Справа №534/34/26
Провадження №2-з/534/1/26
про забезпечення позову
12 січня 2026 рокум. Горішні Плавні
Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горностаєвої Анни Володимирівни, відповідач ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про забезпечення позову,
Представник позивача звернулася із заявою про забезпечення позову в якій прохає суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим № 5310200000:50:025:0215 площею 0,0778га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , і право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . Заява, серед іншого, вмотивована тим, що позивачем до суду подано позовну заяву з вимогами: визнати договір дарування за реєстраційним № 1158, посвідчений 10.06.2021 року приватним нотаріусом Горішньоплавнівського міського нотаріального округу Полтавської області Коваленко В.В., земельної ділянки кадастровий номер 5310200000:50:025:0215, площею 0,0778 га, адреса розташування АДРЕСА_1 - недійсним; припинити право власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5310200000:50:025:0215, площею 0,0778 га, адреса розташування АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5310200000:50:025:0215, площею 0,0778 га, адреса розташування АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що існує потреба в забезпеченні позову, виходячи з наступного.
Зазначена земельна ділянка на даний час належить на праві власності відповідачу, що не перешкоджає йому у будь-який час, в т.ч. і після отримання примірника позовної заяви та протягом розгляду справи в суді провести відчуження земельної ділянки.
Таким чином, з урахуванням предмету позову не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених прав за захистом яких звернувся позивач до суду, в т.ч. щодо частки права власності вказаної земельної ділянки, яка була йому подарована ще в 2009 році, але помилково зареєстрована за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відчужена останнім відповідачу.
Крім іншого, 1/2 частина земельної ділянки з 2009 року належить позивачу на підставі договору дарування, що не було враховано нотаріусом ОСОБА_5 під час посвідчення і реєстрації договору дарування, який є предметом позову.
Розгляд клопотання вирішено судом проводити без виклику (повідомлення) сторін.
Вивчивши матеріали, додані до заяви, суд вважає заяву про забезпечення позову, є такою що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
За змістом ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Велика Палата Верховного Суду підтверджує сформульовані нею у справах № 914/1570/20, № 381/4019/18 висновки та додатково зазначає таке.
До набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) процесуальний закон передбачав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».
Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Такі правові висновки викладені у Постанові від 24.04.2024 Великої Палати Верховного Суду справа № 754/5683/22.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.
Суд вважає, що обґрунтованим та достатнім буде забезпечення позову шляхом арешту вказаної земельної ділянки, так як арешт майна передбачає накладання заборони відповідачу на право розпоряджатися (відчужувати) земельну ділянку, а також, арешт дозволить зберегти спірні відносини в тому стані, які існують під час подання позову, до визначення подальшої долі цього майна в судовому порядку.
Вказаний вид забезпечення позову не завадить використовувати земельну ділянку за призначенням, сплачувати податки та здійснювати догляд тощо.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 157 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горностаєвої Анни Володимирівни, відповідач ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення на земельну ділянку з кадастровим № 5310200000:50:025:0215 площею 0,0778га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , і право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Сторонам роз'яснити, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з моменту її складання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ