м. Вінниця
12 січня 2026 р. Справа № 120/13142/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (відповідач 2), військової частини НОМЕР_3 (відповідач 3), військової частини НОМЕР_4 (відповідач 4), військової частини НОМЕР_5 (відповідач 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправну бездіяльність військових частин щодо не проведення ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 23.11.2022, з 14.01.2023 по 18.03.2024, з 24.11.2022 по 13.01.2023, перерахунку грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. та не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 08.10.2024 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Цією ж ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
21.10.2024 представниками відповідачів було подано відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечили щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначили, що застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, є правомірним та відповідає чинному законодавству.
Також у відзиві зазначається, що військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки в період з 10.11.2022 по 27.03.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .
Водночас у відзиві військова частина НОМЕР_1 зазначила, що за період з 08.03.2022 по 06.10.2022 не є належним відповідачем, оскільки знаходилась на фінансовому забезпеченні у військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , тому належними відповідачами по справі є військова частина НОМЕР_4 та військова частина НОМЕР_5 за відповідні періоди.
Ухвалою від 03.11.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 додаткові докази.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем 1 надано необхідну інформацію та відповідні докази, з яких слідує наступне:
у період з 29.01.2020 року по 08.03.2022 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на власному фінансовому забезпеченні;
у період з 08.03.2022 року по 01.07.2022 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_4 ;
у період з 01.07.2022 року по 01.05.2023 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_5 ;
у період з 01.05.2023 року по даний час, військова частина НОМЕР_1 перебуває на власному фінансовому забезпеченні.
Ухвалою від 10.11.2025 року надано позивачу строк для висловлення (письмово) своїх доводів, міркувань або заперечень щодо заявлених відповідачами клопотань.
12.11.2025 року представником позивача подано заяву, в якій не заперечує проти задоволення клопотання відповідача 2 (в/ч НОМЕР_2 ) про заміну неналежного відповідача на Військову частину НОМЕР_3 .
Стосовно клопотання відповідача 1, то представник позивача вказує на доцільність залучення інших відповідачів за період з 08.03.2022 по 01.07.2022 - військову частину НОМЕР_4 ; за період з 01.07.2022 по 01.05.2023 - військову частину НОМЕР_5 . За періоди до 08.03.2022 та після 01.05.2023 відповідачем має залишитись в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою від 13.11.2025 залучено в якості другого відповідача:
- військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
- військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );
- військову частину НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позовну заяву та витребувано у військової частини НОМЕР_3 докази.
17.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву від військової частини НОМЕР_5 , в якому заперечує проти позиції іншого відповідача (військової частини НОМЕР_1 ), на підставі якої військову частину НОМЕР_5 було залучено до участі в справі в якості співвідповідача, оскільки ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 ніколи не зараховувався та військову службу у даній військовій частині не проходив.
В період, зокрема, з 01.07.2022 по 01.05.2023 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалась службовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , які щомісячно надавали до військової частини НОМЕР_5 розрахунково-платіжні відомості та відповідні накази командира військової частини НОМЕР_1 , оскільки облік особового складу військової частини НОМЕР_1 не міг здійснюватися військовою частиною НОМЕР_5 , а проводився виключно службовими особами військової частини НОМЕР_1 .
На підставі вказаних документів службовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_5 фактично здійснювалась виплата належного грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , у тому числі і ОСОБА_1 .
Фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_5 не здійснювала перевірку нарахувань військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що згідно п. 6.3. “Положення про організацію спільного фінансового господарства військової частини НОМЕР_5 та військової частини НОМЕР_1 », погодженого Помічником Командувача ВМС ЗС України 09.09.2022, відповідальність за підготовку документів та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям несе безпосередньо військова частина НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_5 лише перераховувала кошти на відповідні карткові рахунки, надані військовою частиною НОМЕР_1 , згідно з відомостями та реєстрами.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини та накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини.
Таким чином, здійснення військовою частиною НОМЕР_5 перерахунку грошового забезпечення Позивача неможливе у зв'язку з тим, що останній до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 ніколи не зараховувався і будь-які документи з цього приводу на вимогу суду військова частина НОМЕР_5 надати також не має можливості.
24.11.2025 військовою частиною НОМЕР_4 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову, оскільки застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, є правомірним та відповідає чинному законодавству.
Водночас, своїм правом на подання відзиву військова частина НОМЕР_3 не скористалася. Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач з 02.12.2019 по 23.11.2022 та з 14.01.2023 по 18.03.2024 включно проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 24.11.2022 по 13.01.2023 включно проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка у період з 10.11.2022 по 27.03.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 .
Разом з тим, судом встановлено:
- у період з 29.01.2020 року по 07.03.2022 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на власному фінансовому забезпеченні;
- у період з 08.03.2022 року по 30.06.2022 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_4 ;
- у період з 01.07.2022 року по 01.05.2023 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_5 ;
- у період з 01.05.2023 року по даний час, військова частина НОМЕР_1 перебуває на власному фінансовому забезпеченні.
Як свідчить лист помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічного управління від 08 березня 2022 року № 154/181/1-182, адресованого командирам Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_4 , у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та відповідно до окремого доручення заступника Міністра оборони України від 02 березня 2022 року № 248/1200 та клопотання командира Військової частини НОМЕР_9 від 08 березня 2022 року № 724/311/58/826, Військова частина НОМЕР_1 , (у тому числі й військові частини, установи (організації), які зараховані на фінансове забезпечення) зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_4 .
Командиру Військової частини НОМЕР_1 з метою своєчасного забезпечення соціальних виплат особовому складу доручено забезпечити передачу до Військової частини НОМЕР_4 всіх необхідних документів для здійснення нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат.
Як свідчить лист помічника Командувача ВМС ЗСУ з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічного управління від 24 червня 2022 року № 154/181/2-392, адресований відповідальним за виконання бюджетних програм (підпрограм) у ІНФОРМАЦІЯ_1 командирам Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_5 , відповідно до вимог Правил № 280 та клопотання командира Військової частини НОМЕР_9 від 22 червня 2022 року № 724/311/58/1276 Військова частина НОМЕР_1 була знята з фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_4 та зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_5 з 01 липня 2022 року.
Командирам Військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_1 з метою своєчасного забезпечення соціальних виплат доручено забезпечити передачу до Військової частини НОМЕР_5 всіх необхідних документів для здійснення нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу Військової частини НОМЕР_1 .
Командиру Військової частини НОМЕР_5 доручено організувати роботу щодо фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 згідно з вимогами Правил № 280, Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оброни України від 19 грудня 2014 року № 905, (зі змінами), та інших керівних документів.
Згідно з підпунктами 3.1 пункту 3 Положення про організацію спільного фінансового господарства Військової частини НОМЕР_5 та Військової частини НОМЕР_1 , затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_5 та погодженим помічником Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України 09 вересня 2022 року, (далі Положення) одним з основних завдань фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_5 було забезпечення своєчасної та законної виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам, здійснення інших належних виплат особовому складу Військової частини НОМЕР_10 та зарахованої до неї на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Положення начальник фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_5 організовує роботу з ведення бухгалтерського обліку господарських операцій Військової частини НОМЕР_5 та зарахованої до неї на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , забезпечує виконання завдань, покладених на фінансово-економічну службу Військової частини НОМЕР_5 , зокрема, забезпечує своєчасну та законну виплату грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам, здійснення інших належних виплат особовому складу Військової частини НОМЕР_5 та зарахованої до неї на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 6.3 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 відповідає за організацію своєчасного та правильного оформлення та подання до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_5 документів, необхідних для здійснення фінансового забезпечення, ведення бухгалтерського обліку, нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам.
Листом від 12 вересня 2022 року № 1399 Військова частина НОМЕР_5 довела Військовій частині НОМЕР_1 згадане вище Положення та просила організувати та забезпечити своєчасне оформлення та подання до фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_5 усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Як свідчить лист помічника Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічного управління від 26 квітня 2023 року № 154/181/2-544, адресований відповідальним за виконання бюджетних програм (підпрограм) у командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України командирам Військової частини НОМЕР_5 , Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог Правил № 280, окремого доручення заступника Міністра оборони України від 02 березня 2022 року № 248/1200 Військова частина НОМЕР_1 з 01 травня 2023 року була знята з фінансового забезпечення Військової частина НОМЕР_5 та зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Командиру Військової частини НОМЕР_1 доручено фінансово-господарську діяльність здійснювати відповідно до вимог Правил № 280, Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 19 грудня 2014 року № 905 (зі змінами), та інших керівних документів.
Командиру Військової частина НОМЕР_1 запропоновано в термін до 05 травня 2023 року організувати роботу з відповідальними виконавцями бюджетних програм (підпрограм) в ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо своєчасного забезпечення потреб військової частини.
Згідно з поясненнями Військової частини НОМЕР_1 з 01 травня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 перебуває на власному фінансовому забезпеченні.
Відповідна інформація знайшла своє документальне підтвердження матеріалами справи та не заперечується відповідачами у поданих до суду відзивах на позовну заяву.
На переконання позивача, в спірні періоди відповідачі здійснювали обчислення розміру належного йому грошового забезпечення із застосуванням невірного розміру прожиткового мінімуму, а саме без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12.13,14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Вважаючи, що відповідачами протиправно не враховано розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 при обчисленні грошового забезпечення, а також інших одноразових видів грошового забезпечення; не нараховували та не виплачували індексацію грошового забезпечення за період з 02.12.2019 по 23.11.2022, з 14.01.2023 по 18.03.2024 та з 24.11.2022 по 13.01.2023 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Із наведеного вище слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
А тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу починаючи з 29.01.2020 (в даному випадку з 29.01.2020 по 23.11.2022, з 24.11.2022 по 13.01.2023, з 14.01.2023 по 19.05.2023) в заниженому розмірі грошового забезпечення та інших одноразових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними.
Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також пунктом 2 указаної постанови внесено зміну до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Викладення пункту 4 постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.
Таким чином, з 20.05.2023 підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 - відпали.
Водночас, щодо твердження відповідача 1 про те, що в період з 08.03.2022 по 30.06.2022 нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 проводила Військова частина НОМЕР_4 , а в період з 01.07.2022 по 30.04.2023 Військова частина НОМЕР_5 , є бездоказовим.
Як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 та Військової частини НОМЕР_5 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Суд зауважує, що позивач оскаржує бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка стосується нарахування грошового забезпечення в період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виплатою грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачем заявлені не були.
Відтак, той факт, що в спірний період виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 проводила Військова частина НОМЕР_4 та Військова частина НОМЕР_5 , не змінює висновку суду про те, що належним відповідачем за позовними вимогами є саме Військова частина НОМЕР_1 .
З огляду на встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку, що належним відповідачем за позовними вимогами за період з 29.01.2020 по 23.11.2022 та з 14.01.2023 по 18.03.2024 є Військова частина НОМЕР_1 , оскільки саме у цій військовій частині позивач перебував на грошовому забезпеченні і саме ця військова частина здійснювала нарахування грошового забезпечення впродовж всього спірного періоду.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, зокрема покладаючи обов'язок провести перерахунок грошового забезпечення та провести його виплату на Військову частину НОМЕР_1 , суд виходить з того, що відповідно до абз. 5 п. 8 Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні. Тобто відповідальність за правильність і повноту нарахування та виплати грошового забезпечення перед позивачем як військовослужбовцем несе саме Військова частина НОМЕР_1 як військова частина, у якій позивач перебував на грошовому забезпеченні.
Також суд враховує, що на час розгляду справи по суті Військова частина НОМЕР_1 перебуває на власному (самостійному) фінансовому забезпеченні, тобто спроможна виконати рішення суду як в частині нарахування, так і в частині виплати грошового забезпечення.
З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання:
- Військової частини НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 23.11.2022 та з 14.01.2023 по 19.05.2023, а також виплачених у цей період основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення та премії, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- Військової частини НОМЕР_3 здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення з 24.11.2022 по 13.01.2023, а також виплачених у цей період основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення та премії, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період, суд враховує наступне.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно із статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).
В розумінні статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка до 01.01.2016 р., а з 1 січня 2016 р. в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.
Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, яка набула чинності 15.03.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства можна дійти висновку, що індексація не нараховується у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.
Позивач вважає, що у спірний період з 02.12.2019 по 23.11.2022, з 14.01.2023 по 18.03.2024 та з 24.11.2022 по 13.01.2023 відповідач повинен був виплачувати йому індексацію грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.
Оцінюючи такі доводи суд зазначає, що відповідно до відомостей грошового забезпечення позивача за 2023-2024 його грошове забезпечення не індексувалось.
Разом з тим за період з січня 2020 року по листопад 2022 року індексація грошового забезпечення позивача здійснювалась та проведена у таких розмірах, відповідно: за січень - червень 2020 року - 216,51 грн; за липень - листопад 2020 року - 226,29 грн; грудень 2020 року - 233,81 грн; січень - березень 2021 року - 331,42 грн; квітень - червень 2021 року - 415,41 грн; липень - листопад 2021 року - 540,03 грн; грудень 2021 року та січень 2022 року - 563,19 грн; лютий - квітень 2022 року - 672,35 грн; травень 2022 року - 913,01 грн; червень 2022 року - 1017,21 грн; липень 2022 року - 1066,00 грн; серпень - жовтень 2022 року - 1281,80 грн; листопад 2022 року (по 23.11.2022) - 1092,35 грн.
Досліджуючи питання наявності підстав для індексації грошового забезпечення суд зазначає, що норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Щодо "фіксованої" суми індексації, то необхідно зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103%.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Також, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідне правове питання аналізувалося Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, в якій наведено детальні роз'яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації військовослужбовцям у період з березня 2018 року та права на отримання індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду.
Зокрема, у пунктах 104-109 вказаної постанови зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а саме:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати військовослужбовцю (позивачу) індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби (пункт 108 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21).
Таким чином, виходячи з процитованих вище правових норм та правозастосовчої практики Верховного Суду, слід дійти висновку, що розрахунок можливої індексації-різниці (тобто як різниця між сумою індексації в березні 2018 року і розміром підвищення доходу в березні 2018 року) обумовлюється наявністю таких ключових обставин як розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення в лютому та в березні 2018 року, тобто різницю підвищення доходу, що має місце в березні 2018 року, а також суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року.
Наявність відповідних фактичних даних напряму пов'язується з обставинами проходження позивачем військової служби у цей період, тобто в лютому-березні 2018 року (що обумовлено фактичною зміною (збільшенням) в цей період посадових окладів за рішенням Уряду).
Водночас в межах спірних правовідносин позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише 02.12.2019, а до військової частини НОМЕР_2 - 24.11.2022.
Тобто на момент підвищення посадового окладу у зв'язку з прийняттям Постанови № 704 (тобто з 01.03.2018) позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у військовій частині НОМЕР_2 , а тому щодо останнього не відбулось змін грошового забезпечення, різниця в розмірі якого із сумою можливої індексації в березні 2018 року і є підставою для набуття права на індексацію грошового забезпечення в розумінні абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (тобто індексації-різниці).
При цьому пунктом 10-2 Порядку № 1078 визначено, що для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Відтак, оскільки зарахування позивача до списків особового складу військової частини відбулося уже після підвищення тарифної ставки (посадового окладу), тобто після березня 2018 року, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Разом з тим, суд звертає увагу, що право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
У цьому контексті під час розгляду справи встановлено, що у 2020-2022 роках здійснювалась поточна індексація грошового забезпечення позивача, водночас щодо розміру нарахованих сум індексації позивач не зазначає, а тому суд цих обставин не досліджує.
Щодо індексації грошового забезпечення за період 2023 року, то варто зазначити, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2023 року №2710-IX було зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону №1282-XII.
При цьому суд звертає увагу на те, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Водночас, оскільки дію Закону №1282-XII було зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023 року.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році були звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалось.
Відтак у період з 01.01.2023 по 31.03.2023 у відповідача був відсутній обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 120/12206/24.
Стосовно індексації за 2024 рік, суд зазначає таке.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103% (січень 100,4%, лютий 100,3%, березень 100,5%, квітень 100,2%, травень 100,6%).
Отже, у період з січня по травень 2024 року індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв'язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.
Так, згідно довідки щодо розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за 2019-2024 роки, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 18.03.2024 (дата виключення зі списків особового складу військової частини) не нараховувалась та не виплачувалась.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за спірний період 2024 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача.
Наведене свідчить про недопущення відповідачем по відношенню до позивача оскаржуваної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період.
Крім того, суд також враховує, що підстави для нарахування індексації грошового забезпечення за період військової служби позивача з 24.11.2022 по 13.01.2023 у військовій частині НОМЕР_2 також відсутні.
Суд наголошує, що оскільки заявлені позовні вимоги зобов'язального характеру є похідними від указаних вище вимог, у задоволенні яких суд відмовляє, інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Адже вони нерозривно пов'язані з основними вимогами, що були предметом розгляду, та не мають самостійного правового підґрунтя для задоволення, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення основних позовних вимог.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 23.11.2022, з 14.01.2023 по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 23.11.2022, з 14.01.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення, а також виплачених у цей період основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 в період з 24.11.2022 по 13.01.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 24.11.2022 по 13.01.2023 грошове забезпечення, а також виплачених у цей період основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Відповідач: Військову частину НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )
Суддя Віятик Наталія Володимирівна