справа №991/9838/25
провадження №1-кп/991/119/25
Іменем України
«05» січня 2026 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
24 вересня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2025 року, відповідно до положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року, постановленою в порядку ст. 314 КПК України, у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року дане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
02 січня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Обґрунтування заявленого клопотання.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 28 травня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. У подальшому цей строк неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою суду від 10 листопада 2025 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено на 60 діб, тобто до 08 січня 2026 року, з визначенням застави в розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень, як альтернативного запобіжного заходу. На переконання прокурора, підстави для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою продовжують існувати. За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що у період часу з 20 березня по 26 травня 2025 року організував незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України, керував такими діями та сприяв їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Також ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він разом із ОСОБА_3 прийняв пропозицію, обіцянку та одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України. Тобто, як зазначає прокурор, на даний час наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , з-поміж іншого, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також стороною обвинувачення встановлено достатню кількість відомостей, які вказують на схильність і можливість обвинуваченого реалізувати кожен з перелічених у п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду, прокурор посилається на: тяжкість і характер злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, які можуть спонукати обвинуваченого до втечі; можливість обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами; майновий стан як самого обвинуваченого ОСОБА_4 , так і його близьких осіб, який є достатнім для фінансового забезпечення під час можливого переховування. Наявність ризику незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, співучасників та інших учасників кримінального провадження як безпосередньо, так і спільно з іншим співучасником - ОСОБА_3 , прокурор обґрунтовує тим, що існують обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_3 неодноразово хизувався перед ОСОБА_8 своїм кримінальним минулим та необмеженими зв'язками як в Закарпатській області, так і в інших регіонах, а також ОСОБА_4 неодноразово демонстрував ОСОБА_8 свої неформальні зв'язки з органами Національної поліції України, Державної прикордонної служби тощо. Викладені обставини свідчать, що обвинувачений очевидно схильний і має реальну можливість для незаконного впливу на учасників кримінального провадження і ймовірність реалізації ним цього ризику достатньо велика. Окрім того, за змістом клопотання, на теперішній час не вирішено питання щодо виклику та допиту свідків за клопотанням сторони захисту. З огляду на те, що відповідні свідки, у тому числі військовослужбовці Державної прикордонної служби України, ще не допитані, ризик незаконного впливу обвинуваченого на таких осіб продовжує існувати. Сукупність зазначених ризиків, на переконання прокурора, на теперішній час не зменшилася та не стала менш вагомою. При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, крім зазначених ризиків, прокурор також просив врахувати вагомість доказів про вчинення, серед іншого, тяжкого злочину, характер участі та роль кожного зі співучасників, висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, особливо в умовах військового стану та особу обвинуваченого. За викладених обставин, на переконання прокурора, необхідним і достатнім запобіжним заходом у цьому випадку є саме тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого, негативно позначиться на здійсненні повного, швидкого та ефективного судового розгляду, оскільки не здатний буде нівелювати ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також прокурор звернув увагу, що при визначені альтернативного запобіжного заходу застава у сумі до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання реалізації встановлених ризиків. Зважаючи на вищезазначене, враховуючи обставини цього кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, прокурор просить визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді такої ж суми, яка визначена в ухвалі суду від 10 листопада 2025 року - 5 000 000 грн, та, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, покласти на нього певні обов'язки, передбачені ч.3 ст. 183 КПК України. Такий розмір застави, на думку прокурора, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, є співмірним із його доходами та вартістю належного йому і близьким особам майна, розумним та достатнім для забезпечення йому належної процесуальної поведінки і запобігання ризикам перешкоджання кримінальному провадженню. Суму такої застави обвинувачений або інша особа (заставодавець) боятимуться втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Підсумовуючи, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 5 000 000 грн та покладенням відповідних обов'язків, визначених ч.3 ст. 183 КПК України, строком на 2 місяці.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав та просив його задовольнити. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначив, що з урахуванням стадії судового розгляду та інтенсивності його перебігу, яка об'єктивно наближає до ухвалення судом остаточного судового рішення, застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не усуне існуючі ризик. Окрім того, незважаючи на те, що на момент розгляду клопотання більшість свідків уже допитано, закон не виключає можливості їх повторного виклику та допиту за наявності відповідних підстав до виходу суду до нарадчої кімнати. Також на теперішній час залишаються не допитаними двоє свідків, у зв'язку з чим сторона обвинувачення зацікавлена в забезпеченні надання свідками незалежних показань та недопущенні будь-якого незаконного впливу на них з боку обвинувачених, а відповідний ризик не може вважатися усунутим. Щодо ризику спілкування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 між собою прокурор зазначив, що комунікація між ними створить можливість узгодження спільної позиції та стратегії захисту, а також надання взаємопов'язаних показань, що може негативно вплинути на повноту та об'єктивність судового розгляду. Висловлюючи позицію щодо розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, прокурор зазначив, що, незважаючи на відносно невеликі офіційні доходи ОСОБА_4 , здобуті ним протягом життя, наявні відомості щодо фінансового стану обвинуваченого та його сім'ї свідчать про існування прихованих доходів та значної кількості нерухомості в останнього, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави у сумі 5 000 000 гривень є співмірним та обґрунтованим. Водночас прокурор вважає за необхідне обов'язок «не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду» викласти в наступній редакції «не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, пославшись на його необґрунтованість. На думку адвоката, ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, так само як і твердження про необмежені можливості перетину державного кордону ОСОБА_4 , повинні бути належним чином обґрунтовані та підтверджені доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях сторони обвинувачення. Окрім того, протягом останніх двох місяців зазначений ризик був істотно нівельований, оскільки у судовому засіданні допитано працівників Державної прикордонної служби України, які підтвердили, що перетин державного кордону з території села Соломоново, у якому проживав ОСОБА_4 , є фактично неможливим у зв'язку з посиленим режимом охорони кордону. Висловлені раніше припущення щодо можливості безперешкодного перетину кордону, на думку захисника, були повністю спростовані. Захисник також зазначив, що посилання сторони обвинувачення на наявність у родини обвинуваченого земельних ділянок поблизу державного кордону саме по собі не свідчить ані про відсутність належного прикордонного нагляду, ані про наявність у ОСОБА_4 умислу на незаконний перетин кордону чи ухилення від суду. Крім того, захисник звернув увагу, що у разі, якщо сторона обвинувачення обґрунтовує відповідний ризик виключно близькістю місця проживання обвинуваченого до державного кордону, то дружина ОСОБА_4 володіє житловим будинком у селі, яке розташоване на значній відстані у п'ятдесят кілометрів від кордону. У зв'язку з цим сторона захисту ОСОБА_4 не заперечує проти визначення цього населеного пункту місцем перебування обвинуваченого. Також, на переконання захисника, ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків та інших учасників кримінального провадження втратив актуальність, оскільки всі свідки, яких сторона захисту вважала за необхідне допитати щодо обставин інкримінованого ОСОБА_4 діяння, уже були допитані судом. Зокрема, було допитано двох працівників Державної прикордонної служби, які підтвердили відсутність будь-якого впливу на них з боку ОСОБА_4 , а також зазначили, що раніше їх не було допитано детективами НАБУ. Окрім того, захисник зазначив, що з допитом зазначених осіб спростовані припущення сторони обвинувачення щодо можливого впливу ОСОБА_4 на працівників Державної прикордонної служби України, а відповідні доводи слідства були спростовані під час судового розгляду протягом останнього часу. Заперечуючи проти доводів прокурора щодо достатності фінансового стану обвинуваченого для сплати застави, захисник зазначив, що все відоме стороні обвинувачення рухоме й нерухоме майно ОСОБА_4 та його сім'ї перебуває під арештом. У зв'язку з цим, на думку захисника, відсутні підтверджені відомості про наявність у обвинуваченого або інших наближених до нього осіб грошових коштів, достатніх для внесення застави. Захисник також вказав на незрозумілість посилань сторони обвинувачення на майновий стан іншого обвинуваченого при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_6 зазначив, що визначений судом розмір застави у сумі 5 000 000 гривень є непосильним для обвинуваченого та членів його сім'ї, унаслідок чого ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою. За час судового розгляду майновий стан обвинуваченого не покращився, що, на думку захисника, підтверджується відсутністю фактів внесення ним застави чи будь-якою наближеною до нього особою. На його думку, визначення застави у розмірі передбаченому КПК України, що не перевищує вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім. Також, під час розгляду цього клопотання, посилаючись на власні письмові заперечення, які були попередньо надіслані на адресу Вищого антикорупційного суду, адвокат просив врахувати особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений та має на утриманні батька - ОСОБА_9 1938 року народження. Також захисник посилався на те, що ОСОБА_4 уже прибув до слідчого ізолятору з незадовільним станом здоров'я та повідомив, що актуальні медичні документи, станом на 2026 рік наразі відсутні, оскільки раніше поданим документам, за твердженням захисту, не було надано належної правової оцінки. На підставі викладеного, адвокат просив у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу, обрати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту (Аналогічні доводи адвокатом були викладені у письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду 05 січня 2026).
Обвинувачений ОСОБА_4 з доводами свого захисника погодився та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначивши, що не має можливості сплатити визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід. Також обвинувачений підтримав позицію захисника про те, що розмір застави має бути визначений відповідно до вимог КПК України з урахуванням правової кваліфікації інкримінованого йому кримінального правопорушення як тяжкого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 з клопотанням сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не погодився, вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, адвокат зазначив, що однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора є те, що воно не відповідає вимогам ч.3 ст. 184 та ч.3 ст. 199 КПК України, оскільки прокурором до клопотання не надано доказів на його обґрунтування. Посилання прокурора на те, що доказами є матеріали кримінального провадження, які вже були досліджені судом, захисник вважав необґрунтованим, оскільки на стадії судового розгляду суд повинен безпосередньо сприймати та досліджувати докази. Натомість, дослідження матеріалів, на які посилається прокурор у клопотанні, зокрема протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в нарадчій кімнаті, на думку захисника, може призвести до передчасної оцінки доказів та обставин кримінального провадження і створити ризик виникнення сумнівів щодо неупередженості суду. Крім того, захисник звернув увагу на відсутність передбачених законом ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, наголосивши, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також адвокат заперечив доводи прокурора щодо можливості втечі ОСОБА_4 за кордон у зв'язку з місцем його проживання поблизу державного кордону, зазначивши, що обвинувачений не має достатніх можливостей для такого виїзду. Крім цього сторона захисту звернула увагу, що ОСОБА_4 є особою пенсійного віку, має незадовільний стан здоров'я, який в умовах тримання під вартою лише погіршується через відсутність можливості забезпечити йому належний медичний супровід. На підставі викладеного адвокат просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 з доводами свого захисника погодився та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу
На підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, а також пояснень учасників судового засідання суд встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_4 було затримано та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України.
28 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 446 600 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
23 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 20 вересня 2025 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 7 570 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7 570 000 грн. (т.2 а.с. 4-9).
07 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , та адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про негайне звільнення обвинувачених з-під варти (т.3 а.с. 134-137).
10 листопада 2025 року ухвалою суду Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 5 000 000 грн. У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку із цим на нього було покладено обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватись від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184; носити електронний засіб контролю. Термін дії покладених судом обов'язків було визначено строком на два місяці (т.15 а.с.176-182).
25 грудня 2025 року (що вбачається зі змісту клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та було підтверджено в судовому засіданні учасниками) ухвала суду від 10 листопада 2025 року була залишена без змін Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду.
Мотиви та висновки суду
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом п.5 ч.1 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.
При цьому, за правилами ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У зв'язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч.5 ст.194 КПК України в ухвалі зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У ч.1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.
У поданому прокурором клопотанні перед судом порушується питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів та залишення раніше визначеного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а саме: у розмірі 5 000 000 грн, із покладенням на обвинуваченого низки процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі його звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Розглядаючи подане клопотання, суд виходить з того, що підозрюваний ОСОБА_4 у даній справі набув статусу обвинуваченого (ч. 2 ст. 42 КПК України), обґрунтованість пред'явленої йому підозри була перевірена слідчими суддями під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому, з урахуванням встановлених законодавцем вимог стосовно продовження запобіжного заходу в суді (ч.3 ст.331 КПК України) суду необхідно розглянути питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ухвалах слідчих суддів обставин, у передбаченому главою 18 КПК України порядку.
У своєму клопотанні прокурор стверджує, що встановленні під час досудового розслідування ризики, передбаченні п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на іншого обвинуваченого та свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та залишити уже визначений розмір застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Так, відповідно до змісту ухвали суду від 10 листопада 2025 року, якою продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , судом було встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду; ризик впливу на свідків, інших підозрюваних), а тому за результатом розгляду цього клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 судом буде перевірено існування встановлених ризиків на даний час.
Водночас, перевіряючи наявність вказаних прокурором ризиків на час розгляду цього клопотання, суд виходить з того, що наявні (встановлені) на етапі слідства ризики як по мірі розслідування кримінального провадження, так і його розгляду в суді мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи стадію судового розгляду (допит свідків сторони захисту), а саме те, щостаном на момент розгляду даного клопотання вже допитано свідка сторони обвинувачення ОСОБА_8 (прокурором був заявлений для допиту один свідок), а також свідків сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 та більшість свідків сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , суд доходить висновку, що з урахуванням обсягу вже досліджених доказів та допитаних свідків як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту, ризик незаконного впливу на свідків, на який посилається сторона обвинувачення, втратив свою актуальність та перестав існувати у розумінні вимог статті 177 КПК України. Крім цього, в ході розгляду цього клопотання прокурором не доведено ані наявності потреби та/або необхідності подальшого обмеження у спілкуванні ОСОБА_4 з іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 .
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 (злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, які, відповідно до класифікації за ступенем тяжкості, закріпленими у ст. 12 КК України, належать до нетяжких та тяжких злочинів), характер таких кримінальних правопорушень (вбачається з обвинувального акта - організація незаконного переправлення двох осіб через державний кордон України під час запровадженого воєнного стану та обвинувачення у корупційному злочині), зміни стадії провадження, завершення дослідження письмових матеріалів сторони обвинувачення в суді та допиту їх свідка, допит свідків сторони захисту, суд вважає, що на момент постановлення даного рішення продовжує існувати ризик переховування від суду, що пов'язано з очікуванням ОСОБА_4 можливого суворого покарання, наявністю в обвинуваченого можливостей залишити територію України у незаконний спосіб поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон України, що вбачається з обвинувального акта, який прийнятий судом до розгляду та досліджених судових рішень слідчих суддів (обізнаність щодо місць розташування офіційних пунктів пропуску ДПС України, факт територіального розташування Закарпатської області, де проживає обвинувачений, безпосередньо на кордоні України).
На переконання суду, за встановлених вище і описаних у обвинувальному акті обставин, не можуть нівелювати ризик переховування від суду соціальні зв'язки, наявність постійного місця проживання та сімейний стан обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленому ризику, суд виходить з того, що застосування домашнього арешту як менш обтяжливого запобіжного заходу, а також інших запобіжних заходів (застава, порука, особисте зобов'язання) на цьому етапі судового провадження не буде достатньо дієвим заходом, що зможе в повній мірі запобігти ризику, який встановлений під час розгляду цього клопотання, з огляду, у тому числі на місце проживання (реєстрації) обвинуваченого та обсяг пред'явленого обвинувачення.
Підсумовуючи, дослідивши обставини, які, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченого (відсутність актуальних, належних та достатніх відомостей, які б вказували на неможливість перебування обвинуваченого в СІЗО), його репутацію, відсутність судимостей, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, постійне місце проживання, з огляду на встановлення обґрунтованості підозр слідчими суддями (п.1, ст.194 КПК України), враховуючи обсяг ініційованого прокурором питання, в межах саме продовження діючого запобіжного заходу, встановленням судом існування обставин, передбачених п.п.2-3 ч.1 ст.194 КПК України, суд дійшов висновків про обґрунтованість поданого прокурором клопотання та доцільність продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке є необхідним і дієвим запобіжним заходом, що здатен попередити існування встановленого вище ризику і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду.
Як уже зазначалося вище, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2025 року ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 5 000 000 грн. У разі внесення обвинуваченим визначеної застави, останній вважатиметься таким, щодо якого застосований запобіжний захід у вигляді застави і на нього покладатиметься ряд обов'язків, передбачених п.5 ст. 194 КПК України. Зазначений розмір застави було визначено відповідно до вимог абз. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та обставин кримінального правопорушення, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого.
Враховуючи зазначене, доводи сторони захисту про відсутність виключних випадків для визначення розміру застави у розмірі, який перевищує передбачений КПК України граничний розмір, не знайшли свого підтвердження. Однак, враховуючи зменшення кількості ризиків, про які заявив прокурор, майновий стан обвинуваченого та невнесення ним застави у попередньо визначених розмірах, суд вважає, що раніше визначений розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 (5 000 000 грн) підлягає зменшенню, в зв'язку з чим альтернативний запобіжний захід - застава для обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі 3 500 000 грн, буде достатньою для гарантування виконання ним покладених обов'язків та, на переконання суду, не є завідомо непомірною для нього.
Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, враховуючи ту обставину, що встановлений судом ризик переховування від суду продовжує існувати, на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, при цьому наявні обґрунтовані підстави вважати, що такі обов'язки можуть запобігти встановленому ризику.
Водночас, суд приймає до уваги уточнення прокурора в частині обов'язку «не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду», а саме щодо його територіального розширення: «не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду», оскільки такий обов'язок буде більш сприятливим для обвинуваченого, і в той же час сприятиме досягненню мети кримінального провадження, а також запобіганню ризику переховуватися від суду.
Оскільки судом не було встановлено ризику незаконного впливу на свідків, а також не було доведено потреби в обмеження у спілкуванні обвинувачених між собою, запропонований прокурором обов'язок в утримання від спілкування з певними особами не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що у разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку із внесенням застави необхідно покласти на нього такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю.
Згідно ч.7 ст. 194 КПК України відповідні обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше 2-х місяців.
Також суд не погоджується з твердженням сторони захисту щодо недолучення прокурором, відповідно до вимог КПК України, доказів на обґрунтування клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки в ході розгляду кримінального провадження, в межах якого подане це клопотання, стороною обвинувачення уже були долучені матеріали, відомості з яких були використані судом для вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою (обвинувальний акт з пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_4 , встановлені в ході розгляду клопотання обставини - обсяг, тяжкість та характер кримінальних правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_4 , проживання обвинуваченого на кордоні України, встановленні обставини під час застосування/продовження запобіжного заходу слідчим суддею.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити на 60 днів, тобто до 05 березня 2026 року, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням застави у розмірі 3 500 000 (три мільйони п'ятсот тисяч) гривень, як альтернативного запобіжного заходу.
У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Сума застави може бути внесена обвинуваченим або іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) у розмірі, визначеному у цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ;
призначення платежу: прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку із внесенням застави покласти на нього такі обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
-не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;
-носити електронний засіб контролю.
Термін дії покладених судом обов'язків - два місяці.
Обвинувачений або заставодавці мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії.
Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинувачених обов'язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали - до 05 березня 2026 року.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_10