Справа № 702/1163/25
Провадження № 3/702/9/26
12.01.2026 м. Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Барська Т.М., за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , непрацюючої, РНОКПП НОМЕР_1
за ч.1 ст.184 КУпАП,
27.11.2025 до Монастирищенського районного суду Черкаської області з Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №299718 від 12.11.2025 ОСОБА_1 12.11.2025 о 15 год. 25 хв. за місцем свого проживання ухилялась від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов'язків відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не створила необхідні умови для проживання та розвитку малолітньої, в будинку проживання брудно, на підлозі сміття, по будинку розкидані залишки продуктів харчування.
Особа, яка склала протокол, констатує, що ОСОБА_1 своїми діями не виконала ст.150 СК України щодо забезпечення належних умов для проживання та розвитку дитини та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про необхідність явки до суду у визначений день та час повідомлена належним чином, за адресою місця проживання.
У поданій 17.12.2025 заяві просила справу розглядати за її вісдутності.
Враховуючи відсутність законодавчо визначеної вимоги про обов'язкову участь особи, яка притягується до відповідальності за ст. 184 КУпАП, у розгляді справи, суддею прийняте рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Будучи опитаною під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовилась відповідно до ст. 63 Конституції України
Дослідивши матеріали справи, суддя встановив такі обставини та відповідні їм правові норми.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1ст.184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 150 Сімейного кодексу України визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП до протоколу долучені копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; чотири фотознімки кімнат будинку, без зазначення адреси місця фотозйомки, на яких зображені розкидані речі, меблі (ліжка, стіл, стілець) (а.с.6-8).
Твердження посадової особи, яка складала протокол, про те, що мати не виконує своїх обов'язків щодо забезпечення належних умов для проживання та розвитку малолітньої дитини, суддя піддає сумніву, оскільки до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків передбачених саме ст.150 Сімейного кодексу України.
Також суддя враховує, що інформація про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) відсутня, що орган опіки та піклування жодних дій щодо відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав з мотивів загрози їх життю і здоров'ю не вчиняв.
Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За таких обставин вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не знайшла підтвердження під час розгляду справи суддею, є не доведеною, що є не прийнятним та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161).
Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід також наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, з урахуванням вимог п.1 ст. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Оскільки суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 23, 33-35, ч.1 ст.184, п.1 ч.1 ст.247, ст.252, ст. 276-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити з мотивів відсутності в її діях події і складу цього адміністративного правопорушення (п.1 ст.1 ст. 247 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду. Скаргу на постанову у справі, може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення, через Монастирищенський районний суд Черкаської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження, не було подано.
Суддя Тетяна БАРСЬКА