Житомирський апеляційний суд
Справа №294/1085/25 Головуючий у 1-й інст. Білера І.В.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
12 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Коломієць О.С.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №294/1085/25 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Білери І.В. в м. Чуднів Житомирської області,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 щомісячно на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня пред'явлення заяви до суду до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 повноліття, після чого стягувати аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дочкою ОСОБА_4 повноліття.
В обґрунтування заяви зазначав, що він з ОСОБА_3 перебуває у шлюбі, проте на розгляді Чуднівського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 . Вказує, що у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з ним та перебувають на повному його утриманні. Натомість ОСОБА_4 проживає окремо. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Чуднівської міської ради №132 було визначено місце проживання дітей разом з ним. Стверджує, що фактично утриманням та вихованням дітей займається він самостійно. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.
Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що станом на день звернення до суду і по теперішній час діти проживають з батьком окремо від матері. Мати з дітьми бачиться, проте не бере участі в їх утриманні. Всі витрати з утримання дітей ніс та несе батько. Зазначає, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 25 червня 2025 року, натомість ухвала про відмову у видачі судового наказу була постановлена 09 жовтня 2025 року. Замість передбачених процесуальним законом 5 днів з моменту подачі заяви й до моменту відмови минуло 3 місяці 14 днів. Позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей був поданий 11 вересня 2025 року, тобто через 2 місяці та 17 днів після звернення заявника до суду із заявою про видачу судового наказу. Станом на день ухвалення оскаржуваної ухвали й до цього часу провадження у справі за позовом ОСОБА_3 не відкрито. Вважає, що порушення судом першої інстанції процесуальної норми, яка визначає строк видачі судового наказу про стягнення аліментів призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову у видачі судового наказу і, відповідно, має наслідком порушення інтересів дітей, які мають право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Звертає увагу на те, що коли заявник звернувся до суду, у провадженні суду не було жодної іншої справи, яка б перешкоджала видачі судового наказу, такої справи у провадженні суду немає й досі. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що 14.01.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Бердичівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №16, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ». Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.01.2017.
У шлюбі в сторін народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 24.03.2017 та серії НОМЕР_3 від 24.09.2020.
Рішенням виконавчого комітету Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області №132 від 06.06.2025 визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
Також встановлено, що в провадженні Чуднівського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №294/1539/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів (головуючий суддя Рукас М.С.).
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в провадженні Чуднівського районного суду Житомирської області перебуває справа №294/1539/25, з якої вбачається, що між сторонами наявний спір про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, у видачі судового наказу про стягнення аліментів слід відмовити.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно із частиною першою статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка немає процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка немає права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей, ОСОБА_1 посилався на те, що діти проживають разом з ним, а мати проживає за іншою адресою та посилаючись на ст. 180 СК України, якою визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, заявник просив стягнути аліменти.
Разом з тим, встановлено, що в провадженні Чуднівського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №294/1539/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів (головуючий суддя Рукас М.С.).
Відтак, після надходження до суду заяви про видачу судового наказу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо місця проживання дітей, аліменти на утримання яких просить стягнути заявник, оскільки батьки не дійшли згоди з ким будуть проживати діти.
За змістом розділу II ЦПК України, наказне провадження це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, в якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів.
Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак, в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Згідно статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною п'ятою статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі №359/10050/19 викладено висновок про те, що «обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти».
Аналогічні за змістом положення містяться й у пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України.
Отже, чинне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина.
Таким чином, місце проживання дитини є істотною умовою для розгляду заяви про видачу судового наказу, тобто може вплинути на висновок суду про права та обов'язки заявника і боржника.
З урахуванням встановлених обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не доведено безспірність його вимог щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх їх спільних дітей, оскільки обставини, на які він посилається, не підтверджені належними доказами.
Колегія суддів підкреслює, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів не вбачається безспірність вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують ті обставини, що на розгляді у суді перебуває справа про визначення місця проживання дітей з матір'ю, що свідчить про наявність спору між батьками з цього питання. Отже, підстави, за наявності яких суд може видати судовий наказ про стягнення аліментів, відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що тривалий нерозгляд заяви про видачу судового наказу призвело до ухвалення незаконного рішення та є підставою для його скасування є необґрунтованими, оскільки тривалий нерозгляд заяви про видачу судового наказу є порушенням процесуального строку, але не є підставою для скасування ухвали, яка постановлена на законних підставах. Натомість, порушення процесуальних строків може бути підставою для окремого оскарження дій суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують на те впливають на правильність постановленої ухвали.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не має.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відмова у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 з визначених судом першої інстанції підстав не порушує його право на доступ до правосуддя, оскільки він вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді