12 січня 2026 року
м. Київ
справа №140/13174/24
адміністративне провадження №К/990/39133/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення №032350029615 від 07 листопада 2024 року про відмову в призначенні пенсії за вислугою років згідно статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту»; зобов'язати здійснити призначення пенсії за вислугою років (зарахувавши час навчання з 01 вересня 1993 року по 01липня 1996 року у Луцькому комерційному технікумі, з 04 серпня 1997 року по 11 листопада 2001 року у Волинському державному університеті імені Лесі Українки, час роботи на посаді керівника гуртка з 12 листопада 2001 року по 09 вересня 2002 року, час роботи на посаді методиста з 10 вересня 2002 року по 20 липня 2003 року, час роботи посаді керівник гуртка з 21 липня 2003 року по 31 грудня 2005 року та час роботи посаді керівник гуртка з 01 січня 2006 року по 30 жовтня 2024 року до спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугою років та зарахувавши період отримання допомоги по безробіттю з 05 січня 1997 року по 05 липня 1997 року до трудового стажу), виплачувати пенсію з 31 жовтня 2024 року з розрахунку 60% від середнього розміру щомісячної заробітної плати (без обмеження її максимального розміру), обчисленого за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією (на підставі довідки про заробітну плату №250/16/2-24 від 30 жовтня 2024 року комунальної установи «Волинська обласна Мала академія наук»).
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 24 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від №032350029615 від 07 листопада 2024 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в частині незарахування до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 05 січня 1997 року по 05 липня 1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 10 вересня 2002 року по 20 липня 2003 року на посаді «методист», згідно з довідкою від 29 жовтня 2024 року №408.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи з 10 вересня 2002 року по 20 липня 2003 року на посаді «методист», згідно з довідкою від 29 жовтня 2024 року №408, та до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 05 січня 1997 року по 05липня 1997 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
24.09.2025 Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в частині відмови в позові.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 жовтня 2025 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.
30 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, в обґрунтування якого зазначено, що суди неправильно застосували норми права коли обрали спрощений порядок розгляду справи, що унеможливило повно та всебічно дослідити справу та надати належної оцінки ключовим доказам, зокрема , довідці ОК-5 та іншим документам. Зазначає, що подальше застосування цих незаконних рішень ускладнює повне відновлення його соціальних прав на призначення пенсії з моменту її набуття (жовтень 2019 року).
Вирішуючи подане клопотання, Суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання (дії) судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання (дії) судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 Кодексу адміністративного судочинства України механізму повороту виконання судового рішення.
Отже, для зупинення виконання (дії) судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, яке набрало законної сили.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Це правило стосується, в тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує заяву про зупинення виконання (дії) судових рішень на стадії касаційного провадження.
Однак, клопотання про зупинення дії судового рішення не містить виняткових підстав для такого зупинення і до нього не долучено тих доказів, які б підтверджували нагальну потребу зупинення дії рішення суду.
Варто також зауважити, що сама по собі наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення дії судового рішення та незгода сторони із рішенням не є підставою для зупинення його дії.
Крім того, варто зауважити, що суд апеляційної інстанції у цій справі не ухвалював нового рішення, а залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання скаржника про зупинення дії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 340, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду Л. В. Тацій