Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/5868/25
номер провадження 2-аз/695/1/26
Категорія
09 січня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши заяву, яка подана представником ОСОБА_1 адвокатом Брус Сергієм Миколайовичем про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 28.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява представника ОСОБА_1 , адвоката Брус С.М. про забезпечення адміністративного позову у якій останній просив зупинити виконавче провадження та стягнення у виконавчому провадженні №79235555 відкритого державним виконавцем Золотоніського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Циб Н.С. з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №146 від 28.02.20258 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.
В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову №146 від 28.02.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. На підставі вказаної постанови Золотоніським ВДВС відкрито виконавче провадження №79235555, у межах якого накладено арешт на рахунки позивача, куди зараховується його пенсія. Заявник наголошує на протиправності оскаржуваної постанови, оскільки він не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а про наявність штрафу та виконавчих дій дізнався випадково після блокування коштів.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення може призвести до безповоротного списання коштів та позбавлення його єдиного джерела існування, що істотно ускладнить ефективне поновлення порушених прав у разі задоволення позову. Враховуючи, що наразі здійснюються активні заходи з примусового виконання, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, що відповідатиме принципу співмірності та забезпечить реальний захист його майнових інтересів до вирішення справи по суті.
Перевіривши вказану заяву, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 150 КАС України).
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами частин першої, третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
Позивач, як на підставу забезпечення позову, посилається на те, що невжиття таких заходів може, зокрема, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, оскаржувана постанова є самостійним виконавчим документом і може бути пред'явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, стаття 307 КУпАП встановлює порядок пред'явлення постанови про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. І визначає, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Судом встановлено, що за адміністративним ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 28.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відкрито провадження у справі згідно ухвали суду від 08.01.2026.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2025 державним виконавцем Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Циб Н.С. відкрито виконавче провадження ВП № 79235555 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафу та виконавчих витрат у розмірі 34 000,00 грн. (підстава - постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 №146 від 28.02.2025).
Постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.10.2025, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі мінімальних витрат 200,00 грн.
Постановою про стягнення виконавчого збору від 01.10.2025 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 3400,00 грн.
У нормах Закону України «Про виконавче провадження» відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
За приписами частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
Враховуючи те, що саме по собі подання позовної заяви і відкриття провадження у справі не є перешкодою для примусового виконання оскаржуваної постанови, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи за поданим позовом і набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Так як у випадку стягнення з позивача в примусовому порядку 34 000.00 грн та виконавчих витрат до винесення рішення суду та перерахування їх до Державного бюджету України, та у разі задоволення позовної заяви, позивач змушений буде здійснювати заходи щодо повернення даних коштів з Державного бюджету України (шляхом повороту виконання рішення), що суперечить принципу процесуальної економії.
Принцип процесуальної економії полягає в тому, що штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. Такий висновок зроблений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц та від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.
Фактично, у разі задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваного рішення, це не призведе до ефективного захисту та поновлення прав позивача, оскільки враховуючи відкриття виконавчого провадження, з ОСОБА_1 в примусовому порядку буде стягнута сума вдвічі більша за ту, що зазначена в оскаржуваній постанові та додаткові витрати, зокрема, виконавчий збір та ці кошти будуть перенаправлені на відповідний рахунок в органах казначейства.
Відтак, невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки для останнього, а саме, безпідставне стягнення грошових коштів на підставі спірної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не поновить прав та інтересів позивача - а утруднить та/або унеможливить захист позивачем своїх прав, а в подальшому зумовить необхідність у повторному зверненню до суду з відповідною заявою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 927/893/21.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення судом у цій справі, що може негативно вплинути на фінансове та правове становище позивача, оскільки оспорювана у цій справі постанова про застосування штрафу є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження.
В той же час відповідно до п. 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не вказує на протиправність спірної постанови про застосування штрафу та не свідчить про фактичне вирішення справи судом першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 294 КАС України,-
Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №79235555, відкритому 01.10.2025 державним виконавцем Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Циб Н.С., на підставі постанови №146 виданої 28.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу до моменту набрання законної сили рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 28.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову складає три роки.
Ухвалу набирає законної сили після її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Середа Л.В.