Справа № 161/9734/25
Провадження № 3/161/81/26
м.Луцьк 08 січня 2026 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 317438 від 01.05.2025 вбачається, що 01.05.2025 о 21 год. 38 хв. в м.Луцьк по вул. Винниченка, 26, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volvo V-50», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Домецький О.І. в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи. Клопотання про відкладення слухання справи від нього також не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника з огляду на наступне.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Учасники справ про адміністративні правопорушення наділені диспозитивними правами на звернення до суду з метою реалізації своїх прав, визначених Конституцією України та КУпАП. Серед різноманіття прав осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності, визначають право особи на звернення до суду з метою відкладення судового розгляду. Реалізація даного права особою, що притягається до адміністративної відповідальності створює передумови для проміжного рішення суду про перенесення або відкладання судового розгляду (за наявності поважних обставин). Так, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисником було реалізовано таке право.
Судом встановлено, що інкриміноване правопорушення було скоєно 01.05.2025, станом на 08.07.2025 ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги із адвокатом Домецьким О.В., за таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість реалізувати своє право на ефективний захист.
Крім того, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник мали можливість надати пояснення по справі а також заперечення, в тому числі у письмовому вигляді, проте таких не надали.
Розгляд справи за відсутності захисника не є порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в розумінні ст. 268 КУпАП.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.
Вина ОСОБА_1 доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 317438 від 01.05.2025; рапортом; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння; направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України встановлено імперативний обов'язок водія пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом ВМВ 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі заклад охорони здоров'я).
Порушення вказаного пункту ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що встановлює відповідальність за відмову від такого огляду, особою, що керує транспортним засобом.
Отже, наведені докази в своїй сукупності та взаємозв'язку доводять той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Суд не приймає до уваги доводи захисника щодо закриття провадження у справі на підставі ст. 20 КУпАП через наявність у ОСОБА_1 розсіяного склерозу, що на думку захисника свідчать про неосудність особи під час вчинення правопорушення.
Так, відповідно до ст. 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Наявний в матеріалах справи висновок судово психіатричного експерта №273 від 16.09.2025 свідчить про те, що в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому правопорушення, ОСОБА_1 не страждав на хронічне психічне захворювання, недоумство чи тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, виявив ознаки нерізко вираженого органічного астенічного розладу внаслідок розсіяного склерозу. За станом психічного здоров'я, на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії ОІА № 05.12.1997.
У відповідності до ст. 23 КУпАП - адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння для оточуючих осіб, та з метою уникнення вчинення аналогічного правопорушення, беручи до уваги наявність порушення водієм порядку користування правом керування транспортним засобом, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 23, 40-1,ч. 1 ст.130, 256, 265, 280, 283 - 287, 294, 307, 308 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до частини 1 статті 307, частини 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК