26 грудня 2025 року Справа № 160/29515/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
представника відповідача: Стець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/29515/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15, код ЄДРПОУ: 35834331) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.09.2025 року №000/645/32-00-07-13.
Представник позивача під час судового засідання, а також в судових дебатах зробив заяву щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та надання відповідних доказів згідно ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
16 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Заява обґрунтована необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази її направлення відповідачу, а також самі докази витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року призначено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29515/25 до розгляду у судовому засіданні на 23 грудня 2025 року.
23 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.
23 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач наводить приклади судової практики та зазначає, що в наданих позивачем документах відсутня деталізація наданих послуг та зазначення погодинного їх виконання. Тому позивачем надано неналежні докази підтвердження наданих послуг, адже відсутній детальний розрахунок. Крім того, податкові органи здійснюють діяльність, яка спрямована на поповнення державного та місцевих бюджетів, а тому безпідставним є стягнення судових витрат з відповідача, адже податкові надходження спрямовані на забезпечення належного функціонування країни (наприклад, забезпечення виплати допомоги незахищеним верствам населення, виплату стипендій, тощо).
23 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву представника відповідача про відкладення судового засідання.
Судове засідання відкладено на 26 грудня 2025 року.
В судове засідання, призначене на 26 грудня 2025 року, з'явився представник відповідача, представник позивача відсутній, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення заяви заперечував з підстав, викладених у поданому запереченні.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правової допомоги від 02.01.2025 року №02/01/2025 (далі - Договір);
2) Додаток від 02.10.2025 року №5 (далі - Додаток);
3) Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2025 року №5 по Договору (далі - Акт).
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги згідно додатків.
Додатком погоджено вартість професійної правничої допомоги в даній справі:
1) ознайомлення з матеріалами, складання та подання позовної заяви - 1000,00 грн/год;
2) складання та подання інших заяв по суті, клопотань - 1000,00 грн/год;
3) участь в судових засіданнях - 3000/засідання (дистанційно), 4000/засідання (особиста участь в залі суду).
Додатком погоджено оплату протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду у справі.
Актом зафіксовано надання послуг на загальну суму 23000,00 грн:
1) ознайомлення з документацією, складання та подання позовної заяви - 4 години = 4000,00 грн;
2) ознайомлення з відзивом та складання та подання відповіді на відзив - 2 години = 2000,00 грн;
3) підготовка та подача клопотання про долучення доказів щодо ТОВ «АГРО-КВІН» - 1,5 год = 1500,00;
4) підготовка та подача клопотання про долучення доказів щодо ТОВ «ЗОРЯ» - 1 год = 1000,00;
5) підготовка та подача клопотання про долучення доказів щодо ФГ «КРОНОС-А» - 1 год = 1000,00;
6) підготовка та подача клопотання про долучення доказів щодо ТОВ «СМАК-АВТОТРАНС» - 1 год = 1000,00;
7) підготовка та подача клопотання про долучення доказів щодо ТОВ «ЛАКІТРЕЙДГРУПП» - 3 год = 3000,00;
8) підготовка та подача клопотання про долучення доказів щодо ТОВ «НЕП» - 1,5 год = 1500,00.
Також прийнято-передано послуги з участі в судових засіданнях: 2 засідання = 8000,00 грн.
Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що надані позивачем докази є належними та містять достатньою мірою деталізований розрахунок для цілей розподілу судових витрат. Доводи щодо призначення діяльності відповідача не стосуються обставин, які підлягають вирішенню при розподілі судових витрат згідно вимог законодавства.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати повною мірою обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Так, ціна позову складала 1861406,00 грн, в зв'язку з чим вартість професійної правничої допомоги складає близько 1,24% від ціни позову, в зв'язку з чим в аспекті пропорційності саме до ціни позову витрати є обґрунтованими.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, також зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду та позовної заяви, в якій відповідні приклади судової практики наводились самим позивачем.
Суд не вважає належним чином обґрунтованою саме розмір суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій адміністративній справі неспівмірний із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
Суд констатує, що стороною позивача не доведено, що складність і час надання ним послуг відповідає заявленій вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №380/17067/23.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 23000,00 грн до 10000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, повний текст додаткового рішення суду складено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29515/25 - задовольнити частково.
Ухвалити у справі №160/29515/25 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15, код ЄДРПОУ: 35834331) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення суду складений 12 січня 2026 року.
Суддя Н.В. Боженко