12 січня 2026 року
м. Київ
справа №420/35696/24
адміністративне провадження № К/990/56041/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Рибачука А.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №420/35696/24 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафних санкцій згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 який у загальному розмірі становить 16949, 00 грн.
Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до Держпродспоживслужби про визнання протиправними та скасування рішень ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 у розмірі 16949, 00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено; стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції згідно рішення №56 від 22.08.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі одна тисяча сімсот гривень; згідно рішення №57 від 22.08.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу п'ять тисяч вісімдесят три гривні; згідно рішення №58 від 22.08.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні; згідно рішення №59 від 22.08.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні; у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 скасовано та прийнято у справі постанову, якою в задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - відмовлено; зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу - задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №56 від 22.08.2024 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700,00 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №57 від 22.08.2024 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №58 від 22.08.2024 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №59 від 22.08.2024 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №420/35696/24.
Додатковою постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, місто Одеса, вул. 7-а Пересипська, будинок 6; код ЄДРПОУ 40342996) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 15583,00 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні).
31.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що згідно пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. При цьому, оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до приписів статті 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн.
Предметом оскарження у справі є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №№ 56, 57, 58, 59 від 22.08.2024 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафів за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700,00 грн, 5083,00 грн, 5083,00 грн, 5083,00 грн.
Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В подальшому, після надходження зустрічного позову, керуючись положеннями частини четвертої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції розглянув справу в порядку загального позовного провадження.
У той же час, з огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
У поданій касаційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, додаткова постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №420/35696/24, яка є справою незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню.
Посилання ж у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У даному ж випадку скаржником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що ця справа може бути розглянута судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №420/35696/24 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій А.І. Рибачук