головуючий суддя у першій інстанції: Грицюк Р.П.
12 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4897/25 пров. № А/857/44070/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 500/4897/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
18.08.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.07.2025р. № 192650013871 щодо відмови у призначені пенсії за віком згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській призначити та виплачувати з 25.07.2025р. пенсію за віком згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу період здійснення догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення трирічного віку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2025р. позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.07.2025р. №192650013871 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2025р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення 3-ох річного віку із урахуванням правової оцінки, викладеної у мотивувальній частині цього рішення.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
27.06.2025р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норми ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
04.07.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням №192650013871 відмовив в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що вік заявниці становить 54 роки 11 місяців 3 дні, страховий стаж заявниці складає 27 років 02 місяці 19 днів.
У цьому рішенні також вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до 3-ох річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва при народження, оскільки по батькові матері в свідоцтві не відповідає паспортним даним.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.46 Конституції України видно, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004р.
ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені у ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.3, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004р.), зокрема, у ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання, час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, період одержання допомоги по безробіттю, періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.
В ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
п.п.1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
ч.ч.1,3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В п.13 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видно, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до вказаного закону страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період.
Згідно п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI (далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
За змістом цих норм видно, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну сплату або сплату не в повному обсязі страхових внесків та не подачу відповідної інформації законом покладено на страхувальника.
До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (ст.7 Закону №2240).
Отже, до 1 січня 2004 року, час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, на підставі свідоцтва про народження дитини.
Незалежно від того, чи працювала жінка до виходу у відпустку по догляду за дитиною до трьох років чи ні, їй цей період зараховується до страхового стажу, оскільки нарахування та сплата страхових внесків за неї здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Щодо іншого періоду, який стосується догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів звертає увагу на таке.
Неврахування свідоцтва про народження дитини через некоректне написання по батькові позивача « ОСОБА_3 », оскільки в паспорті громадянина України вказано « ОСОБА_4 », колегія суддів вважає безпідставним, оскільки таке оформлення документів в установі, та неналежний порядок заповнення таких, або допущені помилки чи описки у написанні по батькові особи, не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що не оспорюється пенсійним органом та видно з матеріалів справи.
Колегія суддів зауважує, що на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 03.06.1976р. ОСОБА_5 , 1938 року народження та ОСОБА_6 , 1947 року народження, 20.05.1969р. зареєстрували шлюб, присвоєно прізвища - ОСОБА_7 , актовий запис № 8.
У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 06.08.1970р. йдеться про те, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , актовий запис №26.
З дослідженого свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02.09.1995р. видно, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 02.09.1995р. зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_11 , актовий запис № 196.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 23.02.1996р. підтверджується реєстрація народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої записано: ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , актовий запис №48.
Також, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне серії НОМЕР_5 видано 07.08.2002р. пенсійним органом на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Положення ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, які передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та п.11 Порядку №637, який визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей.
На підтвердження підстав для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачем надано свідоцтво про народження дитини, яке не бере до уваги відповідач через написання у ньому по батькові позивача " ОСОБА_3 ", тоді як в паспорті громадянина України такі відомості вказані " ОСОБА_4 ".
На переконання суду, вищезазначені розбіжності в написанні по батькові позивача не можуть бути підставою неврахування періоду догляду за дитиною та відмови у призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач знову ж надто формально підійшов до таких недоліків.
Не зарахування вказаного судом спірного періоду до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 04.07.2025р. №192650013871, яке є протиправним та слід скасувати.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки ч.5 ст.45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст.2 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, пенсійний орган, не перевіряв право позивача на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду поданих документів, що є обов'язковою умовою, та рішення за заявою позивача не приймав, тому, з урахуванням відсутності відповідного рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 25.07.2025р. є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про призначення пенсії (чи відмову в призначенні) не може бути предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20.12.2018 у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).
Отже, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком від 27.06.2025р.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
При цьому, вирішуючи питання щодо відповідача, якого слід зобов'язати зарахувати позивачу до його страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів наголошує на такому.
В п.4.1, п.4.2, абз.3 п.4.3, п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління ПФУ в Івано - Франківській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування судом прийнятого ним протиправного рішення.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 08.02.2024р. в справі №500/1216/23, від 07.05.2024р. в справі №460/38580/22.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
ч.1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 500/4897/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель