07 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/1198/25 пров. № А/857/26399/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м.Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (відповідач-1), Державної судової адміністрації України (відповідач-2), третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державна казначейська служба України, в якому просила:
1) визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 та 01.01.2025 розмірі - 3028,00 грн;
2) зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 та 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн;
3) визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 включно, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
4) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 на підставі ч. ч. 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який у 2024 та 2025 роках становить 3028 грн, з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 та 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 та 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 включно, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 на підставі ч. ч. 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який у 2024 та 2025 роках становить 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що функціонування судової влади прямо залежить від наявності затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України на відповідний рік.
Частина друга статті 4 Бюджетного Кодексу України передбачає, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону.
Відповідно до статті 4 Закону України від 15.07.1999 року № 966-Х1У «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-Х1У) прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України в Законі України «Про Державний бюджет України».
Зазначеною статтею встановлюється прожитковий мінімум на одну особу на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Також Законом № 966-Х1У передбачено, що розмір прожиткового мінімуму щороку затверджує Верховна Рада України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас Бюджетним кодексом України одним із принципів бюджетної системи України визначено збалансованість, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
Отже, кожного бюджетного періоду для визначення розмірів посадових окладів суддів, прокурорів використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Стаття 7 Бюджетного кодексу України встановлює принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Відповідно до статей 21, 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. При цьому одним із принципів бюджетної системи України визначено збалансованість, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Як вже зазначалося, питання визначення розміру суддівської винагороди, є питанням виключно законодавця.
Зазначена норма не визнана неконституційною, суд першої інстанції повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно з Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, будь які інші цифри, більш сприятливі для позивача.
Оскільки, законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму статті 135 Закону № 1402-У11І, саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача.
Таким чином, саме законодавцями було розраховано та узгоджено прожитковий мінімум на підставі обсягів надходжень до бюджету та рівня матеріального забезпечення суддів. Відповідно до зазначених показників був встановлений прожитковий мінімум для суддів 2102.00 гри на підставі якого був затверджений кошторис для ТУ ДСА України в Закарпатській області.
Звертає увагу, що Конституційний Суд України в рішенні по справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) від 11 березня 2010 року № 7-рп/2010 зазначив, що фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону. А також вказав, що від імені держави обов'язок забезпечувати фінансування органів судової влади за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції покладений на Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України.
Крім того апелянт зазначає, що згідно статті 149 Закону № 1402-УІІІ суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Положеннями статті 148 Закону № 1402-УІІІ визначено, що ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
Таким чином. ТУ ДСА України в Закарпатській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-УІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначалися іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-УІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожитковою мінімуму, який необхідний для цього.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ (далі - Закон № 3460-ІХ) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ. (далі - Закон № 4059-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні.
З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді.
Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону 1402-УШ і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Такий висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.11.2020 у справі №200/9195/19-а, аналізуючи норми законодавства та подібних фактичних обставин справи.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті п 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення в Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.1 1.2023 № 3460-1Х (далі- Закон 3460-1Х).
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-1Х (далі- Закон № 3460-ІХ) та Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, (далі - Закон № 4059-ІХ) Верховна Рада України, чітко визначила, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Закон № 3460-ІХ та Закон № 4059-ІХ не змінював розмір суддівської винагороди, як то стверджує позивач та констатує суд першої інстанції, а запровадив розрахункову величину для визначення розміру базового розміру посадового окладу судді.
Закон № 3460-ІХ та Закон № 4059-ІХ в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024, 2025 роках. Конституційним Судом України неконституційним не визнавався.
ТУ ДСА України в Закарпатській області як державний орган та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня у спірних правовідносинах не має повноважень надавати оцінку прийнятим законам на їх відповідність Конституції України та зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми бюджетного законодавства визначають, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов'язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене вважає, що як ДСА України, так і Відповідач у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли в межах чинного законодавства.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до правової позиції, наведеної у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-ХІУ. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, шо визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Суддівську винагороду за спірний період позивачу обчислено, виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102.00 гри.
Разом із тим, з урахуванням висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 звертаємо увагу на те. що ТУ ДСА України в Закарпатській області здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гри відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-ІХ, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ та діяло правомірно.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 04.07.2024 №427/2024 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.
Наказом в.о. голови Великоберезнянського районного суду Закарпатської області «Про зарахування судді ОСОБА_1 » від 08.07.2024 №40/2 ОСОБА_1 з 15 липня 2024 року зараховано до штату Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.
Наказом в.о. голови Великоберезнянського районного суду Закарпатської області «Про виконання обов'язків судді ОСОБА_1 » від 11.07.2024 №41/2 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу.
За період з 01 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року обчислення суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 було проведено відповідно до статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн.
Позивач вважає, що її суддівську винагороду за спірний період слід було обчислювати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 та 01.01.2025, у розмірі 3028,00 грн.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402) визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суддівська винагорода, в розумінні ст. 48 Закону №1402, є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
Статтею 135 Закону №1402 визначено розмір, склад, порядок нарахування та виплати суддівської винагороди. При цьому ч. 1 зазначеної статті визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону №1402, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 ст. 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (ч. 5 ст. 135 Закону №1402).
З огляду на вказане суд вірно зазначив, що спеціальними законодавчими нормами розмір суддівської винагороди поставлено в залежність від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно прожитковий мінімум у розумінні ст. 1 Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
При цьому, Законом №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
В той же час, судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Тому оскільки спеціальним Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тому суд першої інстанції вважав, що вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Крім того суд першої інстанції врахував, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн., аналогічно ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 3028,00 грн.
При цьому, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн. До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України №1402.
Оскільки будь-які зміни до Закону України №1402 в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, то суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Відтак, відсутні законні підстави для застосування вказаної величини для визначення розміру суддівської винагороди.
Проте суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.
Як уже зазначалось вище, за спірний період з 01 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року обчислення суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 було проведено відповідно до статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн., однак позивач вважає, що її суддівську винагороду за спірний період слід було обчислювати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 та 01.01.2025, у розмірі 3028,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», для розрахунку посадового окладу позивачки у спірному періоді суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Як уже згадувалось вище, саттею 135 Закону №1402 визначено розмір, склад, порядок нарахування та виплати суддівської винагороди.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону №1402, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 ст. 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (ч. 5 ст. 135 Закону №1402).
Згідно зі статтею 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року та з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень.
Водночас згідно з абзацом п'ятим згаданих вище статтей прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року та з 1 січня 2025 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, Територіальну управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області діяло на законних підставах.
Аналогічний за змістом та по суті висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 де Суд також вказав:
« 104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.»
Такий же підхід щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів викладений і в постанові Верховного суду від 17 липня 2025 року у справі 520/3217/24.
Вищенаведене свідчить про правомірність дій відповідача 1 щодо обрахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 5 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, а саме: для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
З огляду на це відсутні і підстави для задоволення вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення та зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити відповідача-1 бюджетними асигнуваннями для здійснення таких видатків.
За наведеного вище суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід скасувати, а у задоволення позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №260/1198/25 - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 12.01.26