12 січня 2026 рокуСправа №160/21771/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 28 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , щомісячної премії за червень 2023 року у розмірі 14 868,40 грн., за липень 2023 року у розмірі 14 808,50 грн. та додаткової грошової винагороди за червень 2023 року у розмірі 30 000 грн., за липень 2023 року у розмірі 30 000 грн. відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , щомісячну премію за червень 2023 року у розмірі 14 868,40 грн., за липень 2023 року у розмірі 14 808,50 грн. та додаткову грошову винагороду за червень 2023 року у розмірі 30 000 грн., за липень 2023 року у розмірі 30 000 грн. відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Позовна заява обгрунтована тим, що позивачу не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення за червень та липень 2023 року, зокрема, премія та додаткова винагорода, у зв'язку з призупиненням військової служби за наслідком внесення відомостей щодо позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Проте, кримінальне провадження №62023170040000349 від 14.08.2023 щодо ОСОБА_1 було закрито на підставі відповідної постанови Територіального управління Державного бюро розслідувань від 09.09.2023, що є підставою для виплати позивачу недоотриманого ним грошового забезпечення. Позивач звертався до відповідача двічі із рапортами про виплату недоотриманих виплат за червень та липень 2023 року. Проте, відповідач відмовив у виплаті, обґрунтовуючи це ненадходженням до військової частини постанови старшого слідчого Четвертого слідчого відділу ТУ ДБР про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 . Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 на момент звернення до суду є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 07.08.2025 №2214.
14.03.2022 на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 позивач був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.04.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2022 №115 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та призначено на посаду механіка водія 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти.
13.06.2023 відповідно до витягу наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 13.06.2023 №164 позивача призначено на посаду кулеметника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
З 08.06.2023 до 17.06.2023 позивач звільнений у відпустку за сімейними обставинами у м. Кривий Ріг терміном на 10 днів (з датою повернення з відпустки 18.06.2023), що підтверджується відпускним квитком №517 від 07.06.2023.
17.06.2023 позивач звернувся до КНП “Криворізька міська лікарня №7» КМР хірургічне відділення із скаргами на п/о рану правої сідниці з гнійними виділеннями та наявність болісного інфільтрату в дільниці лівої сідниці.
21.06.2023 позивач прибув для стаціонарного лікування до КНП “Криворізька міська лікарня №7» КМР хірургічне відділення з діагнозом: «Інфікована рана правої сідниці, карбункул лівої сідниці», та перебував з 21.06.2023 до 04.07.2023 на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька міська лікарня №7», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1954/406/487.
04.07.2023 КНП ЦПМСД №1 амбулаторії №1 позивачу була видана Довідка від 04.07.2023 №13 про тимчасову непридатність особи рядового і начальницького складу.
Судом також встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 №171 від 20.06.2023 старшого сержанта ОСОБА_1 враховано таким, що 19.06.2023 самовільно залишив військову частину та виключено з усіх видів забезпечення з 19.06.2023.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 19.06.2023 №661 було проведено службове розслідування, за наслідком якого встановлено факт нез'явлення ОСОБА_1 на військову службу після завершення відпустки.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно - господарської діяльності) №703 від 29.06.2023 «Про притягнення до відповідальності військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 » та згідно з Актом службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_2 від 29 червня 2023 року, за нез'явлення на службу без поважних причин в умовах воєнного стану, за порушення вимог ст. 9, 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4, п. «б» ст. 48, ст. 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «догана» із невиплатою щомісячної премії у розмірі 100% від встановленого розміру щомісячної премії за червень 2023 року та з невключенням до наказу про виплату додаткової винагороди за червень 2023 року за неповернення з відпустки за сімейними обставинами 19.06.2023.
Поряд з цим, відповідачем до правоохоронних органів було направлено повідомлення про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці).
Відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення внесено на підставі ухвали Октябрського районного суду від 21.07.2023, справа №554/64/59/23 про зобов'язання уповноважених службових осіб ТУ ДБР у м.Полтаві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві командира військової частини НОМЕР_3 від 06.07.2023.
Старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією к м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, підполковник ДБР ОСОБА_3 , розглянувши матеріали кримінального провадження №62023170040000349 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, постановив його закрити на підставі ст. ст. 2, 9, 40, 110, п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 284 КПК України.
17.01.2025 засобами електронного зв'язку в електронній формі адвокатом Антоном Соболівським в інтересах позивача був надісланий адвокатський запит до відповідача з метою отримання довідки про виплату грошового забезпечення, розрахункової відомості щодо усіх нарахованих та виплачених сум позивачу, в тому числі за червень та липень 2023 року. Також, представник позивача просив виплатити позивачу недоотриману щомісячну премію та додаткову винагороду у зв'язку із закриттям кримінального провадження щодо позивача та встановленням відсутності складу кримінального правопорушення в діях останнього.
14.02.2025 у відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що з метою вирішення питання по суті пропонує позивачу надіслати заяву про донарахування та виплату відповідних грошових коштів разом із належним чином завіреними копіями медичних документів, які стали підставою для прийняття рішення та винесення постанови старшого слідчого Четвертого слідчого відділу ( з дислокацією к м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, підполковником ДБР ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170040000349 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
08.03.2025 позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі направив рапорт із належним чином завіреними копіями медичних документів та копією постанови старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією к м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, підполковником ДБР ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170040000349 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою вирішення питання про донарахування та виплату відповідних грошових коштів, а саме виплат щомісячної премії за червень, липень 2023 року та виплат додаткової грошової винагороди за червень, липень 2023 року.
30.04.2025 позивач засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта» направив повторний рапорт із належним чином завіреними копіями медичних документів з метою вирішення питання про донарахування та виплату відповідних грошових коштів, а саме виплат щомісячної премії за червень, липень 2023 року та виплату додаткової грошової винагороди за червень, липень 2023 року, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» з номером відправлення №215600426655.
24.05.2025 відповідач надав відповідь на рапорт позивача, в якій зазначив, що постанова старшого слідчого Четвертого слідчого відділу ( з дислокацією к м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, підполковником ДБР ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170040000349 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до військової частини НОМЕР_1 не надходила.
Відповідач додатково повідомив, що надіслав до ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, запит про надання копії постанови про закриття кримінального провадження №62023170040000349 від 14.08.2023 за ч. 5 ст. 407 КК України, щодо військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1
05.06.2025 засобами електронного зв'язку в електронній формі адвокатом Антоном Соболівським в інтересах позивача був надісланий ще один адвокатський запит до ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, щодо направлення постанови старшого слідчого Четвертого слідчого відділу ( з дислокацією к м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, підполковником ДБР ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170040000349 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до військової частини НОМЕР_1 .
11.06.2025 ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, надало відповідь, що до органу досудового розслідування запит з військової частини НОМЕР_1 про надання копії постанови про закриття кримінального провадження №62023170040000349 від 14.08.2023 за ч. 5 ст. 407 КК України щодо військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 не надходив.
Згідно з наявною в матеріалах справи Довідки №1681/363 від 12.02.2025, виданою старшому сержанту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 за період з 01.04.2023 до 31.08.2023 позивачу за червень 2023 року та липень 2023 року не нараховувалися наступні види грошового забезпечення: премія за червень 2023 рік та премія за липень 2023 рік, а також додаткова винагорода за червень 2023 рік: 30 000 грн.; додаткова винагорода за липень 2023 рік: 30 000 грн.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди та премії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та продовжує діяти ан момент розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відтак, суд звертає увагу, що внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є самостійною підставою для призупинення військової служби та виплати грошового забезпечення.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Згідно з абз.8 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення (абз.8 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII).
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Аналогічні норми містяться в пунктах 144-1 і 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).
При цьому, стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), визначає порядок проведення службового розслідування, яке, з огляду на приписи частини першої статті 84 цього Статуту, може передувати прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Отже, аналіз положень частини другої статті 24 Закону №2232-XII у системному зв'язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба та виплата грошового забезпечення призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 у справі №420/8263/22.
Повертаючись до обставин справи.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно - господарської діяльності) №703 від 29.06.2023 «Про притягнення до відповідальності військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 » та згідно з Актом службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_2 від 29 червня 2023 року, за нез'явлення на службу без поважних причин в умовах воєнного стану, за порушення вимог ст. 9, 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4, п. «б» ст. 48, ст. 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «догана» із невиплатою щомісячної премії у розмірі 100% від встановленого розміру щомісячної премії за червень 2023 року та з невключенням до наказу про виплату додаткової винагороди за червень 2023 року за неповернення з відпустки за сімейними обставинами 19.06.2023.
Згідно з наявною в матеріалах справи Довідки №1681/363 від 12.02.2025, виданою старшому сержанту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 за період з 01.04.2023 до 31.08.2023 позивачу за червень 2023 року та липень 2023 року не нараховувалися наступні види грошового забезпечення: премія за червень 2023 рік та премія за липень 2023 рік, а також додаткова винагорода за червень 2023 рік: 30 000 грн.; додаткова винагорода за липень 2023 рік: 30 000 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем до правоохоронних органів було направлено повідомлення про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення внесено на підставі ухвали Октябрського районного суду від 21.07.2023, справа №554/64/59/23 про зобов'язання уповноважених службових осіб ТУ ДБР у м.Полтаві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві командира військової частини НОМЕР_3 від 06.07.2023.
Старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією к м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, підполковник ДБР ОСОБА_3 , розглянувши матеріали кримінального провадження №62023170040000349 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, постановив його закрити на підставі ст. ст. 2, 9, 40, 110, п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 284 КПК України, а саме - за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці).
З огляду на викладене, наявні визначені абз.8 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII підстави для отримання позивачем недоотриманого грошового забезпечення за червень 2023 та липень 2023 року.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивач двічі звертався до відповідача із рапортом про отриманням спірних виплат, проте отримав відмову з підстав відсутності у відповідача постанови про закриття кримінального провадження щодо позивача попри те, що вона надавалася позивачем разом з рапортом.
Відповідач оцінку зазначеним обставинам та наданим позивачем разом з рапортом документам не надав, нарахування та виплату премії та одноразової грошової допомоги за червень 2023 та липень 2023 року не здійснив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу у червні 2023 року та липні 2023 року належного позивачу грошового забезпечення.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплати грошове забезпечення (премії, одноразової грошової допомоги) з урахуванням конкретних сум задоволенню не підлягають, оскільки конкретний розмір грошового забезпечення не був предметом розгляду у цій справі.
Також, відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, здійснення преміювання військовослужбовців є виключною дискрецією командирів (начальників) військових частин, а додаткова винагорода виплачується та її розмір визначається за дотримання умов, зазначених в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору (п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за червень 2023 року та за липень 2023 року, а також додаткової грошової винагороди за червень 2023 року та липень 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2023 року та липень 2023 року, а також додаткову грошову винагороду за червень 2023 року та липень 2023 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У задоволенні іншої частини позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон