Справа № 991/470/25
Провадження 1-кп/991/5/25
05 січня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в м. Києві заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000337 від 04.07.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мазники, Деражнянського району, Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду, чергове судове засідання у якому призначене на 05.01.2026.
У вказаному судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 усно заявив відвід прокурору ОСОБА_5 відповідно до ст. 77 КПК України, посилаючись на існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Такими обставинами є порушення процедури призначення прокурора (ст. 37 КПК України). Згідно з відомостями внесеними до ЄРДР далі - ЄРДР) постанова про призначення прокурорів від 15.07.2024 була зареєстрована та внесена до системи лише 16.07.2024. Таким чином, прокурор ОСОБА_5 станом на 15.07.2024 не мав процесуальних повноважень. ОСОБА_6 посилається на наявність ознак маніпулювання процесуальними документами, оскільки постанова не містить обов'язкового штрих-коду, а зазначений в ній реєстраційний індекс не сформований автоматизованою системою документообігу органів прокуратури, що суперечить вимогам Інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора. Відсутність штрих-коду свідчить про те, що документ був виготовлений поза межами системи електронного документообігу з метою штучного створення умов для підтвердження повноважень прокурора заднім числом. Здійснення прокурором участі у кримінальному провадженні на підставі документа, який містить завідомо недостовірні відомості щодо дати його створення, а також наявність розбіжностей між паперовим носієм та інформацією, що міститься в ЄРДР, свідчать про порушення принципу законності та презумпції доброчесності прокурора. З огляду на те, що прокурор ОСОБА_5 вчиняє процесуальні дії на підставі постанови, легітимність якої спростовується відомостями реєстру та відсутністю обов'язкових реквізитів діловодства, його подальша участь у кримінальному провадженні суперечить вимогам статей 2, 7, 9, 77 КПК України. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_6 просив відвести прокурора ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024 року у зв'язку з наявністю обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у його неупередженості та законності наданих йому повноважень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали заявлений відвід прокурору та просили про його задоволення. Захисник доповнив, що документи, на які посилається ОСОБА_6 , знаходились у томі 9 матеріалів досудового розслідування, який прокурор подавав найпершим .
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти заявленого відводу та зазначив, що підстави, з яких ОСОБА_6 заявив відвід прокурору, не передбачені ст. 77 КПК України. Він наголосив, що постанова є законною та була винесена, складена та підписана 15.07.2024, а внесення відомостей про неї до ЄРДР наступного дня не робить її незаконною. Що стосується реквізитів, прокурор зауважив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку реєстрації постанов, які виносяться в межах здійснення процесуального керівництва, а отже твердження з цього приводу не відповідають вимогам закону.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення заяви про відвід прокурора
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КПК України передбачено, що прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Повноваження прокурора закріплені у ч. 2 ст. 36 КПК України.
Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (ч. 1 ст. 36 КПК України).
Водночас, прокурор, як один з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення, реалізує функції прокуратури, передбачені ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зокрема, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді, а тому його об'єктивність є неодмінною передумовою забезпечення права на справедливий суд.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» неупередженість є однією із засад діяльності прокуратури.
Неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на досудовому розслідуванні та під час судового провадження.
Для вирішення питання про те, чи є підстави для відводу прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024, колегія суддів повинна перевірити наявність підтверджених фактів, які б породжували сумніви щодо відсутності неупередженості прокурора у зазначеному провадженні.
Частиною 1 статті 77 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, що виключають участь прокурора у кримінальному провадженні. Зокрема, прокурор не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або за наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України).
Необхідність доведення підстав для відводу також випливає з практики ЄСПЛ, який зазначав, що відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного. При встановленні неупередженості думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, за якими критеріями має встановлюватися неупередженість прокурора, як ключова складова цього інституту кримінального процесуального права.
Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об'єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Водночас упередженість прокурора, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у розгляді кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій прокуратури.
З метою дотримання гарантій об'єктивного розгляду справи учасники судового провадження наділені правом заявити відвід.
За наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, можуть бути заявлені заяви про відвід прокурору. Відвід повинен бути вмотивованим (частини 1, 2, 5 статті 80 КПК України).
Виходячи з положень ч. 2 ст. 81 КПК України, заяву про відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
Доказами, в розумінні статті 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Разом з тим, обов'язок доказування обставин, на які посилається заявник, покладається саме на нього. Аргументами заяви обвинуваченого про відвід прокурора є, на його думку, обставини, які викликають сумніви в неупередженості останнього.
Із заявленого обвинуваченим ОСОБА_6 відводу прокурору вбачається, що обвинувачений обґрунтовує відвід та доводи щодо упередженості прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 припущеннями про те, що прокурор приймає участь у цьому кримінальному провадженні на підставі сфальсифікованого документу - постанови про визначення групи прокурорів від 15.07.2024, тобто не має процесуальних повноважень для здійснення участі у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до приписів ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Разом з цим, згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням визначеного принципу змагальності сторін, кожна із сторін повинна довести свою позицію та надати суду ті докази, які вона має намір долучити для доведення своєї позиції.
Як вбачається із постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 15.07.2024 заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 змінив групу прокурорів у кримінальному провадженні, до групи якої визначив, у тому числі, прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 (т. 18 а.с. 37-38).
Отже, керівником органу прокуратури відповідно до положень ч. 1 ст. 37 КПК України було визначено повноваження прокурора ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні, а останній з'явився до суду на виконання вказаного процесуального рішення.
Суду не надано доказів про незаконність, підробку чи інші чинники, які б не надавали суду можливості використовувати вказану постанову на підтвердження повноважень, визначених у ній осіб. Доводи обвинуваченого є надуманими та не узгоджуються із визначеною ним підставою для відводу прокурора.
ЄРДР є лише інформаційною системою, у якій відображаються прийняті процесуальні рішення, а тому відображення чи не відображенння за певних умов наявного у матеріалах справи процесуального рішення, не нівелює останнього, не створює підстав для визнання доказів недопустимими, а тим паче не визначає відсутність повноважень в особи, якої вона стосується.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що постанова від 15.07.2024 не містить обов'язкового штрих-коду, а зазначений в ній реєстраційний індекс не сформований автоматизованою системою документообігу органів прокуратури, що суперечить вимогам Інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора, слід зазначити наступне. На час прийняття постанови від 15.07.2024 діяла Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена наказом Генеральної прокуратури України 12.02.2019 №27, зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 28.12.2019 № 366, яка поширюється на процесуальні документи в частині, яка стосується загальних принципів роботи з ними і підготовки до передавання в архівний фонд. З аналізу вказаної інструкції вбачається, що вона не містить норми, яка зобов'язує реєструвати процесуальні постанови, чи кожен процесуальний документ, що знаходиться в томах провадження, за умови, якщо вони не є вихідними управлінськими актами та не адресовані за межі кримінального провадження, а тому такі доводи обвинуваченого ОСОБА_6 є необґрунтованими.
Така обставина, що обвинувачений внаслідок суб'єктивних міркувань не погоджується з процесуальним рішенням керівника органу прокуратури, не свідчить про упередженість та необ'єктивність прокурора ОСОБА_5 і, як наслідок, не тягне за собою його відводу.
Суб'єктивна оцінка учасником справи щодо прийнятих процесуальних рішень в частині їх законності, обґрунтованості та правомірності, не є вирішальною при оцінці факту існування об'єктивних сумнівів в його неупередженості.
У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі не є інструментом перегляду процесуальних рішень чи додаткового роз'яснення мотивів їх здійснення. Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору прокурора, адже це буде суперечити загальним засадам КПК України.
Колегія суддів, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу, дійшла до переконання про відсутність підстав стверджувати, що прокурор ОСОБА_5 виявляє особисту упередженість. Також у заявленому відводі не наведено відомостей про факти, які б стосувалися протиправної поведінки прокурора, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024, чи висловлювань прокурором думки, позиції щодо його розслідування, тощо.
На думку колегії суддів, заявлений відвід містить лише оціночні судження обвинуваченого щодо упередженості прокурора ОСОБА_5 , тоді як об'єктивно підтверджені дані про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості або особистої заінтересованості, відсутні.
Загальна поведінка обвинуваченого у судовому процесі у формі подачі чисельних аналогічних клопотань, повторних клопотань, клопотань, які не передбачені чинними положеннями КПК України, у сукупності із заявленням необґрунтованих відводів має ознаки зловживання обвинуваченим своїми правами з метою затягування розгляду кримінального провадження, а відтак судом в подальшому з урахуванням положень ст. 28 КПК України така поведінка обвинуваченого буде враховуватись як один із критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, під час розгляду заяви про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , колегією суддів не встановлено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в його неупередженості, а тому заява обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями ст. 77, 80, 81, 369-372 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000337 від 04.07.2024, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3