Номер провадження: 11-кп/813/1337/26
Справа № 509/7105/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 11.12.2025, якою в межах к/п № 12025160000001113 від 17.10.2025 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Круті Кодимського р-ну Одеської обл., громадянина України, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Галеон Форвардінг», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.02.2026 включно, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду від 11.12.2025 було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.02.2026, включно із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор", відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою оскільки фактично являє собою цитування змісту норм КПК України, не містить будь-якого обґрунтування встановлених ризиків та оцінки відомостей про особу обвинуваченого.
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду від 11.12.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні її клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що на розгляді в Овідіопольському районному суді Одеської обл. перебуває к/п №12025160000001113 від 17.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності обґрунтованого обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Водночас, прийшовши до висновку про наявність підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував тяжкість інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та відомості про особу обвинуваченого.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Так, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ої інстанції щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик: переховування обвинуваченого від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та іншими учасниками процесу в кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК. Колегія суддів враховує, що наразі провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що існування ризику, передбаченого п. 4) ч.1 ст. 177 КПК України належним чином не доведений прокурором та йог існування не обґрунтовано судом, що суперечить практиці ЄСПЛ, відповідно до якої ризики, які обґрунтовують обрання запобіжних заходів, особливо тримання під вартою, були конкретними, а не абстрактними; це означає, що вони мають бути підтверджені достатніми доказами та чітко пов'язані з обставинами справи, а не просто загальними припущеннями.
Однак, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, його наслідки, існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України апеляційний суд погоджується з висновком суду з приводу того, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою на даному етапі судового провадження зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 .
Що стосується доводів захисника з приводу того, що клопотання прокурора, датоване 05.12.2025, надійшло до суду лише 11.12.2025 та в той же день було розглянуто, що порушує приписи КПК України та права обвинуваченого, колегією суддів було встановлено, що відповідне клопотання прокурором заздалегідь, а саме 05.12.2025 було скеровано захиснику та до ДУ «ОСІ» для вручення обвинуваченому. Однак з огляду на відключення електропостачання в суді воно йому вчасно вручено не було.
Разом з тим, у цьому контексті апеляційний враховує практику Верховкого Суду, відповідно до якої сторона, зазначаючи про допущені відносно неї порушення повинна довести, яким чином вони призвели до істотного порушення їх прав. У цьому контексті, з огляду на те, що клопотання прокурором було направлено стороні захисту, апеляційний суд не вважає зазначену обставиною безумовною підставою для скасування ухвали суду.
Апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
При цьому, запобіжний захід застосований до ОСОБА_8 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде перевірена судом через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 11.12.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у вид тримання під вартою до 09.02.2026, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4