м. Вінниця
12 січня 2026 р. Справа № 120/7126/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку; зобов'язання відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що через застосунок Резерв+ дізнався, що відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку. Однак, на переконання позивача, внесення таких відомостей є необґрунтованим та протиправним. Відтак, не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.05.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.07.2025 за вх.№43089/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів створений і функціонує відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», яким чітко визначено порядок внесення, зміни та виправлення відомостей у Реєстрі, а також коло осіб, які мають право ініціювати такі зміни. На думку відповідача, право звернення до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення або виключення недостовірних відомостей належить виключно безпосередньо призовнику, військовозобов'язаному або резервісту. Закон і підзаконні нормативні акти не передбачають можливості внесення змін до Реєстру за заявами представників, у тому числі адвокатів, а також за адвокатськими запитами. Відповідач вказує, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із особистою мотивованою заявою щодо виключення або виправлення відомостей про порушення правил військового обліку, не надав доказів подання такої заяви та її реєстрації, а отже, не вчинив передбачених законом дій для усунення спірних, на його думку, записів у Реєстрі. За таких обставин відповідач вважає, що права позивача не були порушені, оскільки відсутній сам факт звернення до органу ведення Реєстру в установленому законом порядку, а тому немає правових підстав для визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем в застосунку «Резерв+» виявлено, що відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку.
Зі змісту листа відповідача від 10.05.2025 №1219 слідує, що позивача оголошено у розшук 04.02.2025 за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 по розпорядженню ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №82 від 09.01.2025.
На переконання позивача, внесення таких відомостей є необґрунтованим та протиправним. Відтак, не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому (в т.ч. і наданий час) продовжено та триває дотепер.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Приписами ч. 14 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону №3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 34 якого передбачено, що з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють: оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), прийнятий відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII.
Згідно із п. 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до пп. 1 п. 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
З аналізу наведених норм слідує, що мобілізація як державна функція передбачає не лише організаційні дії органів влади, а й безумовне виконання громадянами визначених обов'язків. Громадяни зобов'язані з'являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки і за адресами, вказаними в повістках, а також проходити медичні огляди та інші передбачені мобілізаційним законодавством заходи.
Преамбулою Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
За змістом ст. 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Як унормовано ч. 5, 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами ч. 1, 2 ст. 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
П. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1951-VIII установлено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
Відповідно до ст. 14-1 Закону №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Електронний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».
Не є спірною та підтверджена витягом із застосунку «Резерв+» та обставина, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у відповідача.
За змістом витягу із застосунку «Резерв+» позивач не має відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не підлягає бронюванню, відомості про проходження ним ВЛК відсутні, тож маючи статус військовозобов'язаного, повинен з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, як це передбачено ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, п. 21 Порядку №560, пп.1 п. 1 Правил №1487.
04.02.2025 позивача оголошено у розшук за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 по розпорядженню ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №82 від 09.01.2025.
Крім цього, позивачем в застосунку «Резерв+» виявлено, що відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку.
Оцінюючи доводи позивача про те, що він не отримував повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №82 від 09.01.2025, суд вказує, що такі твердження позивача мають характер суб'єктивного пояснення та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами у розумінні ст. 73- 76 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд звертає увагу, що сам по собі факт заперечення особою отримання повістки не може вважатися безумовним доказом її відсутності або доказом неправомірності дій суб'єкта владних повноважень, оскільки з огляду на принцип змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, суд зауважує, що зі змісту листа відповідача від 10.05.2025, вбачається, що позивача було поінформовано про підстави внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та оголошення його у розшук. У зазначеному листі відповідачем прямо вказано, що такі відомості внесені у зв'язку з неявкою позивача за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також роз'яснено спосіб усунення відповідного порушення, а саме - обов'язок позивача особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, починаючи щонайменше з моменту отримання вказаного листа, позивач був обізнаний як про характер виявленого порушення, так і про порядок його усунення, однак доказів виконання зазначеного обов'язку або вчинення будь-яких дій, спрямованих на врегулювання спірної ситуації в адміністративному порядку, суду не надав.
Щодо доводів позивача про відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності як підстави для визнання дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення ним правил військового обліку протиправними, то суд зазначає наступне.
Внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук є формою фіксації стану виконання громадянином покладеного на нього конституційного та законодавчо визначеного військового обов'язку.
Наявність у системі «Оберіг» (що відображається у застосунку «Резерв+») запису «У розшуку» зазвичай свідчить про те, що територіальним центром комплектування та соціальної підтримки вжито передбачених законом заходів щодо розшуку особи, яка ухиляється від виконання військового обов'язку, зокрема, не з'являється за викликами (повістками) до ТЦК та СП.
Відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його складання є обов'язковим, порушник може бути доставлений поліцейським до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
П. 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання і доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Таким чином, внесення інформації про розшук до Реєстру є наслідком реагування суб'єкта владних повноважень на факт неявки військовозобов'язаного за викликом та має процесуальний, а не каральний характер.
Відсутність на момент внесення такого запису постанови про накладення адміністративного стягнення не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки сама процедура притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, розгляд справи) потребує присутності особи, для забезпечення якої і здійснюється розшук та доставлення.
Суд також зазначає, що наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» свідчить лише про те, що у зв'язку з неявкою позивача за повісткою відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставки позивача з метою з'ясування обставин та складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому розшук і доставлення військовозобов'язаного як примусовий привід здійснюється саме з метою реалізації адміністративної процедури та не є встановленням вини особи чи застосуванням до неї санкції.
Принагідно суд зауважує, що він не надає оцінки наявності підстав для застосування примусу, наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення у діях позивача, оскільки зазначені питання перебувають поза межами предметної юрисдикції адміністративного суду у цій справі.
Суд наголошує, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що у спірний період він належним чином виконував правила військового обліку, зокрема з'являвся за викликами до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або мав поважні, документально підтверджені причини для неявки. Саме лише твердження про відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення не спростовує факту неявки за викликом, який став підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
В умовах дії правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку, актуальність та повнота даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів мають критичне значення для забезпечення обороноздатності держави.
Видалення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук за відсутності доказів усунення таких порушень (зокрема, доказів явки до ТЦК та СП) суперечило б меті ведення Реєстру та інтересам національної безпеки України.
Окремо суд зазначає, що управління відомостями у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі повідомлення про їх зміну, здійснюється насамперед через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а не шляхом судового втручання.
Судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін до Реєстру, оскільки такі зміни потребують перевірки відповідних обставин і здійснюються на підставі інформації, отриманої безпосередньо від уповноважених органів або осіб.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та призвів би до втручання суду у дискреційні повноваження територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі №120/1740/25.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 12.01.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна