12 січня 2026 року
м. Київ
справа №440/3957/25
адміністративне провадження №К/990/54128/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області , у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 грудня 2024 року №756 «Про застосування до працівника БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції №434 о/с від 11 березня 2025 року щодо звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (00012406) інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області зі служби в поліції відповідно до підпункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 11 березня 2025 року по день поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3957/25, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - повністю.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 01 грудня 2025 року та від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
23 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 14 жовтня 2025 року у відкритому судовому засіданні. Касаційна скарга втретє надійшла до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 23 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 329 КАС України.
Представник позивача у касаційній скарзі просить поновити строк для подання касаційної скарги. В обґрунтування клопотання зазначає, що повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року. Текст постанови отримано представником через Електронний кабінет в підсистему Електронний суд ЄСІТС. 11 листопада 2025 року ним подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 04 грудня 2025 року представником повторно подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто. Заявник просить врахувати розумні строки подачі цієї касаційної скарги, визнати причини порушення строку на касаційне оскарження поважними та поновити його.
Верховний Суд зазначає, що статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередні касаційні скарги, безпосередньо пов'язані саме з діями заявника щодо належного оформлення касаційної скарги протягом тривалого періоду.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що зазначені представником позивача підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України представник позивача зазначає про необхідність формування відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 5 Закону України «Про охорону праці» та частин першої, другої, п'ятої статті 153 КЗпП України при реалізації норм спеціального закону (абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 65, пункту 1 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію») та пункту 22 розділу ІІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України 03 квітня 2017 року №285 та їх співвідношення, пріоритетність під час реалізації рішень М (ВЛ)К МВС, які унеможливлюють подальше проходження поліцейським служби на посаді. Також представник позивача зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо правомірності вимоги до працівника поліції заступити на службу при наявності нереалізованого рішення Медичної (військово-лікарської) комісії МВС України про непридатність за відповідною посадою.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, та як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
Слід також зазначити, що зазначені представником позивача норми права (стаття 5 Закону України «Про охорону праці», частини перша, друга, п'ята статті 153 КЗпП України, пункт 22 розділу ІІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України 03 квітня 2017 року №285), щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, у спірних правовідносинах, судами попередніх інстанцій не застосовувалася, відповідна оцінка їй не надавалась.
Крім того, Суд зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України представник позивача зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено зібрані у справі докази.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Враховуючи, що Судом визнано необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, то посилання на те, що судами попередніх інстанцій здійснено неналежне дослідження зібраних у справі доказів також відхиляються.
Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, за правилами статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, уточнену касаційну скаргу.
Керуючись статтями 248, 332 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Лобовим Миколою Олександровичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у частині надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання ухвали суду у частині надання уточненої касаційної скарги - касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська