Справа № 545/5213/25
Провадження № 2/545/346/26
09.01.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Білик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 08.02.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0002.2831 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2021.0002.2831 від 03.09.2024 року.
27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2021.0002.2831 від 03.09.2024 року. Таким чином, ТОВ «ФК Єврокредит» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 13 371,09 грн., яка складається з: 4967,70 грн.заборгованість за тілом кредиту; 8403,39 грн. заборгованість за відсотками.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 371,09 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 12.12.2025 року відкрито провадження по справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в тексті позовної заяви прохав розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнала в повному обсязі. Вказала, що кредитний договір укладала.Крім того, прохала зменшити витрати на правовому допомогу позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.02.2021 року ОСОБА_1 підписала Заяву-Договір (індивідуальнучастину) № TDB.2021.0002.2831 від 08.02.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank та 08.02.2021 року підписала паспорт споживчого кредиту. (а.с.49-51).
Відповідно до п.1 Кредитного договору підписанням цього договору позичальник беззастережно підтверджує прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua.
Згідно п. 2 Кредитного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну катрку міжнародної платіжної системи Visa International Gjld Rewards миттєвого випуску. Картка є власністю банку.
Згідно п. 4 Кредитного договору банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових оперцій та видачі йому готівки на суму, що не перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії 200000,00 грн, строк кредиту 12 місяців, тип кредиту кредитна лінія, мета кредиту споживчі цілі, базова процентна ставка 56 % річних.
Відповідно до п.6 строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання заяви-договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору не обмежена.
АТ «Мегабанк» виконав свої зобов'язання за договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками по особовим рахункам, за періоди з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року та з 08.02.2021 року по 02.12.2022 року, відкритим Відповідачу у АТ «МЕГАБАНК» (а.с.51, а.с.30-37, а.с.38-45).
03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2021.0002.2831 від 03.09.2024 року. (а.с.17-19).
27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2021.0002.2831 від 03.09.2024 року. Таким чином, ТОВ «ФК Єврокредит» наділено правом грошової вимоги до відповідача. (а.с.13-16).
Таким чином, ТОВ «ФК Єврокредит» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1/12 від 27.12.2024 року, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 13 371,09 грн. з яких: 4967,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8403,39 грн. -заборгованість за відсотками. (а.с.29).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за договором № TDB.2021.0002.2831 від 08.02.2021 року станом на 03.09.2024 року становить 13 371,09 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 4967,70 грн., заборгованість за відсотками -8 403,39 грн. (а.с.80-84).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула та станом на 03.09.2024 року має заборгованість перед ТОВ «ФК Єврокредит» в розмірі 13 371,09 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За нормою ч. 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
У частині 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Ваховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, добровільно заборгованість не сплатив, тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0002.2831 від 03.09.2024 року, в сумі 13 371,09 грн., що складається з: 4967,70 грн.- заборгованості за тілом кредиту, 8 403,39 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК Україниінші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, 01.07.2025 року між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об?єднанням «Альянс ДЛС», укладено договір №1/07 про надання правової допомоги . (а.с23-26).
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №12113492 від 14.08.2025 року, сторони узгодили отримання адвокатських послуг Адвокатського об'єднання «Альянс ДЛС» на загальну суму 11 200 грн. (а.с.64).
За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціну позову та (або) значенню справи.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20.
Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представник позивача, прохає стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 11 200 грн.
Враховуючи положеннястатті 141 ЦПК України, вимогу відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку, що заявлені витрати у розмірі 11 200 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
За таких обставин, беручи до уваги позицію відповідача, яка прохала зменшити витрати на професійну правничу допомогу позивача, з урахуванням критеріїв складності справи, яка не є справою значної складності, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи, виходячи з принципів співмірності судових витрат, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Щодо стягнення судового збору.
Приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідач до початку розгляду справи по суті визнала позов, а позивачем відповідно до платіжної інструкції №4627 від 13.11.2025 року при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., тому суд вважає за можливе повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. з державного бюджету.
Оскільки позивачу буде компенсовано 50 відсотків сплаченого ним судового збору за рахунок держави, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача слід стягнути на його користь понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265, 352 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0002.2831 від 08.02.2021 року у розмірі 13 371,09 грн. (тринадцять тисяч триста сімдесят одна гривня дев?ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.(одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на оплату правової допомоги.
Повернути з державного бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №4627 від 13.11.2025 року, оригінал якої зберігається в матеріалах справи.
Рішення судуможе бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря