Справа № 541/350/25
Номер провадження3/541/5/2026
12 січня 2026 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не встановлений,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №713835 від 19.01.2025 року, 19 січня 2025 року о 10 годині 05 хвилин у с. Комишня Миргородського району Полтавської області по вул. Трудова, 6, водій ОСОБА_1 керував т.з. «VOLKSWAGEN GOLF» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу Alcotest Drager 0451 з результатом 0,28% проміле згідно тесту №424, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 12.01.2026 ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Поважних причин неявки суду не повідомляв. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без особистої участі порушника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 4.1 рішення №23-рп/2010 від 22.12.2010 Конституційний суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів) та інші. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння чи в неї маються ознаки такого стану, а й та обставина, що саме він у такому стані керував транспортним засобом, тобто перебував у статусі водія.
Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.9 (а) ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп'яніння;
- позитивний результат проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до протоколу ААД №713835 від 19.01.2025 року, 19 січня 2025 року о 10 год 05 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN GOLF», д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Комишня Миргородського району Полтавської області, вул. Трудова, 6, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 0451. Результат огляду: 0,28 проміле.
Разом із тим суд звертає увагу, що отриманий результат огляду на стан алкогольного сп'яніння є мінімальним та перебуває поблизу граничних значень, з урахуванням допустимої похибки технічного засобу вимірювання. Відповідно до технічних характеристик та сертифікаційних параметрів приладів типу Alcotest Drager, результати вимірювання підлягають оцінці з урахуванням допустимої похибки, що має істотне значення у випадках, коли показники є наближеними до нульових значень.
Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затверджена наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015, спрямована на забезпечення об'єктивності та достовірності результатів огляду. Таким чином, суд вважає, що у разі виникнення сумнівів щодо результатів вимірювання, у тому числі з огляду на їх мінімальні значення, уповноважена особа зобов'язана вжити заходів для усунення таких сумнівів, зокрема шляхом проведення повторного заміру або направлення особи для проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Однак, як убачається з матеріалів справи, повторний замір рівня алкоголю в організмі ОСОБА_1 не проводився, так само відсутні відомості про пропозицію пройти медичний огляд у спеціалізованому закладі охорони здоров'я, що позбавляє суд можливості об'єктивно перевірити достовірність отриманого результату.
Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Згідно з п. 6 Розділу II Наказу №1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
За визначеннями п. 3 розділу І Інструкції, відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; п. 1 розділу III вказує, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія;
портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.
Однак, працівниками поліції відеозапис, з дотриманням зазначених вимог закону, під час зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ознайомлення з правами i обов'язками, передбаченими ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 63 Конституції України тощо, не вівся.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого працівниками поліції, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення поліцейськими велася не з моменту початку виконання ними службових обов'язків на момент зупинки транспортного засобу, а велась вже коли працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, відеофіксація здійснена епізодично, та сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, відеозапис не відтворює подій перед зупинкою автомобіля та саму зупинку.
Крім того, з огляду на неповноту відеофіксації, матеріали справи не містять відомостей про те, чи погоджувався ОСОБА_1 з результатом вимірювання, чи висловлював заперечення, чи вимагав проведення повторного огляду або направлення до закладу охорони здоров'я, що є його процесуальним правом відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Вказані обставини мають істотне значення, оскільки результат огляду становить 0,28 проміле, тобто перебуває в межах допустимої похибки технічного засобу, а відсутність фіксації позиції особи щодо такого результату унеможливлює встановлення добровільності його прийняття та позбавляє суд можливості перевірити дотримання права особи на захист.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 (справа №404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну, а тому зазначене в принципі не породжувало обов'язку проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
З урахуванням мінімального результату огляду, який перебуває в межах допустимої похибки технічного засобу, непроведення повторного заміру або медичного огляду, відсутності безперервної відеофіксації факту керування транспортним засобом та неможливості встановити позицію ОСОБА_1 щодо результатів огляду, суд доходить висновку, що надані докази не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином, має місце недотримання поліцейськими Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу.
Враховуючи той факт, що до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення, а тому суд приходить до висновку про закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 7, 33, 130, 247, 280, 283, 289, 294 КУпАП, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. А. Городівський