було відомо. Обіцяв з'являтися до суду за першим викликом.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення ; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 28.08.2025 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошено обвинуваченого ОСОБА_6 в розшук та зупинено судове провадження до його розшуку.
Як убачається з матеріалів клопотання, прокурор посилається переважно на ризик переховування обвинуваченого від суду та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення. Водночас ці ризики не доведені належними та допустимими доказами у їх актуальному стані на момент розгляду клопотання.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 добровільно з'явився до суду 12 січня 2026 року, на момент інкримінованих подій був неповнолітнім, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання - проживає з мамою, братами і сестрами та потерпіла і її законний представник претензій до нього не мають (а. с. 71, 207-208, 210).
Сам по собі факт тяжкості інкримінованого злочину та передбаченого законом суворого покарання, відповідно до усталеної практики національних судів і положень КПК України, не може бути єдиною та достатньою підставою для застосування тримання під вартою без доведення реальних, а не гіпотетичних ризиків.
Також в ході судового розгляду клопотання було встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_6 не було відомо, що справа за його обвинуваченням повернулася на повторний розгляд після скасування попереднього вироку та що його викликає суд. Обвинувачений ОСОБА_6 ствердив, що прибув з Німеччини одразу як йому повідомили, що його викликає суд, з'явився добровільно.
Крім того, посилання прокурора на можливість повторного виїзду обвинуваченого за межі України є припущенням, яке не підтверджене конкретними доказами того, що за умов належного процесуального контролю та покладення відповідних обов'язків такий ризик не може бути нейтралізований більш м'яким запобіжним заходом.
Таким чином, у судовому засіданні прокурором не було доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційним, таким, що не відповідає принципу необхідності та винятковості.
Отже, у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 слід відмовити.
У зв'язку з наведеним, суд розглядає можливість застосування іншого (альтернативного) запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Так, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені частиною 1 даної статті.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про достатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на строк на 2 місяці, що буде достатнім для запобігання ризиків, вказаного прокурором в клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю в період часу з 22:00 години по 06:00 годину щодня за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці, необхідне для неухильного виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, унеможливить його переховування від суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Берегівського району без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193-194, 196, 395 КПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071060000166 від 01.05.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 (два) місяці із застосуванням електронного засобу контролю, а саме заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,з 22:00 години по 06:00 годину щодня.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1)прибувати до суду за першою вимогою;
2)не відлучатися за межі Берегівського району без дозволу суду;
3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
4)носити електронний засіб контролю.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати в Берегівський РВП ГУНП в Закарпатській області для виконання та зобов'язати негайно поставити на облік обвинуваченого і повідомити про це суд.
Ухвала діє до 12 березня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_9