Провадження №2/760/9260/26
Справа №760/5183/22
12 січня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омельяненко С.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади,
Позивачі звернулися до суду з позовом та зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , внаслідок захворювань, які набув під час виконання обов?язків військової служби у Збройних Силах України. Як вбачається із витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону №365 від 28 листопада 2018 року захворювання та причина смерті ОСОБА_4 пов?язані із захистом Батьківщини.
Вони як дружина, матір (законний представник) сина померлого та матір померлого військовослужбовця ОСОБА_4 звернулись із заявами до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких просили вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги.
У травні 2019 року стало відомо, що згідно протоколу засідання комісії
Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 березня 2019 року №28, комісія дійшла до висновку про відмову у призначанні членам сім?ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.
Не погодившись з таким рішенням, звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, скасування рішення та зобов?язання вчинити дії.
25.02.2020 суд ухвалив рішення у справі 120/3150/19-а, яким задовольнив позов в повному обсязі та вирішив: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 28 від 04.03.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов?язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, пов?язаної із смертю військовослужбовця - ОСОБА_4 , виходячи із розмірів, визначених статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рівних частках кожному.
17.09.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі, якою апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року - без змін.
Вказали, що незважаючи на те, що рішення суду від 25.02.2020 набрало законної сили, вказане рішення вчасно виконано не було. Лише 11.03.2021 на карткові рахунки було здійснено зарахування 1 321 500гривень як одноразова грошова допомога (по 440 500 гривень на кожного заявника).
З посиланням на ст. 625 ЦК України просять:
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 71 398 (сімдесят одна тисяча триста дев?яносто вісім гривень) 42 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 71 398 (сімдесят одна тисяча триста дев?яносто вісім гривень) 42 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням:
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 71 398 (сімдесят одна тисяча триста дев?яносто вісім гривень) 42 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним рішенням.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
08.12.2022 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, свої заперечення мотивував тим, що військова служба є державною службою особливого характеру, а одноразова грошова допомоги у разі встановлення інвалідності - гарантована державою виплата (соціальні виплата), то спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством - військовим законодавством з питань надання соціальних гарантій військовослужбовцям та особам звільненим з військової служби, через що приписи ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Одноразова грошова допомога це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Законом мають право на її отримання, через що у спірних правовідносин у Міноборони не виникало перед позивачем грошового зобов?язання в порядку статті 11 ЦК України як зобов?язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак Міноборони не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов?язання у розумінні статті 625 ЦК України. Таким чином, у спірних правовідносинах відсутня цивільно-правова відповідальність відповідача, оскільки правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, є правовідносинами у сфері соціального захисту військовослужбовців, осіб звільнених із військової служби та членів їх сімей, а не цивільно-правовими.
Також представником відповідача зазначено, що одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, яка має цільовий і разовий характер, то остання не підлягає індексації та компенсації, через що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат є незаконними та безпідставними, через що не підлягають задоволенню.
Міноборони також не погоджується із розрахунками інфляційний втрат та 3% річних, які наведені позивачем. Так, датою початку розрахунку як інфляційних, так і 3% річних позивач визначає 01.03.2019. Однак із зазначеним неможливо погодитись, оскільки 01.03.2019 Комісією Міноборони не приймалося рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, через що відповідно у Міноборони не виникало обов?язку щодо виплати відповідних грошових коштів, тим паче у конкретній грошовій сумі. Як зазначають самі позивачі, 01.03.2019 Комісією Міноборони було прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті їм одноразової грошової допомоги, через що у відповідача не виникало обов?язку виплати одноразової грошової допомоги, тим паче у розмірі 1 321 500,00 грн. Такого обов?язку не було покладено на Міноборони і судовим рішенням по справі №120/3150/19-а, оскільки предмет спору по даній судовій справі був зобов?язального характеру, через що у жодному судовому рішенні не ставилося та не досліджувалося питання щодо конкретного розміру одноразової грошової допомоги. Представник відповідача пояснив, що у зазначеній судовій справі предметом спірних правовідносин виступало наявність права у позивачів на призначенні та виплату одноразової грошової допомоги, через що стверджувати про те, що між Міноборони та позивачем виникло зобов?язання грошового характеру з моменту подання останнім заяви на її виплату, є хибним та безпідставним.
Представник відповідача зазначає, що вищевикладеним у своїй сукупності повністю спростовуються доводи позивачів та підтверджується їх безпідставність та необґрунтованість, через що у спірних правовідносинах взагалі відсутнє порушення прав позивачів з боку відповідача у зв?язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, актовий запис №19 від 23.08.2018.
Причина смерті ОСОБА_4 пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону №365 від 28.11.2018.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2020 залишеним в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі №120/3150/19-а за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, було визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 28 від 04.03.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, пов'язаної із смертю військовослужбовця - ОСОБА_4 , виходячи із розмірів, визначених статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рівних частках кожному.
Як зазначають позивачі 11.03.2021 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №120/3150/19-а на карткові рахунки позивачів було здійснено зарахування 1 321 500 грн., як одноразова грошова допомога.
Позивачі вважають, що внаслідок прострочення виплати одноразової грошової допомоги на їх користь, відповідно до норм чинного законодавства України підлягають стягненню інфляційні нарахування та 3 % річних.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Так, відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 1-1 Закону № 2011-XII).
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Положеннями частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Згідно із частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Разом з цим, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів (пункту 20 Порядку № 975).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості.
Таким чином, законодавець не пов'язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а.
Тому в даному випадку ні рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги від 01.03.2019, ні рішення про призначення одноразової грошової допомоги (прийняте на виконання судового рішення у справі №120/3150/19-а) не впливає на встановлення строку виплати одноразової грошової допомоги, оскільки законодавець не пов'язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.
З урахуванням того, що у справі, яка розглядається, Міноборони виконало перед позивачами покладену на нього державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців шляхом виплати позивачам гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_4
11.03.2021 відповідачем нараховано та виплачено позивачам на банківські картки кошти в сумі 1 1321 500 грн., по 440 500 грн на кожного, що не заперечується сторонами, тому суд вважає, що в даному випадку безпідставно стверджувати про несвоєчасність виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Що стосується застосування до даних правовідносин статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, у справі, яка розглядається, судом не встановлено факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, відсутні підстави для стягнення з Міноборони на користь позивача 214 195, 27 грн, що складається з 80 485, 00 грн - 3% річних, 133 710, 27 грн - інфляційні втрати.
Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що навіть за наявності встановлення факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги застосування до спірних правовідносин норми Закону №1282-ХІІ не є можливим, з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
У цій же статті встановлено перелік грошових доходів, які підлягають індексації, а саме: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат (частина третя статті Закону № 1282-ХІІ).
Таким чином, зі змісту вказаної норми випливає, що в переліку виплат, що підлягають індексації, одноразова грошова допомога, яка підлягає виплаті відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII, не передбачена.
Разом з тим, частиною другою статті 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Так, з метою реалізації положень Закону №1282-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1078.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (посадовими окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.
Тобто, Кабінет Міністрів України також не включив суми одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Законом №1282-ХІІ, до переліку виплат, які підлягають індексації.
Абзацом 4 пункту 2 Порядку 1078 Кабінет Міністрів України включив до складу грошових доходів населення, що підлягають індексації, грошове забезпечення військовослужбовців, але не одноразову грошову допомогу.
При цьому в пункті 3 Порядку 1078 наведений перелік виплат, які не підлягають індексації. У цьому переліку зазначається про соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Отже, основним критерієм для висновку про неможливість індексації одноразової грошової допомоги, виплаченої на підставі статті 16 Закону № 1282-ХІІ є те, що вказана допомога має разовий характер і не включена ані Законом № 1282-ХІІ, ані Порядком №1078 до виплат, які підлягають індексації.
Також суд зазначає, що оскільки судом не встановлено несвоєчасність виплати позивачам одноразової грошової допомоги, то відсутні підстави, передбачені статтею 625 ЦК України, для стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22.12.2022 (справа №640/14757/21, провадження №К/990/20752/22).
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади не можуть бути задоволені з вищевикладених мотивів.
З огляду на наведене, суд вважає правильним у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 11, 12, 16, 509, 524, 625, ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Усатова