про повернення позовної заяви
12 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16761/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюка А.Я., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 №Ф-10599-13 та від 25.06.2021 року №Ф-10599-13-У.
Ухвалою судді від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку.
12.01.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву належить повернути позивачеві з таких мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на предмет оскарження у цій справі, яким є вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 №Ф-10599-13 та від 25.06.2021 року №Ф-10599-13-У, суд зазначає наступне.
Представник позивача у заяві про поновлення порушеного строку звернення до суду вказує на те, що строк на оскарження вимог ГУ ДПС у Волинській області №Ф-10599-13 та №Ф-10599-13-У від 25.06.2021 пропущено з поважних причин, оскільки позивач не лише не знала, а й об'єктивно не могла дізнатися про існування цих вимог через тривале проживання за межами України та відсутність фізичного доступу до поштової кореспонденції за місцем останнього проживання в Україні.
Суд зауважує, що приписами частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; тут у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790; далі - Інструкція №449), датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Отже, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 №Ф-10599-13 та від 25.06.2021 року №Ф-10599-13-У вважаються врученими платнику й у разі, якщо поштове відправлення повернуте оператором поштового зв'язку.
За приписами абзацу сьомого, одинадцятого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
У постанові від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення контролюючого органу вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги. Судова палата дійшла висновку, що Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Незважаючи на те, що у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску за умови попереднього використання позивачем процедури адміністративного оскарження такої вимоги, це не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах такої категорії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №140/813/19, від 18 листопада 2021 року у справі №460/5355/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №460/626/19.
Отже, за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду за захистом прав у такій категорії справ становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Доказів оскарження вимог від 25.06.2021 №Ф-10599-13 та від 25.06.2021 №Ф-10599-13-У в адміністративному порядку матеріали позову не містять.
Таким чином, строк звернення до суду для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) становить шість місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав спірною вимогою.
Суд звертає увагу, що з цим позовом позивач звернулася лише 29.12.2025 через підсистему «Електронний суд».
Отже, позовні вимоги щодо оскарження вимоги від 25.06.2021 №Ф-10599-13 та від 25.06.2021 №Ф-10599-13-У про сплату боргу (недоїмки) заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Як слідує з матеріалів позову, позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права за збігом невиправдано значного проміжку часу після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
У заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли її права на звернення до суду у вказаній вище частині позовних вимог протягом шестимісячному строку після отримання пенсії без доплати.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС України строк, а у поданій заяві представником позивача взагалі не наведено жодної причини, яка перешкоджала позивачу звернутись до суду із цією позовною заявою своєчасно.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду. Так частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав, підтверджених доказами, для поновлення строку судом не встановлено, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248, 294 КАС України,
В задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог, повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.Я. Ксензюк